30 вересня 2022 року м. Житомир справа №240/14718/22
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною постанову, скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі Відділу примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Понамарьової К.В. від 07.07.2022 у ВП№68014312 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог та протиправності оскаржуваної постанови Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що ним були вчинені всі необхідні дії для повного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19, а саме: здійснено ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який становить дві мінімальні заробітні плати. В результаті цього перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 склав: з 23.11.2021 - 17504,44 гривень, з яких 12000,00 гривень - підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (6000,00 грн х 2 = 12000,00 грн, де 6000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати); а з 15.06.2022 - 19209,84 гривень, з яких 13000,00 грн - підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (6500,00 грн х 2 = 13000,00 грн, де 6500,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати). Відтак, з 15.06.2022 пенсія нарахована та виплачується ОСОБА_1 в розмірі, визначеному рішенням суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19. Натомість обрахована сума доплати за період з 17.07.2018 по 30.06.2022 в розмірі 90676,00 гривень буде виплачена після надходження бюджетного фінансування на виконання зазначеного рішення суду, оскільки фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено окремою бюджетною програмою за КПКВК 2506080, а самі функції з фінансування виплати пенсії покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. З огляду на зазначене, відповідач вважає постанову від 07.07.2022 у ВП №68014312 про накладення на управління штрафу за невиконання рішення від 21.08.2020 у справі №240/205/19 протиправною, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою від 19 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/14718/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, 22 серпня 2022 року судом винесено ухвалу, якою залучено ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
21 вересня 2022 року на електронну пошту суду надійшов відзив Відділ примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на позову заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що при перевірці виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19 державним виконавцем було встановлено, що рішення суду боржником не виконано, оскільки нарахування пенсії з 17.07.2018 проведено не в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законами про державний бюджет України на відповідний рік, як це визначено судовим рішенням, а в значно меншому розмірі. Зокрема, із наданого управлінням перерахунку було виявлено, що нарахована ОСОБА_1 надбавка до пенсії за період з 17.07.2018 по 22.11.2021 була нарахована в розмірі, що відповідав двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб із 01 січня 2018 року, а не двом мінімальним заробітним платам, як це вказано в рішенні суду. При цьому, в повідомленні, надісланому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження, була зазначена інша інформація, яка не відповідала дійсності, що на переконання відповідача свідчить про умисне невиконання боржником рішення суду. Вказані обставини і зумовили винесення державним виконавцем постанова про накладення на Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19. З огляду на зазначене, Відділ примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) провив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
26 вересня 202 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій третя особа зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконувало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19 до винесення постанови від 07.07.2022 у ВП№68014312 про накладення на нього штрафу, та лише після винесення державним виконавцем вказаної постанови, нарахувало йому підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та почало виконувати судове рішення. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вказав, що вважає дії державного виконавця по винесенню оскаржуваної постанови правомірними, а саму постанову - законною, та такою, без якої Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судове рішення не виконувало.
В судове засідання, призначене на 12:00 26 вересня 2022 року, з'явився представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Довгалюк В.С. В свою чергу, Відділ примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та третя особа - ОСОБА_1 , які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, до суду не з'явились, однак у поданих відзиву на позовну заву (вх.№45950/22 від 21.09.2022) та заяві (вх.№46933/22 від 26.09.2022) просили розглядати справу без їх участі.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе здійснити розгляд адміністративної справи №240/14718/22 за відсутності відповідача та третьої особи.
Під час судового розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Після з'ясування позиції позивача та дослідження наявних у справі доказів, протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 26.09.2022, було перейдено до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними у матеріалах справи та дослідженими доказами, зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі № 240/205/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Для забезпечення примусового виконання вказаного судового рішення по справі №240/205/19, Житомирський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист від 27.08.2021 № 9214 2021 р. щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити йому із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Матеріалами справи підтверджується, що 28 грудня 2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 № 9214 2021 р., виданого по справі №240/205/19.
29 грудня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пономарьовою К.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №68014312 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа, копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження та надано боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк тривалістю 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.
14 червня 2022 року державним виконавцем було прийнято та направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вимогу, якою зобов'язано боржника в триденний строк з дня отримання цієї вимоги виконати рішення по справі №240/205/19 та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
У відповідь на вказану вимогу Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) листа від 15.06.2022 №0600-0304-8/42145, в якому повідомило, що на виконання рішення суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19 ОСОБА_1 з 17.07.2018 було проведено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто 3723,00 грн, з 01.01.2019 - 4173,00 грн, з 01.01.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн. Однак, за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, ОСОБА_1 працював в період з 17.07.2018 по 22.11.2021. Відтак, в результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 з 23.11.2021 становить 17504,00 грн, в тому числі 12000,00 грн - підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному рішенням суду (6000,00 грн х 2). Розмір його пенсії на даний час становить 19209,84 гривень, з яких 13000,00 грн - підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному рішенням суду (6500,00 грн х 2). Таким чином, з 01.07.2022 виплата пенсії буде здійснюватись у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. Натомість сума донарахованих за період з 17.07.2018 по 30.06.2022 коштів, з урахуванням фактично виплачених за вказаний період сум, склала 90676,00 гривень. Інформація виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі №240/205/19 та про суму нарахованих, але не виплачених коштів в розмірі 90676,00 грн (потребу) надано Пенсійному фонду України, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистема «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України», обов'язок ведення та заповнення якої покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, з квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами. На даний час, бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджено.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 15.06.2022 №0600-0304-8/42145 повідомило, що в межах наданої компетенції ним було проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення суду від 21.08.2020 по справі №240/205/19. Виплата заборгованості в розмірі 90676,00 грн, що утворилась внаслідок пенсійних виплат за вказаним судовим рішенням, може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування до пенсійного фонду України. Відтак, управління вважає, що забезпечило вжиття всіх належних заходів, спрямованих на виконання зазначеного рішення суду.
При перевірці виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі №240/205/19 державним виконавцем було встановлено, що рішення в частині виплати заборгованості боржником не виконано. У зв'язку з цим державний виконавець виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пономарьовою К.В., керуючись статтями 63 та 75 Закону України «про виконавче провадження», винесла постанову про застосування до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.
Вважаючи вказану постанову протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року №3447-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.
Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відтак, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 07.07.2022 у ВП№68014312 та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19, суд зазначає наступне.
Як установлено судом та підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішення суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провело ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, у зв'язку з тим, що за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) в період з 17.07.2018 по 22.11.2021 ОСОБА_1 працював, нарахування йому вищезазначеного підвищення до пенсії було здійснене позивачем з 23.11.2011.
В результаті проведеного на виконання рішення суду перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 з 23.11.2021 склав 15454,99 грн, з яких 12000,00 грн - нараховане підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, що відповідає розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (6000,00 грн х 2). Починаючи з 01.12.2021, розмір нарахованого ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати до 6500,00 грн, склав 13000,00 грн (6500,00 грн х 2).
Таким чином, розрахунковою величиною, яка була застосована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при нарахуванні ОСОБА_1 з 23.11.2021 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, була саме мінімальна заробітна плата, встановлена законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що відповідає резолютивній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19.
Крім того, в ході розгляду справи підтверджено, що виплата ОСОБА_1 пенсії з урахуванням нарахованого на виконання рішення суду підвищення в розмірі 13000,00 грн здійснюється з 01.07.2022.
Водночас, сума підвищення до пенсії, донарахованого ОСОБА_1 за період з 17.07.2018 по 30.06.2022, що склала 90676,00 гривень, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачена не була. При цьому, позивач зауважив, що не мав об'єктивної можливості виплатити вказану суму донарахованого підвищення у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.
На підтвердження своїх дій в частині обліку суми доплати в розмірі 90676,00 грн, Головне управління надало докази включення рішення у справі №240/205/19 до Реєстру судових рішень підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Зі змісту оскаржуваної постанови Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 07.07.2022 у ВП 68014312 вбачається, що саме невиконання рішення суду у справі №240/205/19 в частині виплати боржником заборгованості (нарахованої за період з 23.11.2021 по 30.06.2022 доплати в розмірі 90676,00 грн) й стало підставою для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин судового рішення.
Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача про невиконання позивачем без поважних причин рішення суду у справі №240/205/19, через не здійснення виплати стягувачу нарахованого за період з 23.11.2021 по 30.06.2022 підвищення до пенсії в розмірі 90676,00 грн, суд зазначає наступне.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду справі №240/205/19 в частині виплати стягувачу нарахованого за період з 23.11.2021 по 30.06.2022 підвищення до пенсії в розмірі 90676,00 грн. Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 73 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є, зокрема, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 72 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Нормами статті 63 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, а відтак і фінансування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п.п. 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" , яка набрала чинності 01.04.2021) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
В свою чергу, згідно положень підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій.
Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат територіальними органами Пенсійного фонду не має.
Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Матеріалами справи підтверджено, що інформацію про виконання судового рішення від 21.08.2020 у справі №240/205/19 та про суми нарахованих на виконання цього рішення, але невиплачених коштів (потребу) в розмірі 90676,00 гривень була включена за реєстраційним номером 75447 до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою реєстру судових рішень підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Однак, згідно з "Реєстром судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України кількість невиплачених судових рішень, де боржником з пенсійних виплат є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області становить 26489 на суму 1,9 млрд.грн.
Таким чином, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її погашення.
Наведені обставини беззаперечно свідчать на користь висновку, що невиконання судового рішення у повному обсязі, ухваленого у справі №240/205/19, в частині виплати нарахованої доплати пенсії за період з 23.11.2022 по 30.06.2022 в розмірі 90676,00 грн пов'язане виключно з відсутністю фінансування на ці потреби, а не з умисним невиконанням судового рішення зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
При цьому, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85450386), від 23.04.2020 у справі №560/523/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 88886054) та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 71834551) висловлював правовий висновок, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Судом встановлено, що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету.
На підставі наведеного, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Також суд зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчиняло усі залежні від нього дії, направлені на отримання фінансування з метою виконання рішення суду, зокрема, позивач звертався до Пенсійного фонду України з листом від 22.06.2022 №0600-0304-5/4372, проханням виділити додаткове фінансування для здійснення виплати сум нарахованих, але не виплачених пенсій.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
В свою чергу відповідачем не було перевірено повідомлені боржником обставини, не надано оцінки наявності поважних причин не проведення позивачем виплати заборгованості третій особі та вжиття позивачем заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати, не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови.
Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення від 21.08.2020 у справі №240/205/19, однак не змогло здійснити виплату стягувану нарахованої за період з 23.11.2022 по 30.06.2022 доплати пенсії в розмірі 90676,00 грн у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
З приводу зазначених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача про те, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стали дії боржника щодо нарахування стягувачу підвищення до пенсії не в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законами про державний бюджет України на відповідний рік, як це визначено судовим рішенням, а в розмірі, що відповідав двом прожитковим мінімумам для непрацездатних осіб, суд зазначає наступне.
В межах розгляду даної справи суд перевіряє правомірність оскаржуваної постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 07.07.2022 у ВП№68014312 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу з точки зору мотивів та підстав, якими керувався відповідач при її прийнятті.
Зі змісту вказаної постанови від 07.07.2022 у ВП №68014312 вбачається, що зазначеною у ній підставою для її прийняття та накладення на позивача штрафу стало невиконання боржником рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі №240/205/19 в частині виплати заборгованості.
Таким чином, оскільки застосування боржником не тієї розрахункової величини (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб замість мінімальної заробітної плати) не було підставою для прийняття оскаржуваної постанови, не зазначалось відповідачем у вказаній постанові, а було вказане відповідачем у відзиві на позовну заяву, тобто вже на стадії судового розгляду справи, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення суду, у той час як матеріали справи свідчать про те, що невиконання позивачем рішення суду зумовлено наявністю поважних та незалежних від позивача обставин.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, сума сплаченого позивачем судового збору не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 272, 287, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) особі Відділу примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень у Житомирській області (площа Соборна, 1, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 43316784), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною постанову, скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Понамарьової К.В. від 07.07.2022 у ВП№68014312 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 гривень за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №240/205/19.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович