вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2022 р. Справа№ 910/11292/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи:
від позивача: Дудченко В.В.
від відповідача: Мельник О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 (повне рішення складено 25.07.2022)
у справі №910/11292/21 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ"
про стягнення 9 335 595, 95 грн
Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" про стягнення 9 335 595,95 грн, з яких: 1 069 943,79 грн заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності (ПСО) по Договору транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019, 121 312,60 грн пені, 49 813,93 грн 3% річних, 106 732,45 грн інфляційних втрат; 5 254 856,29 грн заборгованості за послуги замовленої (договірної) потужності (ПСО) по Договору транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019, 1 759 009,17 грн пені, 367 007,18 грн 3% річних, 606 920,54 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21 позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" 1 069 943,79 грн заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності по Договору транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019, 120 670,13 грн пені, 49 688,12 грн 3% річних, 106 732,45 грн інфляційних втрат; 5 254 856,29 грн заборгованості за послуги замовленої (договірної) потужності по Договору транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019, 1 748 571,05 грн пені, 319 516,33 грн 3% річних, 603 889,67 грн інфляційних втрат, 139 108,02 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою містить ознаки договору перевезення вантажу, а тому до спірних правовідносин з транспортування природного газу застосовуються положення ч. 5 ст. 315 ГК України, згідно яких для пред'явлення перевізником до вантажовідправників позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Враховуючи встановлений Договором порядок розрахунків, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, ч. 5 ст. 315 ГПК України, строк позовної давності для звернення позивача до суду з позовними вимогами про неналежне виконання умов Договору за період травень - грудень 2019 року, на думку відповідача, сплинув 21.06.2020, що є підставою для відмови у позові.
На думку апелянта позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, що розрахована за зобов'язаннями за травень - грудень 2019 року, оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Також за твердженням апелянта відповідач не має можливості впливати на порядок та своєчасність проведення розрахунків з позивачем за Договором, оскільки розрахунки проводяться з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, а кошти, які зараховуються на такі рахунки від населення, перераховують на рахунок позивача автоматично.
Крім того апелянт зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку пені та 3% річних не враховано встановлений Договором порядок розрахунків, оскільки розрахунки проведено починаючи не з 21 числа, а з 20 числа місяця, наступного за звітнім, що, на думку відповідача, є помилковим оскільки прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. При цьому позивач посилається на законність та обґрунтованість оскарженого рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11292/21 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ", розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" призначено на 28.09.2022.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 28.02.2019 між Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" та Дочірнім підприємством "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" було укладено Договір транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019, розділи ІІ-ХІІ якого, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.07.2019 до даного договору, були викладені в новій редакції.
Додаткова угода № 1 від 29.07.2019 є невід'ємною частиною Договору, вступає в силу з моменту підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін з 01.05.2019 і діє протягом всього строку дії Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.07.2019) оператор надає замовнику за цим Договором послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 2.5 Договору замовник (відповідач) має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно з п. 2.6 Договору оператор (позивач) має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Відповідно до п. 2.8 Договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГTC. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом ГTC. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом ГTC.
Відповідачем на підтвердження отримання права доступу до інформаційної платформи та авторизації уповноважених осіб на інформаційній платформі надано Повідомлення на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи.
Відповідно до п. 3.1 Договору оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості.
Оператор має право, зокрема, своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги; стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом ГTC; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ГТП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Договором.
Пунктом 7.1 Договору установлено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою НКРЕКП щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору (7.3 Договору).
Постановою НКРЕКП № 2001 від 21.12.2018 установлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ "УКРТРАНСГАЗ", в тому числі і для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем, який становить 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ.
Відповідач є суб'єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки (далі - ПСО), щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" та Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867.
Згідно з п. 8.4 Договору вартість замовленої потужності замовника (суб'єкта, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи) на період газового місяця визначається як сума вартості замовлених потужностей за кожен день газового місяця за наведеною у вказаному пункті формулою.
Умовами п. 8.4 Договору також установлено, що замовник, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, здійснює оплату за послуги транспортування (у тому числі послуги доступу до потужності) з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня, що зараховується як плата за замовлену потужність у тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше наданих послуг.
Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (пункти 11.1, 11.2, 11.3 Договору).
Згідно з п. 8.4 Договору, у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (суб'єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою, наведеною в даному пункті Договору.
Умовами п. 8.4 Договору також установлено, що звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений, у цьому пункті цього Договору, визначається за даними Оператора.
Відповідно до п. 8.3 Договору підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей.
Згідно з п. 19.2 Договору сторонами узгоджено, що будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою.
Згідно з п. 17.1 Договору цей Договір набирає чинності з 01.03.2019 на строк до 31.12.2022. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Доказів припинення Договору в установленому порядку матеріали справи не містять, відтак Договір є чинним, що не заперечувалось сторонами.
Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг замовленої (договірної) потужності та послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до пунктів 7, 9, 19, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох послуг; оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
У частинах 1, 2, 3 статті 32 зазначеного Закону закріплено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.
Так, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Частиною 1 ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що оператор газотранспортної системи вживає всіх можливих і обґрунтованих заходів для забезпечення максимального обсягу потужності газотранспортної системи для потреб замовників
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015№ 2493, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Замовник послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, здійснює окреме замовлення потужності в межах виконання ним таких спеціальних обов'язків (пункт 5 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019, до якого сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 29.07.2019.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.07.2019) оператор надає замовнику за цим Договором послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Зі змісту Договору транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.07.2019) убачається, що його предметом є надання оператором замовнику послуги розподілу потужності.
Відповідно до пунктів 29, 34 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику відповідно до договору про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG; розподіл потужності - надання, встановлення умов та порядку реалізації, а також здійснення інших процедур, пов'язаних із правом користування потужністю об'єкта газової інфраструктури.
Аналогічне за змістом визначення терміну "потужність" місить пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування.
Враховуючи наведене, послуга з надання розподілу потужності не передбачає переміщення вантажу, така послуга регулює міру перетікання обсягу природного газу, тобто є послугою, яка регулює обсяг переміщення вантажу та безпосередньо не здійснює його переміщення.
За таких обставин, укладений між сторонами Договір транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019 в частині надання послуг з розподілу потужності, які є предметом розгляду у даній справі, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, згідно з яким позивачем надаються відповідачу послуги замовленої потужності, на який (договір) поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, визначені главою 63 ЦК України.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2020 у справі № 920/206/19, на які посилався апелянт, стверджуючи, що Договір транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019 за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, не підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі, які не є подібними до правовідносин сторін у справі № 920/206/19.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
На виконання умов Договору позивачем у період з травня по грудень 2019 року надано відповідачу послуги замовленої (договірної) потужності у обсязі 78 038,40 тис. м куб/добу на загальну суму 14 720 227,32 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами наданих послуг замовленої (договірної) потужності. Акти підписані відповідачем без заперечень та без зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 8.4 Договору замовник (відповідач) здійснює оплату за послуги транспортування (у тому числі послуги доступу до потужності) з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи (позивача) кожного банківського дня, що зараховується як плата за замовлену потужність у тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше наданих послуг.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок за надані позивачем послуги доступу до потужності до 20-го числа місяця, наступного за звітним.
Судом установлено, що відповідачем оплачено надані послуги замовленої (договірної) потужності лише частково в загальному розмірі 9 465 371,03 грн, що підтверджується копіями банківських виписок АБ "УКРГАЗБАНК".
Отже, заборгованість відповідача з оплати вартості наданих за Договором послуг замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та становить 5 254 856,29 грн.
Наявність заборгованості з оплати послуг замовленої (договірної) потужності у наведеній сумі апелянтом не заперечувалась.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 5 254 856,29 грн заборгованості за Договором за послуги замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року.
Крім того, з матеріалів справи убачається, що на підставі остаточної алокації позивач виявив наявність у відповідача перевищення договірної потужності за період з травня по грудень 2019, про що склав звіти про використання замовленої потужності, відповідно до яких обсяг перевищення договірної потужності відповідача за спірний період становить 5 672,24256 грн м куб./добу на загальну суму 1 069 943,79 грн.
На виконання умов п. 11.1 Договору сторонами було підписано акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи № 05-2019-1809000609/1210519 від 31.05.2019, № 07-2019-1809000609/1210719 від 31.07.2019, № 08-2019-1809000609/1210819 від 31.08.2019, № 09-2019-1809000609/1210919 від 30.09.2019, № 10-2019-1809000609/1211019 від 31.10.2019, № 12-2019-1809000609/1211219 від 31.12.2019 (а.с. 76-81 т. 1), що підтверджують надання послуг перевищення замовленої (договірної) потужності згідно вищезазначених обсягів та вартості.
Відповідач підписав наведені акти без заперечень (зауважень).
Відповідно до п. 8.4 Договору позивачем було направлено відповідачу в інформаційній платформі на його електронну адресу на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності: рахунок № 05-2019-1809000609/1210519 від 31.05.2019 загальну суму 168 202,24 грн та Звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року; рахунок № 07-2019-1809000609/1210719 від 31.07.2019 на загальну суму 19 164,16 грн та Звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року; рахунок № 08-2019-1809000609/1210819 від 31.08.2019 на загальну суму 54 862,49 грн та Звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року; рахунок № 09-2019-1809000609/1210919 від 30.09.2019 на загальну суму 62 128,96 грн та Звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року; рахунок № 10-2019-1809000609/1211019 від 31.10.2019 на загальну суму 246 794,82 грн та Звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року; рахунок № 12-2019-1809000609/1211219 від 31.12.2019 на загальну суму 518 791,12 грн та Звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року.
Направлення позивачем наведених рахунків та звітів на електронну адресу відповідача підтверджується реєстром файлів, відправлених з інформаційної платформи, факт отримання цих документів відповідачем не заперечувався.
Відповідно до п. 8.4 Договору, замовник послуг транспортування (відповідач) зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
Проте, станом на час розгляду справи по суті відповідач не здійснив оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період травень - грудень 2019 на загальну суму 1 069 943,79 грн.
Наявність заборгованості з оплати вартості перевищення договірної потужності у наведеній сумі відповідачем фактично не заперечувалась.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 1 069 943,79 грн заборгованості за Договором за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 759 009,17 грн пені, 367 007,18 грн 3% річних, 606 920,54 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати послуг замовленої (договірної) потужності, а також 121 312,60 грн пені, 49 813,93 грн 3% річних, 106 732,45 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, колегія суддів відзначає наступне.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це установлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 13.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
Пунктом 13.5 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати та повної оплати за послуги замовленої (договірної) потужності та за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019, що є підставою для сплати пені відповідно до п. 13.5 Договору.
Відповідно до приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо строк установлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина перша статті 255 Цивільного кодексу України).
При визначені періоду прострочення суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2019 у справі №910/9096/18 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.06.2020 у справі №419/1965/18: "Прийменники "до" і "по" визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються лише сферами свого використання: "до" закріплений за офіційно-діловим стилем, а "по" - за розмовним. Інколи, щоб увиразити входження певної дати до установленого терміну, додають прислівник "включно".
Тобто, оскільки умовами Договору визначена оплата послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним, то саме ця дата є останнім днем оплати, а нарахування пені починається з 21 числа місяця, наступного за звітним.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при здійсненні розрахунку пені позивач не вірно визначив початок періодів прострочення виконання спірних зобов'язань за кожний місяць у період з травня по грудень 2019 року. За рішенням суду стягненню з відповідача підлягають 1 748 571,05 грн пені за прострочення оплати послуг замовленої (договірної) потужності та 120 670,13 грн пені за прострочення оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності), тоді як в іншій частині заявлені до стягнення суми пені визнаються судом не обґрунтованими.
До суду першої інстанції відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені, на 90%.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Указану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване:
- покладенням державою на відповідача спеціальних обов'язків щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям, об'єктивною неможливістю встановлювати тарифи для населення на ринкових засадах;
- неотриманням прибутку та наявністю значної заборгованості населення перед відповідачем;
- відсутністю в позивача збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань;
- збитковістю підприємства відповідача.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у спірному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 367 007,18 грн 3% річних, 606 920,54 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати послуг замовленої (договірної) потужності та 49 813,93 грн 3% річних, 106 732,45 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що стягненню з відповідача підлягають 106 732,45 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності. Стягненню з відповідача підлягають також 603 889,67 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати послуг замовленої (договірної) потужності. Також стягненню з відповідача підлягають 319 516,33 грн 3% річних за прострочення оплати послуг замовленої (договірної) потужності та 49 688,12 грн 3% річних за прострочення оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності). В іншій частині в позові належить відмовити.
Щодо тверджень апелянта про сплив позовної давності за заявленими вимогами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде установлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі № 910/24346/16, від 17.07.2018 у справі № 910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі № 922/1898/17.
Судом установлено наявність порушеного права позивача у зв'язку з простроченням відповідачем за Договором оплати послуг замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності) за період з травня по грудень 2019 року, а отже, установлено порушення прав позивача за Договором, на захист яких він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача сум заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Укладений між сторонами Договір транспортування природного газу № 1809000609 від 28.02.2019 в частині надання послуг з розподілу потужності за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 5 ст. 315 ГК України, згідно приписів якої для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Враховуючи правову природу спірного Договору, до вимог, що з нього випливають, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки - щодо вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат (ст. 257 ЦК України) та у один рік - до вимог про стягнення неустойки (пені) (ст. 258 ЦК України).
Оскільки позивачем стягується оплата послуг замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 12.07.2021, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року, та похідних від такої заборгованості 3% річних та інфляційних втрат заявлено в межах загального строку позовної давності.
Також, в межах загального строку позовної давності заявлено вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року та похідних від такої заборгованості сум 3% річних та інфляційних втрат.
Стягнення неустойки можливе лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною 1 статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 ЦК України, від дня порушення грошового зобов'язання (відповідна позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення штрафних санкцій (пені) особа може звернутись до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.
Судом враховано, що в разі якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не установлено законом або угодою сторін. При цьому, водночас, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення пені у даній справі починається зі спливом строку виконання зобов'язання по оплаті за послуги замовленої (договірної) потужності та за перевищення замовленої (договірної) потужності, тобто з 21-го числа місяця, наступного за звітним (п. 8.4 Договору).
З урахуванням умов Договору та положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, стягнення пені за порушення строку оплати за послуги замовленої (договірної) потужності та за порушення строку оплати за перевищення послуги замовленої (договірної) потужності можливе за кожен місяць у спірному періоді (травень - грудень 2019) за період шести місяців, починаючи з 21 числа місяця, наступного за звітним, коли зобов'язання мало бути виконано (зокрема, за травень 2019 року - за період з 21.06.2019 по 20.12.2019, за грудень 2019 року - за період з 21.01.2020 по 20.07.2020).
Отже, початок спливу позовної давності за вимогами про стягнення пені припадає на 21.06.2020.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України введено карантин.
Дія карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, неодноразово продовжувалась. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2021 (із змінами, внесеними постановою № 630 від 27.05.2022) продовжено дію карантину до 31 серпня 2022 року.
Таким чином, оскільки закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення пені у даній справі припадає на період встановлення в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), який на даний час триває, відповідно, строки позовної давності за спірними вимогами про стягнення пені продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на наведене колегія суддів зауважує про відсутність підстав для застосування позовної давності та наслідків її спливу у спірному випадку щодо стягнення сум пені.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 254 856,29 грн заборгованості за Договором за послуги замовленої (договірної) потужності, 1 748 571,05 грн пені, 319 516,33 грн 3% річних, 603 889,67 грн інфляційних втрат; 1 069 943,79 грн заборгованості за Договором за перевищення замовленої (договірної) потужності, 120 670,13 грн пені, 49 688,12 грн 3% річних, 106 732,45 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити позивачу належить відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - ДП "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 у справі №910/11292/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2022.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов