Справа № 761/14587/22
Провадження № 1-в/761/277/2022
30 серпня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого зі слів неповнолітніх дітей 2005,2006,2010 р.н., зі слів працевлаштованого охоронцем в команінії «ЕТС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
28 липня 2022 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про умовне-дострокове звільнення від покарання.
Клопотання мотивує тим, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2020 його, засуджено -за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. Також, вироком зараховано в строк остаточно визначеного покарання строк попереднього тримання під вартою та строк частково відбутого покарання за попереднім вироком з 20.01.2018 року по 19.03.2018 року включно та з 31.10.2019 року по 2.07.2020 року включно.
Таким чином, засуджений ОСОБА_1 відбув значно більше ніж 2/3 від призначеного йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. Оскільки 2/3 становить - 2 роки 9 місяців.
У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав з мотивів у ньому наведених, та просив його задовольнити.
Прокурор заперечувала з приводу клопотання засудженого про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки останній не довів, що він став на шлях виправлення.
Суд, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_1 , прокурора, ретельно вивчивши матеріали особової справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч.1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Тобто, застосування цього закону є правом суду, а не обов'язком.
Згідно ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Частина 3 ст. 81 КК України передбачає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Тобто, умовно-дострокове звільнення можливе за обов'язкової і одночасної наявності в їх сукупності підстав і умов. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Судом встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2019 його, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.07.2020 вирок відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
01.07.2020 вирок набрав законної сили.
На день розгляду клопотання, засуджений ОСОБА_1 , відбув більш ніж 2/3 призначеного покарання судом.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Разом із тим, матеріали особової справи не містять відомостей, про те, що ОСОБА_1 залучався до праці та своєю суспільною поведінкою довів своє виправлення.
Крім того, як убачається ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень за які відбував раніше покарання реально, натомість після звільнення вчинив нові аналогічні кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що ОСОБА_1 намагатиметься стати на шлях не виправлення.
До того ж, відповідно до п.2 ч.1 ст.537 та п.1 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання про вирішення питання пов'язаного з виконанням вироку, зокрема умовно дострокове звільнення від відбування покарання подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Як убачається ОСОБА_1 прибув до ДУ «Київський слідчий ізолятор № 13» по ухвалі Печерського районного суду м. Києва з ДУ «Райківської виправної колонії № 73 Житомирської області» у зв'язку із розглядом кримінальних проваджень за його обвинуваченням.
Тобто, він утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор № 13» у зв'язку із розглядом кримінального провадження стосовно нього та не все відбув покарання призначене йому за вироком Голосіївського районного суду м. Києва.
Відповідно до ст.11 КВК України Державна установа «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України не є установою виконання покарання.
Враховуючи наведене у сукупності, у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст.392, 537, 539 КПК України, суд
відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Повний текст оголосити 01.09.2022 о 08 год.05 хв.
Суддя