Номер провадження: 22-ц/813/5150/22
Справа № 522/17698/16-ц
Головуючий у першій інстанції Нікітіна С.І.
Доповідач Заїкін А. П.
30.09.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/17698/16-ц
Номер провадження: 22-ц/813/5150/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРЕМІУМ»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРЕМІУМ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційною скаргою адвоката Прощенка Дениса Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Нікітіної С.Й. 10 квітня 2017 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРЕМІУМ» (далі - Банк)звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути зОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за Договором приєднання № 125/Ов/15 від 06.05.2015 року до Публічної пропозиції ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ» про надання кредиту у національній валюті України від 27 січня 2015 року, в розмірі - 169 866,59 грн., з яких: - прострочена сума кредиту - 119 666,49 грн.; - сума прострочених процентів - 30 397,93 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 19 802,17 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 06.05.2015 року ОСОБА_1 шляхом укладення Договору приєднання № 125/Ов/15 приєднався до Публічної пропозиції ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ» про надання кредиту у національній валюті України від 27 січня 2015 року (далі - Публічна пропозиція або Публічний договір).
Відповідно до умов Публічного договору Банк надав позивачу кредит у формі кредитної лінії в розмірі - 200 000 грн. з датою остаточного повернення кредиту - 05.05.2016 року та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами із розрахунку - 38% річних.
Згідно з умовами Публічного договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати мінімальний платіж на погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом.
Відповідно до умов Публічної пропозиції за невиконання або неналежне виконання прийнятих згідно з умовами Договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. При цьому, збитки відшкодовуються винною Стороною понад неустойку, передбачену Договором (п. 5.1 Публічного договору). За несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату Мінімального платежу та/або процентів за користування кредитом та/або інших платежів, передбачених договором, Позичальник, якщо інше рішення не прийнято Банком, сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу до моменту фактичної сплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Позичальник свої зобов'язання за Публічним договором належним чином не виконав. Кредит (кредитну заборгованість) у строк, встановлений Публічним договором, Банку не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплачує. Станом на 08.09.2016 року виникла заборгованість, яка складає - 169 866,59 грн., з яких: - прострочена сума кредиту - 119 666,49 грн.; - сума прострочених процентів - 30 397,93 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 19 802,17 грн. (а. с. 3 - 4 зворотна сторона).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи (а. с. 76, 89, 101), правом надання відзиву не скористався. Відзив на позов до суду не надійшов.
2.3 Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2017 року задоволено вищевказаний позов Банку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРЕМІУМ» суму заборгованості за договором про надання кредиту в розмірі - 169 866,59 грн. та судовий збір у сумі - 2 548,00 грн..
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог Банку (а. с. 107).
Ухвалою Приморського районного суду від 21.10.2021 року (а. с. 148 - 149) залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 від 16.08.2021 року про перегляд заочного рішення (а. с. 118 - 120).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Прощенко Денис Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) відповідач не був повідомлений про розгляд справи належним чином. Як під час ухвалення заочного рішення, так і на час подання апеляційної скарги він мешкає та зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 . Таким чином, були відсутні підставі для повідомлення відповідача про судове засідання через оголошення у пресі. Судові повістки повинні вручатися йому через засоби поштового зв'язку або кур'єрського зв'язку; 2) у суду були відсутні підстави ухвалювати заочне рішення, оскільки відсутня згода позивача на заочний розгляд справи; 3) 16.01.2016 року відповідач достроково погасив кредит. По тілу кредиту сплачено - 200 000,00 грн., по відсоткам - 11 000,00 грн.. Загалом сплачено - 211 000,00 грн.. Останній платіж сплачено - 16.01.2016 року. Будь-яких коштів після 16.01.2016 року йому не видавалося; 4) договором від 06.05.2015 року № 125/Ов/15 не передбачено будь-якої пені за прострочення платежів.
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРЕМІУМ» не скористалось правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2022 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 170 - 170 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до суду з приміткою пошти - «за закінченням терміну».
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано Банку. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до суду з приміткою пошти - «за закінченням терміну».
Апеляційний суд повторно направив Банку копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги.
Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі апелянтом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи повідомлені про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.08.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (169 866,59 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Прощенка Дениса Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
06.05.2015 року ОСОБА_1 шляхом укладення Договору приєднання № 125/Ов/15 приєднався до Публічної пропозиції ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ» про надання кредиту у національній валюті України від 27 січня 2015 року (далі - Публічна пропозиція або Публічний договір).
Відповідно до умов Публічного договору Банк надав позивачу кредит у формі кредитної лінії в розмірі - 200 000 грн. з датою остаточного повернення кредиту - 05.05.2016 року та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами із розрахунку - 38% річних.
Згідно з умовами Публічного договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати мінімальний платіж на погашення кредиту, розмір якого зазначений у Додатку№ 1 до Договору приєднання, та сплачувати проценти за користування кредитом.
Відповідно до умов Публічної пропозиції за невиконання або неналежне виконання прийнятих згідно з умовами Договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. При цьому, збитки відшкодовуються винною Стороною понад неустойку, передбачену Договором (п. 5.1 Публічного договору). За несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату Мінімального платежу та/або процентів за користування кредитом та/або інших платежів, передбачених договором, Позичальник, якщо інше рішення не прийнято Банком, сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу до моменту фактичної сплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Банк свої договірні обов'язки виконав, надавши позичальнику у користування кредитні кошти.
Позичальник свої зобов'язання за Публічним договором належним чином не виконав. Кредит (кредитну заборгованість) у строк, встановлений Публічним договором, Банку не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплачує.
Згідно наданого Банком розрахунку виникла заборгованість станом на 08.09.2016 року в загальному розмірі - 169 866,59 грн., з яких: - прострочена сума кредиту - 119 666,49 грн.; - сума прострочених процентів - 30 397,93 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів - 19 802,17 грн..
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих учасниками справи і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у суді першої інстанції відповідач, будучи сповіщеним належним чином про розгляд справи (а. с. 76, 89, 101), не спростовував посилань Банку на його ознайомлення та підписання вищевказаного договору приєднання. Тому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у вказаній справі відповідач оспорював ознайомлення та підписання доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг.
Апеляційний суд критично відноситься щодо доводів апеляційної скарги про те, що: 1) відповідач не був повідомлений про розгляд справи належним чином; 2) як під час ухвалення заочного рішення, так і на час подання апеляційної скарги він мешкає та зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 ; 3) були відсутні підстави для повідомлення відповідача про судове засідання через оголошення у пресі, з огляду на наступне.
Згідно ч. 9 ст. 74 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду справи місцевим судом, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено зареєстроване місце проживання відповідача за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 69).
Судом першої інстанції неодноразово вживались заходи щодо сповіщення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Між тим, матеріали справи містять відомості щодо повернення вказаної судової кореспонденції до суду першої інстанції з відміткою пошти «адресат вибув» (а. с. 76, 89).
Вбачаючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції здійснив заходи щодо виклику апелянта у судове засідання через оголошення у пресі (а. с. 101), що узгоджується з правилами встановленими ст. 74 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин і розгляду справи місцевим судом.
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» № 32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, яке оскаржено апелянтом, ухвалено 10 квітня 2017 року.
Апелянт, який був належним чином сповіщений про розгляд справи місцевим судом, лише 16.08.2021 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення (а. с. 118 - 120), з апеляційною скаргою на вказане заочне рішення звернувся - 19.11.2021 року, тобто майже через 5 років після ухвалення оскаржуваного рішення.
Вбачаючи безпідставність доводів апеляційної скарги про несповіщення апелянта про розгляд справи судом першої інстанції, вищевказані правила щодо необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, інші доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому вони не заслуговують на увагу апеляційного суду.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Прощенка Дениса Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Прощенка Дениса Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції відсутні.
3.5 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Прощенка Дениса Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе