Справа №591/2000/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1200/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
Іменем України
28 вересня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/2000/22 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03.08.2022, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше судимий
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 просить скасувати вирок та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК, оскільки він визнав вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся, збитки, завдані потерпілим відшкодовані частково, в умовах ізоляції він позбавлений можливості отримувати кваліфіковану медичну допомогу.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03.08.2022 ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки. Стягнуто в рахунок відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_12 - 2353 грн, на користь ОСОБА_13 - 19417 грн, на користь ОСОБА_14 - 6000 грн, на користь ОСОБА_15 - 644 грн та на користь ОСОБА_16 - 102 грн, а на користь держави процесуальні витрати в сумі 14416,08 грн.
Згідно вироку, у період часу з 29.12.2021 до 05.01.2022 ОСОБА_9 . Повторно проник до дачного будинку та підсобного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_13 майно на загальну суму 2107 грн. У період часу з 05.12.2021 до 05.01.2022 ОСОБА_9 повторно проник до дачного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_14 майно на загальну суму 3928 грн. У період часу з кінця жовтня 2021 року до 25.01.2022 ОСОБА_9 повторно проник до дачного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_15 майно на загальну суму 939 грн. У період часу з 25.01. до 28.01.2022 ОСОБА_9 повторно проник до дачного будинку за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_12 майно на загальну суму 3806 грн. 06.02.2022 близько 21:00 ОСОБА_9 повторно проник до будинку за адресою: АДРЕСА_6 , звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_16 майно на загальну суму 5014 грн.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, просили пом'якшити призначене покарання, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування до ОСОБА_9 положень ст. 69 КК, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, так як вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.
Так, у ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».
При визначенні справедливості і співмірності призначеного покарання колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.
Таким чином, при призначенні ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного, який раніше неодноразово судимий, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання не встановлено, й дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК, яке є мінімальним і на переконання колегії суддів відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому визначене судом покарання не потягло за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Оскільки визначене судом першої інстанції покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, то вид і розмір призначеного ОСОБА_9 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а будь-яких законних підстав для призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК колегією суддів не встановлено, незважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, але які істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03.08.2022 відносно ОСОБА_17 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4