печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25497/22-к
03 жовтня 2022 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Печерського УП ГУ НП в м.Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 16.08.2022 року в рамках кримінального провадження №42021101060000034,-
До Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Печерського УП ГУ НП в м.Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 16.08.2022 року в рамках кримінального провадження №42021101060000034.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 26 липня 2022 року слідчим суддею Печерського районного суд міста Києва у справі № 757/18534/22-к надано дозвіл групі прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва та групі слідчих слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києвіу кримінальному провадженні № 42021101060000034 від 12.03.2021, дозвіл на проведення обшуку автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», модель «TIGUAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якому пересувається гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою виявлення та вилучення, комп'ютерної техніки, переносних носіїв інформації, мобільних телефонів, сім-карток стільникового зв'язку, банківських карток, особистих записів, чернеток та документів на яких міститься інформація щодо протиправних дій чи відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення; предметів, вилучених з обігу.
На підставі зазначеної вище ухвали Печерського районного суду міста Києва 16 серпня 2022 року слідчими групи слідчих, прокурорами групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021101060000034 був проведений обшук автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», модель «TIGUAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У відповідності до протоколів обшуку у ході проведення обшуку виявлено та вилучено наступне майно:
автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «TIGUAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якому пересувається гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник володільця майна у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Так, за своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021101060000034, розпочатого 12.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Під час проведення обшуку, було вилучено майно, яким користується ОСОБА_6 .
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів, які б давали підстави для утримання майна ОСОБА_4 .
Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов'язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладається на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_4 належним їй майном.
За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, яку необхідно усунути шляхом зобов'язання її повернути вилучене майно власнику, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу - задовольнити.
Зобов'язати слідчого та процесуального керівника у кримінальному провадженні № 42021101060000034 повернути ОСОБА_7 майно вилучене під час обшуку 16 серпня року автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», модель «TIGUAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «TIGUAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1