Справа №752/8665/22
Провадження № 2/752/6684/22
Іменем України
02.09.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є квартиронаймачами кв. АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності місцевої ради.
На момент звернення до суду в квартирі зареєстровано п'ять осіб, у т.ч. ОСОБА_3 , який є племінником позивача.
Позивачі посилаються на те, що відповідач в квартирі не проживає з народження, не несе витрат на її утримання, в ній відсутні його речі.
В зв"язку з викладеним, позивачі просять визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
25.07.2022 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
Станом на момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву.
На підставі положень ст.ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, на підставі наданих доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.01.1989 р. ОСОБА_4 було видано ордер на вселення в кв. АДРЕСА_2 з членами своєї сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
На момент розгляду справи відповідно до довідки, що видана Центром адміністративних послуг та Голосіївською районною в м.Києві державною адміністрацією, в Реєстрі територіальної громади міста Києва за адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими: ОСОБА_9 , 1983 р. народження, ОСОБА_10 , 1998 р. народження, ОСОБА_2 , 1992 р. народження, ОСОБА_1 , 1975 р. народження, ОСОБА_3 , 2001 р. народження.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.
В силу положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, в даному випадку, позивач, звертаючись до суду з вимогами про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщення, в зв'язку з не проживанням в ньому протягом 6 місяців поспіль, повинен довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, виклавши її у постанові у справах № 760/13113/14-ц від 22.11.2019 р., справа № 490/12384/16-ц від 24.10.2018 р.
Як встановлено судом, починаючи з 2001 р. відповідач не проживає в кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується актами про непроживання від 21.06.2021 р., 22.07.2021 р., 24.05.2021 р., 26.07.2020 р., 01.12.2020 р., 26.11.2020 р.
Будь-яких заперечень на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.
Відповідно до ст.64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідачем не надано доказів щодо виконання ним свого обов'язку щодо утримання житла та сплаті за комунальні послуги, які нараховуються.
Також з боку відповідача в порушення вимог ст.81 ЦПК України не надано доказів того, що він цікавиться спірним житлом, або у нього існують перешкоди у користуванні ним, або ж що існують поважні причини непроживання в квартирі.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні кв. АДРЕСА_2 .
Оскільки в ході судового розгляду судом не встановлено наявність у відповідача поважних причин для непроживання в кв. АДРЕСА_2 та існування перешкод у такому проживанні, а також зважаючи на те, що відповідач не мешкає в спірній квартирі протягом строків, встановлених ст.71 ЖК України, суд вважає, що вимоги позивачів є обґрунтованими, доведеними належними і достатніми доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя
Повний текст рішення складено 02.09.2022 р.