27 вересня 2022 року м.Суми
Справа №589/3045/19
Номер провадження 22-ц/816/888/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року в складі судді Лєвші С.Л., ухвалене в м. Шостка,
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину купівлі-продажу автомобіля недійсним в частині, що стосується особи покупця та визнання покупцем автомобіля.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Land Cruiser 120», 2004 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 укладався між ним та продавцем ОСОБА_3 , оскільки саме він оговорював ціну автомобіля, сплачував кошти за нього, отримував від продавця ключі та усі документи на автомобіль. Відповідач учасником цих правовідносин не був, на нього лише формально було проведено реєстрацію автомобіля «Toyota Land Cruiser 120». Позивач шляхом сплати частини вартості автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» в січні місяці 2012 року та решти його вартості наприкінці березня місяця 2012 року придбав за 30000 доларів США у громадянина ОСОБА_3 автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» та зареєстрував відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_2 , який на той час був його тестем. Позивач був вписаний в Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу як особа, яка має право на його керування. При реєстрації автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» йому був наданий державний номерний знак НОМЕР_2 .
Також, мотивуючи вимоги позову позивач вказав, що відповідач є пенсіонером та живе на одну лише пенсію, тому він не мав можливості накопичити кошти на автомобіль вартістю 30000 доларів США, на відміну від нього, адже позивач, як приватний підприємець, лише за один рік, що передував року купівлі автомобіля «Toyota Land Cruiser 120», отримав прибуток в сумі 442183 грн, що за курсом НБУ долара США до гривні становило еквівалент майже 55000 доларів США.
Необхідність реєстрації автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» саме на ім'я відповідача була викликана тим, що на ім'я позивача вже був зареєстрований автомобіль, а з відповідачем, який на той час був його тестем, у нього були добрі відносини.
На початку 2016 року сімейні відносини позивача з донькою відповідача погіршились і вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про визнання позивача таким, що втратив право користування належним йому будинком. Справа за позовом ОСОБА_2 за № 589/2708/16-ц перебувала в провадженні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області і саме під час слухання цієї справи 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 надав суду пояснення, що спірний автомобіль купувався особисто позивачем і за його кошти і лише формально був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 . Однак, не зважаючи на це, 15 листопада 2016 року до позивача за місцем його мешкання навідались працівники Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області, які повідомили про те, що позивач має передати їм автомобіль «Toyota Land Cruiser 120» і він буде зберігатись на штрафмайданчику Шосткинського відділу поліції для з'ясування обставин. За результатами розгляду скарги позивача Шосткинською місцевою прокуратурою було надано письмову відповідь від 21 листопада 2016 року, якою повідомлено позивача, що автомобіль «Toyota Land Cruiser 120» було передано власнику відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - тобто відповідачу ОСОБА_2 . Після чого, відповідач вчинив дії по заміні свідоцтва про реєстрацію спірного транспортного засобу та державних номерних знаків, у зв'язку із чим автомобіль «Toyota Land Cruiser 120» має номерний знак НОМЕР_3 .
Також, позивач вказав, що він звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на вищевказаний автомобіль. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2019 року (справа № 589/4842/16-ц) в задоволенні позову було відмовлено у зв'язку із тим, що відповідач набув права власності на автомобіль «Toyota Land Cruiser 120» на підставі відповідного договору купівлі-продажу, укладеного з продавцем ОСОБА_3 . Договір, на підставі якого автомобіль «Toyota Land Cruiser 120» вибув з власності ОСОБА_3 та був придбаний ОСОБА_2 , в судовому порядку в межах іншої справи визнаний недійсним не був, тому і вимога позивача про визнання за ним права власності на вказаний автомобіль судом не була задоволена.
З огляду на вказану обставину, позивач зазначив, що вимушений звернутись до суду з позовом про визнання недійсним в частині особи покупця автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» та визнання позивача покупцем вказаного автомобіля.
Крім того, позивач зазначив, що автомобіль «Toyota Land Cruiser 120» вибув з його володіння не з його волі, а був вилучений у нього працівниками поліції 15 листопада 2016 року і тому позивач в межах трирічного строку з моменту вилучення у нього автомобіля і звертається до суду з даним позовом та заявляє перед судом клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з моменту проведення самої державної реєстрації спірного автомобілю на ім'я відповідача за Довідкою-рахунком НОМЕР_4 , виданою 16 січня 2012 року ТОВ «Фаворит».
Посилаючись на вищевикладені обставини, просив визнати частково недійсним у частині покупця, укладений 16 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу автомобілю «Toyota Land Cruiser 120», 2004 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , оформлений Довідкою-рахунком КІМ 954069, виданою 16 січня 2012 року ТОВ «Фаворит», перевівши право покупця за цим договором на позивача, визнавши його покупцем вказаного автомобіля.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, постановленої 18 жовтня 2019 року у справі № 589/3045/19, діють протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що відповідач, будучи пенсіонером та живучи на одну лише пенсію навіть не мав можливості накопичити кошти на автомобіль, вартістю 30000 доларів США, на відміну від нього, адже він як приватний підприємець лише за один рік, що передував року купівлі ним спірного автомобіля, отримав прибуток в сумі 442183,00 грн, що за курсом НБУ долара США до гривні становило еквівалент майже 55000 доларів США. Вказує, що представник відповідача - адвокат Кирилкін Р.О. в судовому засіданні суду першої інстанції не міг пояснити як джерело походження коштів у відповідача на купівлю коштовного автомобіля так і обставини реєстрації автомобіля на ім'я відповідача,а також обставин заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в квітні місяці і саме це на думку апелянта спростовує твердження представника відповідача про те, що автомобіль експлуатувався відповідачем, а не позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Рязанець А.А., представника відповідача - адвоката Кирилкіна Р.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2019 року по справі № 589/4842/16-ц, яке набрало законної сили 24 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 звертався до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 02 грудня 2016 року з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль «Toyota Land Cruiser 120», 2004 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . В обґрунтування позову позивач посилався на правомірність набуття ним права власності на вказаний автомобіль та фіктивність договору купівлі-продажу, на підставі якого вказаний автомобіль був зареєстрований за відповідачем. За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірний автомобіль та відсутність підстав для його задоволення. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на автомобіль «Toyota Land Cruiser 120», 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , на підставі відповідного договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 , правомірність придбання ОСОБА_2 цього автомобіля підтверджується довідкою-рахунком КІМ 954069, виданої 16 січня 2012 року ТОВ «Фаворит». Факт існування такої довідки сторонами визнано та саме ця довідка вказана як підстава для реєстрації спірного автомобіля (т. 1 а.с. 145-148).
Факт продажу даного автомобіля саме ОСОБА_3 визнано обома сторонами та відповідає письмовим показам самого ОСОБА_3 , який в своїх письмових показах, зокрема вказав, що в середині січня 2012 року до нього звернувся ОСОБА_1 з пропозицією придбати автомобіль «Toyota Land Cruiser 120», 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . Погодили ціну в 30000 доларів США. ОСОБА_1 сплатив одразу за автомобіль 25000 доларів США і решту 5000 доларів США наприкінці березня 2012 року. Також ОСОБА_3 вказав, що крім ОСОБА_1 перемовин з ним щодо купівлі вищевказаного автомобілю інші особи не вели, кошти за придбання автомобіля не сплачували і вказаного автомобіля від нього не отримували. (т. 1 а.с. 8)
Також обидві сторони підтвердили обопільну згоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на реєстрацію спірного автомобіля на відповідача. Зокрема, з копії технічного паспорту транспортного засобу вбачається, що 07 квітня 2012 року автомобіль «Toyota Land Cruiser 120», 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , був зареєстрований на ОСОБА_2 з наданням права користування спірним автомобілем ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 3).
17 листопада 2016 року співробітниками поліції спірний автомобіль був вилучений у ОСОБА_1 та повернутий ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповіді заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури. (т. 1 а.с. 5).
26 листопада 2016 року територіальним сервісним центром № 5941 м. Глухів було замінено номерні знаки з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 та ОСОБА_2 видано нове свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 . (т. 1 а.с. 4).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дійсне і вільне волевиявлення як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 було направлено на придбання автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» саме на ім'я ОСОБА_2 , а оскільки право власності на спірний автомобіль сторони за обопільною згодою зареєстрували на відповідача, що унеможливлює визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля частково недійсним, що стосується прав покупця та визнання ОСОБА_1 покупцем за цим договором, тому місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 та відсутність підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 625 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
За приписами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.
Місцевий суд, надаючи оцінку фактичним обставинам справи щодо реального характеру волевиявлення учасників та очікувані наслідки в результаті укладення договору купівлі-продажу, вірно встановив, що дійсне і вільне волевиявлення як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 було направлено на придбання автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» саме на ім'я ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, перебування автомобіля «Toyota Land Cruiser 120» у власності ОСОБА_2 тривалий час задовольняло обидві сторони, а саме з березня 2012 року до початку 2016 року, тобто до часу, коли погіршилися відносини між подружжям - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка у свою чергу є дочкою відповідача у цій справі - ОСОБА_2 .
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вже намагався визнати право власності на спірний автомобіль в межах справи № 589/4842/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.
Проте, місцевий суд, з висновками якого погодився Сумський апеляційний суд, вже досліджував питання щодо правомірності чи неправомірності набуття відповідачем права власності на вказаний автомобіль.
В рішенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2019 року зазначено наступне: «Як було встановлено, відповідач набув право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120, 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , на підставі відповідного договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 , при цьому правомірність придбання ОСОБА_2 автомобілю підтверджувалось довідкою-рахунком КІМ 954069, виданою 16 січня 2012 року ТОВ «Фаворит». Факт існування такої довідки сторонами визнано та саме ця довідка вказана як підстава для реєстрації спірного автомобіля у відповіді територіального сервісного центру № 5945 за вих № 31/18/5945-54 від 26 січня 2018 року на відповідний запит суду» (а.с. 116 справи № 589/4842/16-ц).
Крім того, місцевий суд у справі № 589/4842/16-ц на підставі ч. 3 ст. 12, ст. ст. 76, 77, 81 ЦПК України дійшов висновку, що належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження наявності у позивача права власності на спірний автомобіль суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні прийшов до обґрунтованого висновку, відмовивши в задоволенні позову, оскільки право власності на спірний автомобіль сторони за обопільною згодою зареєстрували на відповідача, що унеможливлює визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля частково недійсним, що стосується прав покупця та визнання ОСОБА_1 покупцем за цим договором.
Крім того, є безпідставним посилання позивача на те, що відповідач, будучи пенсіонером та живучи на одну лише пенсію навіть не мав можливості накопичити кошти на автомобіль, вартістю 30000 доларів США, на відміну від нього, адже він як приватний підприємець лише за один рік, що перебував року купівлі ним спірного автомобіля, отримав прибуток в сумі 442183,00 грн, що за курсом НБУ долара США до гривні становило еквівалент майже 55000 доларів США, так як такі доводи ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового судового рішення - не має.
Колегія суддів, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2022 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
О. І. Собина