Справа № 733/88/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/297/22
Категорія - скарги Доповідач ОСОБА_2
03 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року,
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_8 у порядку виконання Рішення Конституційного Суду України № 6-р (ІІ)/2021 від 16.09.2021 року за виключними обставинами у зв'язку зі спливом встановлених строків.
Таке рішення мотивоване тим, що Рішенням Другого сенату Конституційного суду України від 16.09.2021 року № 6-р(ІІ)2021, на яке ОСОБА_8 посилається як на підставу своїх вимог, не констатовано невідповідності Основному Закону тих кримінально-правових норм, що встановлюють довічне позбавлення волі як вид покарання, тому зазначені у його клопотанні обставини неможливо розцінити як виключні обставини відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України. Інші питання, висвітлені засудженим у клопотанні, стосуються фактично заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що не може бути предметом розгляду за виключними обставинами та вирішується у порядку виконання вироку судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Виходячи з висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України щодо положень ч. 2 ст. 464 КПК України, суд відмовив у відкритті провадження за клопотанням засудженого.
Оскаржуючи ухвалу, засуджений ОСОБА_8 просить її скасувати та задовольнити вимоги його клопотання, застосувати відносно нього дію статей 81, 82 КК України як до звичайного (строкового) засудженого у зв'язку з понадмірним порушенням його конституційних прав та звільнити його від відбування покарання, обмежившись відбутим строком.
Автор скарги стверджує, що рішення суду необґрунтоване, оскільки Конституційним Судом було визнано порушення конституційних прав засуджених до довічного позбавлення волі щодо застосування ст. 81, 82 КК України та призначено найкоротший термін для врегулювання даного питання на законодавчому рівні - три місяці. На даний час Верховною Радою України дане питання не вирішено, що є безумовною підставою для задоволення його клопотання про перегляд вироку за виключними обставинами, оскільки конституційно встановлені строки спливли.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.
На відміну від апеляційного та касаційного розгляду справи, перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами є специфічним провадженням перегляду судових рішень, що набрали законної сили, і служить усуненню недоліків попереднього судового розгляду.
Провадження за нововиявленими або виключними обставинами відбувається у зв'язку з виявленням таких обставин, які виникли вже після розгляду кримінальної справи або існували на момент її розгляду, однак не були відомі суду і їх наявність не дає оцінювати винесене судове рішення як законне, обґрунтоване та справедливе.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, виключною обставиною визнається встановлена Конституційним судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, через те, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Разом з тим, цим же Рішенням зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов'язком саме Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України повинно бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, які регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м'яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Суд будь-якої інстанції самостійно змінювати Закон не може.
Статті 81 та 82 КК України регламентують порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням, і не мають ніякого відношення до призначення покарання за наслідками встановленого кримінального правопорушення та не могли бути враховані під час вирішення питання про призначення міри покарання засудженому ОСОБА_8 , оскільки регулюють пом'якшення покарання для засуджених після відбуття певного строку покарання, застосовуються під час виконання вироку.
Таким чином, вирішення питання про застосування вказаних норм Закону, які визнані неконституційними, але на законодавчому рівні не врегульовані, не підпадають під розуміння виключних обставин, як помилково вважає засуджений, адже вони ніяким чином не скасовують такий вид покарання як довічне позбавлення волі.
Посилання засудженого на розгляд клопотання у його відсутність є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 464КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є взагалі підстави для відкриття провадження та подальшого судового розгляду та виклику сторін. Норми процесуального закону надають судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами, що знайшло своє відображення у висновку, викладеному у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року (справа № 522/14170/17), на який слушно послався суд першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_8 про перегляд вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 21.03.2004 року за виключними обставинами законне та обґрунтоване і скасуванню не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували безумовною підставою для скасування ухвали місцевого суду, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, п.1 ч. 1 ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_8 у порядку виконання Рішення Конституційного Суду України № 6-р (ІІ)/2021 від 16.09.2021 року за виключними обставинами у зв'язку зі сплином встановлених строків - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4