03 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/21788/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати додаткової заробітної плати, що включає в себе гарантії і компенсаційні виплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається державним бюджетом на відповідний рік, щомісячно відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяла до 01.01.2015 за період з 01.02.2011 по 27.11.2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити наведені виплати.
В обгрунтування позову зазначив, що йому безпідставно за період з 01.02.2011 по 27.11.2018 не було виплачено додаткову заробітну плату, яка включає в себе гарантії і компенсаційні виплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається державним бюджетом на відповідний рік, щомісячно відповідно до 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач до суду направив відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Відмітив, що за період з 01.02.2011 по 31.12.2014 позивачу було нараховано та виплачено кошти в сумі 493,50 грн. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення до 01.01.2015, встановлювалась у розмірах та порядку, визначеному КМУ. Зазначив, що з 01.01.2015 вказану статтю вилучено. 04.02.2016 прийнято Закон України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 987-VIII), який згідно з розділом ІІ “Прикінцеві положення” набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включено до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". Відповідно до Порядку №936 у Головного управління відсутня законодавчо визначена можливість здійснення за рахунок коштів ПФУ доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Суд, розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що позивач з 29.03.2004 по 27.11.2018 працював в Управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі, Овруцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до наказу від 26.11.2018 ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Овруцького відділу обслуговування громадян Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області з 27.11.2018.
Відповідно до Постанови КМУ від 23 липня 1991 р. N 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", м. Овруч згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Вважаючи, що йому протиправно не виплачувалась доплата до заробітної плати за період з 01.02.2011 по 27.11.2018 у розмірах, визначених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції, що діяла до 01.01.2015, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин, встановлено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Із аналізу статті 39 Закону України №796-XII слідує, що доплати, в розумінні цієї статті, до структури заробітної плати не входять, оскільки відповідно до Закону України «Про формування, порядок надходження i використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000 №1445-III (далі - Закон України №1445-III), фінансування видатків на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, провадиться за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законами України. Фонд утворюється у складі Державного бюджету України. Кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.
Отже, доплата, визначена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати на відповідний рік, а є соціальною гарантією.
Щодо розміру доплати за період із 01.02.2011 по 31.12.2011.
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у період з 01.02.2011 по 31.12.2011 було визначено: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Законом України від 14.06.2011 №3491-VI (набрав чинності 19.06.2011) Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Прикінцеві положення доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст. 39 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26 липня 1996 р. N 836 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (в редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин, 2011 рік) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис.карбованців; у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1320 тис. карбованців.
Враховуючи вимоги Інструкція про порядок перерахунку звітних і планових показників соціального й економічного розвитку України з українських карбованців у гривні (Затверджено спільним наказом Міністерства економіки України Міністерства фінансів України Міністерства статистики України Національного банку України від 26.09.96 №131/208/288/88), якою визначено, що перерахування усіх вартісних звітних і планових показників у гривні здійснюється у такому співвідношенні: 1 гривня дорівнює 100000 карбованців, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 5,20 грн; у зоні гарантованого добровільного відселення - 10,50 грн, у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 13,20 грн.
Cуд відмічає, що у період із 01.02.2011 по 18.06.2011 розмір доплати до заробітної плати визначався ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а із 19.06.2011 по 31.12.2011, враховуючи норму Закону від 14.06.2011 №3491-VI, розмір вказаної доплати визначався Постановою КМУ від 26 липня 1996 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У спірний період механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці, визначав Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 (далі - Порядок №936).
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку №936 визначено: виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом ( 796-12 ), проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону (796-12).
Пунктом 5 Порядку №936 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
У спірний період місцем основної роботи позивача було управління Пенсійного фонду України в Овруцькому району Житомирської області, правонаступником якого є відповідач.
Порядок виплати доплати до заробітної плати, визначеної ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період 2011 року, визначено приписами п. 6 Порядку №936, яким визначено, що до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у період із 01.02.2011 по 18.06.2011 протиправно не нараховувалась позивачу доплата у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З огляду на наведене, порушене право позивача за період із 01.02.2011 по 18.06.2011 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування позивачу у вказаний період доплати у розмірі, визначеному Законом та зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) - дві мінімальні заробітні плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", з урахуванням виплачених сум, та з урахуванням Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 (в редакції від 28.03.2008 та від 17.09.2011)
Щодо доплати до заробітної плати за 2012 рік, в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період було визначено: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Вказана норма діяла із 01.01.2012 по 31.12.2012.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26 липня 1996 р. N 836 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (в редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин, 2012 рік) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис.карбованців (5,20 грн); у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців (10,50 грн); у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1320 тис. карбованців (13.20 грн).
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частини.
Щодо доплати до заробітної плати за 2013 рік в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період було визначено: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Вказана норма діяла із 01.01.2013 по 31.12.2013.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26 липня 1996 р. N 836 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (в редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин, 2013 рік) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис.карбованців (5,20 грн); у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців (10,50 грн); у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1320 тис. карбованців (13.20 грн).
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частини.
Щодо доплати до заробітної плати за 2014 рік в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період було визначено: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 № 1622-VII (03.08.2014 набрання чинності) у Прикінцевих положеннях: доповнити пунктом 6-7. Установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, саме із 03.08.2014 положення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 26 липня 1996 р. №836 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (в редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин, 2014 рік) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис.карбованців (5,20 грн); у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців (10,50 грн); у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 1320 тис. карбованців (13.20 грн).
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку №936 визначено: доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону ( 796-12 ).
Пунктом 5 Порядку №936 ( в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у період із 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно нараховувалась та виплачувалась позивачу доплата, не у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, позовні вимоги в частині періоду із 01.01.2014 по 02.08.2014 є обґрунтованими.
Порядок виплати доплати до заробітної плати, визначеної ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у спірний період 2014 року, визначено приписами п. 6 Порядку №936, яким визначено, що до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що порушене право позивача за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування позивачу у вказаний період доплати у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати відповідача здійснити позивачу за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування доплати, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) - дві мінімальні заробітні плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з урахуванням виплачених сум, та з урахуванням Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 (в редакції від 18.05.2013)
Щодо періоду із 01.01.2015.
Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року) внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Конституція України визначає Конституційний Суд України як орган, уповноважений на вирішення питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснення офіційного тлумачення Конституції України, а також інших повноважень відповідно до цієї Конституції, діяльність якого ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків (стаття 147).
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
За змістом частин другої і третьої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Тобто із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року
Враховуючи викладене, суд вважає, що у період із 01.01.2015 по 16.07.2018 у відповідача не було законодавчо обґрунтованих підстав для нарахування та виплати позивачу будь яких доплат, як громадянину, що працює на території радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо періоду із 17.07.2018 по 27.11.2018.
Стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 17 липня 2018 року має такий зміст:
громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».
Отже, позивач, який працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на доплату до заробітної плати у період із 17.07.2018 по 27.11.2018 у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.
Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній з 17.07.2018 визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Пунктом 2.Порядку №936 визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку №936 у редакції до 01.11.2016 було визначено: 4. виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом ( 796-12 ), проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою КМУ від 26 жовтня 2016 р. № 759 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 і від 14 травня 2015 р. №285" затверджено зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 і від 14 травня 2015 р. №285 у пункті 4 підпункт 5 виключити. Постанова КМУ набрала чинності 02.11.2016.
04 лютого 2016 року прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин (17.07.2018 по 27.11.2018), у підприємств, установ, організацій, які знаходяться на території зон радіоактивного забруднення (крім зони відчуження) відсутній обов'язок подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до зарплати відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто відсутні делеговані державою повноваження .
Крім цього, у відповідача відсутній обов'язок щодо нарахування та виплати доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення.
Враховуючи, правове регулювання даного питання, відсутність обов'язку на законодавчому рівні у відповідача щодо нарахування та виплати позивачу доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у цій частині.
Позивачем не доведено, що саме відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату коштів визначених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Окрім того, суд відмічає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №240/4937/18 не є зразковою по відношенню до даної адміністративної справи, оскільки рішення суду у справі №240/4937/18 є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.
Позивач не є непрацюючим пенсіонером, а Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у даному випадку є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 .
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виконати рішення суду негайно, то суд зазначає наступне.
Згідно приписів ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;
7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення:
1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;
2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства;
4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є зобов'язання відповідача вчинити дії та не охоплює випадки, визначені частинами 1 та 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати рішення суду негайно.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування ОСОБА_1 у період із 01.02.2011 по 18.06.2011 доплати у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період із 01.02.2011 по 18.06.2011 нарахування доплати ОСОБА_1 , як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (дві мінімальні заробітні плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"), з урахуванням виплачених сум, та у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 (в редакції від 28.03.2008 та від 17.09.2011).
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування ОСОБА_1 у період із 01.01.2014 по 02.08.2014 доплати у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період із 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування доплати ОСОБА_1 , як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (дві мінімальні заробітні плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"), з урахуванням виплачених сум, та у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936(в редакції від 18.05.2013).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа