Справа №752/3798/22
Провадження № 2/752/5758/22
Іменем України
05.09.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участі секретаря - Ракоїд Є.І,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства,
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з заявою про встановлення факту батьківства.
Відповідно до поданої заяви останній просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до сина - ОСОБА_1 .
Заява обгрунтована тим, що в період з 1990 р. до 1993 рік мати заявника ОСОБА_3 , проживала сім'єю без укладення шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від даних стосунків народився заявник. Оскільки батьки припинили свої стосунки ОСОБА_4 не був зареєстрований батьком в актовому записі про народження і його вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Заявник зазначає, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яку він має намір прийняти. Однак, для отримання свідоцтва про спадщину, як спадкоємця ОСОБА_4 , йому необхідно встановити факт батьківства ОСОБА_4 .
Ухвалою судді від 18.04.2022 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.07.2022 р., яка занесена до журналу судового засідання до участі у справі в якості заінтересованих осіб залучено: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
В ході судового розгляду заявник підтримав подану заяву, просив її задовольнити.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, про місце і час розгляду справи повідомлялись у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.
Вислухавши пояснення заявника, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав спільно однією сім'єю з 1990 р. по 1993 р. з ОСОБА_3 , без реєстрацію шлюбу.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ватутінським відділом РАЦС м.Києва.
Відповідно до даних у свідоцтві про народження, матір'ю дитини вказана ОСОБА_3 , батьком вказано ОСОБА_4 . Запис про батька дитини вчинений за вказівкою матері на підставі статті 55 КпШС України, яка діяла на час складення актового запису про народження дитини (на даний час ст.135 СК України).
Відповідно до письмових пояснень заінтересованих осіб ОСОБА_4 , хоча і не був зареєстрований батьком ОСОБА_1 , однак визнавав його своїм сином, проводив спільно відпочинок.
Зазначені обставини підтверджуються фотосвітлинами, що надані заявником.
Відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження від 11.03.2022 р. імовірність того, що донор зразка « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_4 та донор зразка « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_5 являються напівсіблінгами, а саме мають спільного біологічного батька, по результатах проведеного дослідження, складає 99,9997%.
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_4 .
Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
В третьому абзаці п.13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Крім цього, Пленум Верховного Суду України в абз.3-5 п.7 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вказав, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт батьківства може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» і правової позиції Суду у справі № 6-20цс15 від 25.02.2015 р. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, народженої до 1 січня 2004 (тобто до набрання чинності Сімейного кодексу) необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-20цс15.
Відповідно до ст.7 Конвенції «Про права дитини», - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Також слід зазначити, що Верховний Суд України, аналізуючи практику судів при вирішенні питань про встановлення фактів, вважав, що заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заявником факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 28, 76, 77, 89, 141, 263, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Повний текст виготовлено 06.09.2022 р.