Справа № 591/7644/21
Провадження № 2/591/721/22
23 вересня 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ», 3-х осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
про повернення безпідставно набутих грошових коштів -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» 3-х осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів і свої позовні вимоги мотивує тим, що у провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебувало кримінальне провадження №591/8914/14-к по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 де потерпілим було визнано ПАТ «СУМИХІМПРОМ». Відповідно до матеріалів кримінального провадження, засуджені вчинили декілька епізодів заволодіння майном ПАТ «СУМИХІМПРОМ», а в ході вчинення останнього епізоду засуджені заволоділи партією мінеральних добрив «СуперагроN-P-K (14:23:14), вагою 39160 кг, вартістю 163532 грн. 16 коп. з якими їх і було затримано співробітниками УСБ України в Сумській області в районі посту №12 - «В'їзні-виїзні ворота» ПАТ «СУМИХІМПРОМ». В подальшому на дану партію мінеральних добрив судом було накладено арешт, а за вироком суду повернуто власникам за належністю. При цьому в позовній заяві зазначається, що задовольняючи цивільний позов ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та стягуючи на користь підприємства із засуджених грошові кошти в розмірі 373231,35 грн. суд виходив із розрахунку вартості партій мінеральних добрив, якими заволоділи засуджені, а саме: партії мінеральних добрив «СуперагроN-P-K (14:23:14) вагою 14980 кг. вартістю 62556 грн. 48 коп.; партії мінеральних добрив «СуперагроN-P-K (15:15:15) вагою 38110 кг. вартістю 147142 грн. 71 коп.; партії мінеральних добрив «СуперагроN-P-K» (14:23:14), вагою 39160 кг. вартістю 163532 грн. 16 коп.. Таким чином ПАТ «СУМИХІМПРОМ» отримало назад у власність останню партію мінеральних добрив, якими заволоділи засуджені - «СуперагроN-P-K» (14:23:14), вагою 39160 кг. вартістю 163532 грн. 16 коп., а також отримало грошові кошти у розмірі вартості партії добрив як відшкодування завданих збитків. З огляду на зазначене, позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 163532 грн. 16 коп. є безпідставно набутими, так як партія мінеральних добрив повернута ПАТ «СУМИХІМПРОМ» назад у власність і просить стягнути їх в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України. Також просить стягнути судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1635,32 грн. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн..
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Молібог Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд позов задоволити.
Представники відповідача ПАТ «СУМИХІМПРОМ» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених в письмових запереченнях.
Відповідач через уповноваженого представника подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до довідки товариства позивач ОСОБА_1 дійсно сплатив суму у розмірі 151067,60 грн., а не 163532,16 грн. як зазначено в позовній заяві, а тому не може вимагати стягнення грошових коштів у розмірі більшому ніж сплатив сам. Разом з тим представник відповідача зазначає, що до даних правовідносин не може бути застосовані положення статті 1212 ЦК України, оскільки відсутні всі необхідні ознаки, наявність яких підтверджує існування таких правовідносин. Також відповідач вказує на те, що партія мінеральних добрив, про яку йде мова в позові, зберігалася у товариства протягом шести років, а тому втратили свої корисні властивості, у зв'язку з чим навіть сума компенсації у розмірі вартості даної партії не покриває повних збитків товариства, завданих тривалим зберіганням мінеральних добрив на складі. Крім того відповідач зазначає, що задовольняючи даний цивільний позов суд змінить вирок суду, яким засуджено, зокрема, позивача, а саме в частині розміру цивільного позову, який було задоволено Зарічним районним судом м. Суми у вироці від 21.11.2016 року. Проти вимог про стягнення судових витрат також заперечив.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_6 наголосила, що до застосування у даних правовідносинах підлягають положення статті 1212 ЦК України, оскільки наявні всі необхідні ознаки таких відносин, які сформулював у свої практиці Верховний Суд. Також у відповіді на відзив сторона позивача зазначає, що задоволення позову ОСОБА_1 не призведене до зміни вироку суду, оскільки правовідносини, що стали підставою звернення до суду в даному випадку виникли вже після набрання вироком законної сили та його виконання.
В додаткових поясненнях по справі представник відповідача вкотре обґрунтував свої заперечення неможливістю зміни вироку суду в частині розміру цивільного позову. Крім того, представник відповідача наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту його права є неналежним, зважаючи на положення статті 544 ЦК України, яка закріплює право солідарного боржника заявити зворотну вимогу до інших боржників (регрес). Також до своїх пояснень представник позивача додав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.
3-ті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду заяви ідентичного змісту в яких зазначають, що дійсно вироком Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2016 року їх засуджено за заволодіння майном ПАТ «СУМИХІМПРОМ». Так відповідно до вироку суду, крім іншого ухвалено стягнути з засуджених на користь товариства вартість трьох партій мінеральних добрив, в рахунок відшкодування шкоди завданої викраденням майна товариства. Однак, оскільки останню партію мінеральних добрив повернуто назад у власність ПАТ «СУМИХІМПРОМ», вважають що грошові кошти у розмірі 163532,16 грн. стягнуто з них безпідставно. З огляду на зазначене, просять позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та не заперечують проти стягнення грошових коштів з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» саме на його користь, а не на користь всіх засуджених, адже позивач сплатив найбільшу суму відшкодування з усіх засуджених і ними спільно вирішено, що сума, яка сплачена позивачем є відшкодуванням вартості саме останньої партії мінеральних добрив, а також з огляду на те, що інші способи захисту їх прав є неефективними та довготривалими, що вимагатиме значних матеріальних затрат та витраченого часу.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Судом при розгляді справи встановлено, що вироком Зарічного районного суду м. Суми по кримінальному провадженню №591/8914/14-к від 21.11.2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 366 та 191 КК України за фактами заволодіння складними мінеральними добривами, належними ПАТ «СУМИХІМПРОМ»: «СуперагроN-P-K (14:23:14) вагою 14980 кг. вартістю 62556 грн. 48 коп.; «СуперагроN-P-K (15:15:15) вагою 38110 кг. вартістю 147142 грн. 71 коп.; «СуперагроN-P-K (14:23:14), вагою 39160 кг. вартістю 163532 грн. 16 коп..
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зважаючи на наведені норми, а також на відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає встановленими наступні обставини:
Протягом березня - квітня 2012 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою спочатку заволоділи партією мінеральних добрив «СуперагроN-P-K (15:15:15) вагою 38110 кг. вартістю 147142 грн. 71 коп., які за невстановлених слідством обставин були збуті, а отримані від продажу грошові кошти розподілили між собою і використали на власні потреби.
В подальшому, 10 квітня 2012 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою спочатку заволоділи партією мінеральних добрив «СуперагроN-P-K (14:23:14) вагою 14980 кг. вартістю 62556 грн. 48 коп. та невстановлених слідством обставин збули вказані добрива, а отримані від продажу грошові кошти розподілені між собою і використали на власні потреби.
Надалі, 18 квітня 2012 року у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знову виник умисел на заволодіння мінеральними добривами ПАТ «СУМИХІМПРОМ», а саме партією «СуперагроN-P-K (14:23:14), вагою 39160 кг. вартістю 163532 грн. 16 коп., однак реалізувати до кінця його не змогли, через затримання вантажівки із вказаними мінеральними добривами співробітниками СБ України в районі посту №12 «В'їзні-виїзні ворота» ПАТ «СУМИХІМПРОМ».
На вказану партію мінеральних добрив СуперагроN-P-K (14:23:14), вагою 39160 кг. вартістю 163532 грн. 16 коп. судом було накладено арешт, а в подальшому відповідно до того ж вироку, повернуто ПАТ «СУМИХІМПРОМ» у власність. Також за вироком суду на користь ПАТ «СУМИХІМПРОМ» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_1 у солідарному порядку стягнуто 373231 грн. 35 коп.. З вироку вбачається, що зазначена сума складається з вартості трьох партій мінеральних добрив, якими позивач та треті особи заволоділи у березні - квітні 2012 року.
Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження №55868710 від 23.07.2021 року, у зв'язку із стягненням із ОСОБА_1 боргу за виконавчим листом №591/8914/14-к виданого 12.02.2018 року Зарічним районним судом м. Суми, в повному обсязі виконавче провадження закрито. Одночасно постанова про стягнення виконавчого збору переведена в окреме виконавче провадження.
В той же час з листа Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) №70288 від 06.08.2021 року «Про надання інформації», в межах виконавчого провадження №55868710 з позивача утримано 183214,66 грн., а саме виконавче провадження закрито.
Таким чином з наведених матеріалів кримінального провадження та виконавчого провадження №55868710 вбачається, що ПАТ «СУМИХІМПРОМ» за вироком суду отримало назад у власність партію мінеральних добрив СуперагроN-P-K (14:23:14), вагою 39160 кг. вартістю 163532 грн. 16 коп., а також отримало грошові кошти в якості відшкодування зазначеної партії мінеральних добрив.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
При цьому, об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі №918/47/18, від 01.04.2019 року у справі №904/2444/18.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року року у справі №910/13271/18.
Згідно з частиною 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на повернення партії мінеральних добрив у власність ПАТ «СУМИХІМПРОМ», а також стягнення, зокрема, і вартості таких мінеральних добрив у розмірі 163532 грн. 16 коп., наявність перших трьох ознак набуття майна без достатньої правової підстави з боку товариства не викликає сумнівів. Що ж стосується наявності четвертої підстави, а саме відсутності правової підстави набуття майна за рахунок потерпілого, на відсутність якої наголошує представник відповідача суд зазначає наступне:
Так, статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З наведеного вбачається, що зобов'язання з відшкодування шкоди можуть виникати, зокрема, у разі завдання прямих збитків, тобто у випадку протиправного, винного знищення чи пошкодження майна потерпілої сторони. Тобто метою такого правовідношення як відшкодування шкоди є відновлення становища особи, якій завдані прямі збитки у випадку знищення або пошкодження майна, яке існувало до завдання таких збитків.
В даному ж випадку ПАТ «СУМИХІМПРОМ» заявляючи цивільний позов про стягнення з позивача та третіх осіб у кримінальному провадженні збитків, завданих заволодінням майна товариства, мало на меті відновити попереднє становище, яке існувало до вчинення позивачем та третіми особами злочинів. Однак, оскільки відновити таке становище в повній мірі, шляхом повернення майна неможливо, через реалізацію такого майна засудженими, на користь товариства підлягали стягненню грошові кошти в розмірі вартості такого майна.
Тобто метою відшкодування шкоди ПАТ «СУМИХІМПРОМ» за цивільним позовом є компенсація втрачених мінеральних добрив, якими заволоділи позивач та треті особи. Разом з тим, оскільки остання партія мінеральних добрив була за вироком суду повернута назад у власність товариства, стягнення її вартості суперечить меті такої компенсації.
Таким чином суд вважає, що в даному випадку існують всі необхідні підстави для застосування до правовідносин, що виникли у зв'язку зі стягненням з позивача та третіх осіб на користь ПАТ «СУМИХІМПРОМ» вартості партії мінеральних добрив СуперагроN-P-K (14:23:14), вагою 39160 кг., положень статті 1212 ЦК України щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів з ПАТ «СУМИХІМПРОМ».
Щодо твердження відповідача про те, що задоволення позову ОСОБА_1 призведе до зміни вироку суду, що набрав законної сили, суд зазначає, що задоволення позову та стягнення безпідставно набутих коштів з відповідача не змінить вирок суду у кримінальному провадженні, оскільки останній вже набрав законної сили та виконаний повністю.
Однак набуття відповідачем грошових коштів позивача та третіх осіб, незважаючи на те, що мінеральні добрива «СуперагроN-P-K» (14:23:14), вагою 39160 кг. весь час перебували у володінні відповідача, а за рішенням суду повернуті назад у власність товариства, зумовило виникнення нових правовідносини, а саме набуття ПАТ «СУМИХІМПРОМ» грошових коштів позивача та інших осіб.
Наведене правовідношення стало наслідком вже дій відповідача, які, в свою чергу, мають ознаки набуття майна ОСОБА_1 та інших осіб без достатніх правових підстав, а отже до них підлягають застосуванню норми передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Стосовно твердження представника відповідача про обрання неналежного способу захисту позивачем, суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ж зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до структури Цивільного кодексу України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Наведена позиція сформульована у постанові Першої судової палати КЦС ВС від 25 квітня 2018 року по справі № 645/3265/13-ц.
На підставі викладеного суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем, оскільки імперативної вимоги застосування конкретного способу захисту у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем не існує, а отже позивач наділений свободою вибору щодо того способу захисту, який він вважає найефективнішим.
Суд констатує, що застосування до правовідносин, що виникли конструкції, передбаченої статтею 1212 Цивільного кодексу України є ефективним та правомірним способом захисту, оскільки задоволення позову призведе до поновлення порушеного права позивача та до потрібних результатів і наслідків, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Крім того суд вважає необґрунтованою та безпідставною заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на те, що з матеріалів справи, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження №55868710 від 23.07.2021 року виконавче провадження завершене саме 23.07.2021 року, тобто примусове стягнення коштів з позивача по виконавчому листу №591/8914/14-к закінчено в липні 2021 року.
Більше того, навіть з довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» про отримання відшкодування завданих збитків згідно вироку Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2016 року по справі №591/8914/14-к від ОСОБА_1 станом на 22.10.2021року та банківських виписок поданих представником відповідача вбачається, що останній платіж по примусовому стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СУМИХІМПРОМ» за виконавчим листом відбувся 05.07.2021 року, а отже з даної дати і слід обраховувати початок спливу позовної давності у три роки.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Відповідно до ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Сплата позивачем судового збору у розмірі 1642,82 грн. підтверджується фіскальним чеком від 21.10.2021 року, який міститься в матеріалах справи.
При оцінці доказів понесення витрат на правову допомогу долучених до матеріалів справи за клопотанням представника позивача, суд враховує позицію Верховного Суду викладену в постановах по справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року та по справі № 727/4597/19 від 16.04.2020 року.
Згідно з наведеними позиціями суду касаційної інстанції подання детального опису робіт не є обов'язковим, оскільки у разі визначення сторонами в договорі про надання правової допомоги конкретно визначеної суми, остання не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеною.
Також, стосовно документа на підтвердження сплати гонорару адвоката Верховний Суд зазначає наступне: відповідно до положень статті 14 ГК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Аналізуючи довідку №151 від 16.09.2022 року видану адвокатом Адвокатського об'єднання «VeritaGroup» Молібог Юлією Миколаївною, суд приходить до висновку, що вона не є недопустимим або неналежним доказом на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Так, відповідно до довідки Адвокатське об'єднання в особі керуючого партнера - адвоката Молібог Юлії Миколаївни отримало від ОСОБА_1 грошові кошти розмірі 15000,00 грн. відповідно до договору про надання правничої допомоги в цивільній справі від 22.10.2021 року.
Відповідно до згаданого договору про надання професійної правничої допомоги від 22.10.2021року Адвокатське об'єднання зобов'язалося надавати клієнту правову допомогу у зв'язку із, зокрема, зверненням до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів. Пунктом 4.2. вказаного договору визначено, що гонорар Адвокатського об'єднання складає 15000,00 гривень.
Таким чином довідка №151 від 16.09.2021року є належним доказом на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу саме по даній цивільній справі.
Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також беручи до уваги складність справи, розмір позову, важливість справи для позивача, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 1212,1213, 1166 ЦК України, ст.ст. 11-13, 76-81, 82, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», 3-х осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів - задоволити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» ( 40003 м. Суми, вул. Харківська п/в12 Код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 163532 грн. 16 коп. (сто шістдесят три тисячі п'ятсот тридцять дві грн. 16 коп.) безпідставно набутих грошових коштів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» ( 40003 м. Суми, вул. Харківська п/в12 Код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 1635 грн.32 коп. в рахунок повернення судового збору.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» ( 40003 м. Суми, вул. Харківська п/в12 Код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 15000 грн. витрат за надання правової допомоги.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 жовтня 2022 року.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО