28 вересня 2022 року м.Суми
Справа №591/1068/22
Номер провадження 22-ц/816/926/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сумиобленерго»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрищева Олександра Олександровича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року в складі судді Шелєхової Г.В., постановленої у м. Суми, повний текст якої складено 05 серпня 2022 року,-
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (далі - АТ «Сумиобленерго») про визнання незаконним та скасування рішення філії відповідача «Сумський РЕМ», оформленого протоколом №30 від 25 січня 2022 року на підставі акту про порушення № 0033046 від 01 грудня 2021 року щодо нарахування обсягу та вартості не облікованої електроенергії на загальну суму 77851,58 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 10000 грн моральної шкоди та 15000 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, їх недоведеність та невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що дійсно між позивачем як фізичною особою-підприємцем та відповідачем 01 листопада 2016 року було укладено договір про постачання електричної енергії. 04 січня 2017 року позивач припинив здійснення підприємницької діяльності, після чого позивач укладав з відповідачем договори про надання послуг з розподілу електричної енергії як фізична особа та відповідно здійснював розрахунки на оплату електричної енергії як фізична особа. Крім того, оскаржуваний акт також складено на позивача як фізичну особу. Факт володіння позивачем нежитловим приміщеннями не свідчить про здійснення підприємницької діяльності, як і не свідчить про споживання електричної енергії при здійсненні такої діяльності. Відтак, у даному спорі відсутні господарські правовідносини, тобто суд не мав законних підстав закривати провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сумиобленерго» - адвокат Дубровська А.В. просить у задоволенні скарги відмовити, а ухвалу суду залишити без змін. Зазначає, що після припинення у 2017 році статусу фізичної особи-підприємця позивач продовжив здійснювати господарську діяльність, використовуючи нежитлове приміщення (склад) та користуючись електричною енергією, проте за тарифами непобутового споживача. Звертає увагу, що нежитлові приміщення (склад) не можуть використовуватись для власних побутових потреб, тобто споживання електричної енергії має обліковуватись за тарифами не побутового споживача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Петрищева О.О., представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник з приводу складення акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, що було виявлене на об'єкті позивача - нежитловому приміщенні «Склад», яке задіяне виключно в господарсько-підприємницькій діяльності та жодним чином не використовується для побутових потреб. Відтак, суд вважав, що правовідносини сторін виникли з виконання правочину у господарській діяльності, тобто спір не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції, а його вирішення належить до компетенції Господарського суду Сумської області.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
З 21 листопада 2003 року по 04 січня 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 знову зареєструвався фізичною особо-підприємцем.
01 листопада 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Філією відповідача «Сумське міжрайонне відділення «Енергозбут» було укладено договір про постачання електричної енергії № 171467.
18 березня 2021 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії про зміну назви споживача з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на фізичну особу ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням останнім підприємницької діяльності.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, характер договірних відносин щодо потреб цільового призначення електроустановки позивача не змінився, а саме: у власності заявника залишається нежитлове приміщення «Склад», а згідно з витягом про реєстрацію права власності нерухоме майно має назву «Склад трав'яної муки».
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з абз. 36 пункту 1.1.2 ПРРЕЕ об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Згідно з абз. 49 п. 1.1.2 ПРРЕЕ та п. 62 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Відповідно до абз. 47 п. 1.1.2 ПРРЕЕ побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності.
Спір у даній справі виник з приводу складення акту про порушення ПРРЕЕ, що було виявлене у належному позивачу нежитловому приміщенні "Склад", яке задіяне виключно в господарсько-підприємницькій діяльності позивача та ніяким чином не використовується для задоволення побутових потреб, оскільки це майно є складським приміщенням - «складом трав'яної муки», площею 371,4 кв.м.
Як вбачається з рахунку постачальника електричної енергії № 171467/212663/1 від 31 грудня 2021 року тариф за спожиту електричну енергію ОСОБА_1 , за яким він сплачує за спожиту електричну енергію, визначено за вільними цінами згідно 2 класу напруги як для не побутового споживача.
Отже, з моменту укладення сторонами спочатку договору про постачання електричної енергії від 01 листопада 2016 року до цього часу, коли між сторонами існують відносини з приводу розподілу електричної енергії, характер договірних відносин фактично не змінився, оскільки як постачання, так і розподіл електричної енергії здійснюється для забезпечення електричною енергією нежитлового приміщення «Склад», яке позивач використовує для господарсько-підприємницької діяльності, а не для задоволення власних побутових потреб, зокрема для постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача.
Статтею 20 ГПК України визначена предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Таким чином, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, інтими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Такими чином, правовідносини позивача ОСОБА_1 з відповідачем за весь час існування між ними договірних відносин стосовно постачання електричної енергії в нежитлові приміщення «Склад», фактично мають ознаки господарсько-підприємницької діяльності, оскільки належні позивачу складські приміщення не є побутовими за своїм призначенням, їх статус не змінювався, як і не змінювався тариф за спожиту електричну енергію для не побутового споживача.
З урахуванням викладеного вище доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрищева Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року про закриття провадження у справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
О. І. Собина