вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" липня 2022 р. Справа№ 910/8388/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 19.07.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", Міністерства молоді та спорту України, Заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.12.2021 (повне рішення складено 21.12.2021)
у справі № 910/8388/21 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"
до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київської міської ради
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства молоді та спорту України
за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"
за участю Київської міської прокуратури
про визнання протиправним та скасування розпорядження
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Державне підприємство "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 №1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження завдає шкоди позивачу, оскільки видане без попереднього письмового погодження з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України, а також на підставі підробленого листа, щодо підробки якого відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, хоч йому було створено усі можливості для цього, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що лист від 24.06.2010 №184, на підставі якого КМДА було винесено оскаржуване розпорядження №1082 від 24.07.2020, є підробленим, а судом першої інстанції не було взято до уваги дані обставини. Жодних перевірок відповідачем щодо правомірності листа від 24.06.2010 №184 не вчинялось і будь-яких документів або інформації з цього приводу у ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» не запитувалось.
Крім того, апелянт зазначає, що питання про надання згоди на поділ земельної ділянки підлягає обов'язковому погодженню з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема Законів України «про місцеві державні адміністрації», «Про землеустрій», статті 79-1, частини 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права: статей 2, 74, 236, 237, 238 ГПК України.
Прокурор вказує що КМДА було порушено процедуру прийняття оскаржуваного розпорядження 1082 від 24.07.2020, оскільки відсутні обставини надання згоди на поділ земельної ділянки саме органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України.
З апеляційною скаргою звернулось і Міністерство молоді і спорту України, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного висновку.
Міністерство, серед іншого, звертає увагу на: відсутність нотаріально засвідченої згоди землекористувача (позивача) на поділ спірної земельної ділянки; розробка технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також рішення щодо її поділу є стадією процесу набуття права на користування такою земельною ділянкою, яким ТОВ «Укрсоцбудінвест» скористався лише через 10 років після укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 26.06.2010 №712,3 а отже згода на поділ земельної ділянки повинна була бути надана відповідно до чинного законодавства станом на 2020 рік навіть, якщо б лист-згода ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» від24.06.2010 №184 мав місце ще у 2010 році.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, відзивів на апеляційні скарги подано не було, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 17.12.1998 №85/186 «Про оформлення права користування земельними ділянками» (з урахуванням змін внесених пунктом 26 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 року №171/331 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею») надана у постійне користування ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964).
Право державної власності на земельну ділянку в особі КМДА зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698).
30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю. на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024, (копія), серія та номер: II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів за Державним підприємством "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на просп. Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.
Згідно вказаного Державного акту на право постійного користування від 24.06.1999 ІІ-КВ № 004150, виданого на підставі Рішення Київської міської ради від 17.12.1998 року № 85/186, Державному підприємству "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" надається у постійне користування 17,1199 гектарів землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд по просп. Академіка Глушкова, 9 в м. Києві.
На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке за даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25894074, дата реєстрації 22.04.2018) є державною власністю в особі Міністерства молоді та спорту України та закріплене на праві господарського відання за ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон».
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12251938, дата реєстрації 27.11.2015) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» є власником об'єкта незавершеного будівництва - Критої спортивної арени, яка була придбана ТОВ «Укрсоцбудінвест» в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні, розташованої в межах вказаної земельної ділянки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А., зареєстрованого в реєстрі за №712, набуло у власність об'єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.
Право власності ТОВ «Укрсоцбудінвест» на об'єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням №032058, виданим 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (запис №12291938 від 27.11.2015).
Листом №184 від 24.06.2010, адресованим Київській міській державній адміністрації, ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" погодилось з вилученням частини земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 24.06.1999 серія ІІ-КВ № 004150, що розташована в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, 9 та передачею зазначеної частини ділянки площею 10 га ТОВ "Укрсоцбудінвест" в порядку відповідно до чинного законодавства.
ТОВ "Укрсоцбудінвест" розроблено та погоджено документацію із землеустрою на земельну ділянку розміром 10,78 га.
Рішенням Київської міської ради V сесії VI скликання №1095/4533 від 08.07.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на вул. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва. ТОВ "Укрсоцбудінвест" за умови виконання обов'язків землекористувача, передбачених даним рішенням, було надано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, у зв'язку з переходом права власності на майно.
Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі №2а-4563/11/2670 вказане рішення Київської міської ради V сесії VI скликання від 08.07.2010 № 1095/4533 "Про передачу ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважального-торгівельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова 9, у Голосіївському районі міста Києва" скасоване.
В подальшому ТОВ "Укрсоцбудінвест" повторно ініційовано оформлення права користування вказаною земельною ділянкою площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфер спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 № 136/2039 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712, посвідченого Матвеєвим В. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.03.2010 за N 712, в частині продовження товариству з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва - Крита спортивна арена, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 9 на 5 років до 26.03.2020.
На підставі зазначеного рішення між ТОВ "Укрсоцбудінвест" та Департаментом комунальної власності міста Києва укладено Договір від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за № 712.
30.07.2020 Рішенням Київської міської ради № 425/9504 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712, з урахуванням Договору про внесення змін до Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, від 26.03.2010 за реєстровим № 712, від 27.11.2015 за реєстровим №2307, серед іншого, продовжено строк завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9 до 26.03.2030.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 №1082, надано згоду на поділ земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва.
На підставі зазначеного Розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0050. Відповідно до цієї документації, поділ земельної ділянки загальною площею 16, 9202 га здійснюється саме з метою формування двох окремих ділянок загальною площею 10,78 га, землекористувачем якої є ТОВ "Укрсоцбудінвест" та 6,1402 га, землекористувачем якої є ДП Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон".
Спір у справі виник внаслідок незгоди постійного користувача (ДП Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон") земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:392:0050, з прийнятим розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 №1082.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з підпунктом в) частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Як передбачено положеннями частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
У частинах 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.
Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Частиною 2 статті 249 Господарського кодексу України передбачено, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.
У постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами Земельного кодексу України, які є спеціальними відносно цивільно-правових норм, які є загальними.
За приписами статті 120 Земельного кодексу України, у редакції чинній на момент спірних правовідносин, при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 Цивільного кодексу України.
За частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 наголосила на імперативному характері цього законодавчого припису.
Крім того, принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.
За висновками, викладеними у пунктах 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, ніхто інший, окрім власника цього об'єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Так, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. (частина 1 статті 120 Земельного кодексу України).
У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. (частина 4 статті 120 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 наголосила на тому, що:
- правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 25 жовтня 2001 року при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала статтею 377 Цивільного кодексу України;
- стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 звернула увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Штучний правовий відрив об'єктів нерухомості від земельних ділянок, на яких вони розміщені, відбувся за радянських часів з ідеологічних мотивів. Під впливом тодішньої ідеології панувало уявлення, що особи можуть мати право власності на об'єкти нерухомості, але не на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Так, Конституцією УРСР 1978 року (частина друга ст.11) було передбачено, що земля є у виключній власності держави.
Внаслідок такого підходу, існує значна кількість об'єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об'єктами можуть бути несформованими. Водночас, намір законодавця подолати такий штучний правовий відрив об'єктів нерухомості від землі, не викликає сумніву. Тому, в разі, якщо право власності на об'єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об'єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості не допускається.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведених вище висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року в справі №907/68/18 і від 31 травня 2018 року в справі №29/5005/17496/2011.
Отже, сутність даної норми полягає в тому, що вона закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
У разі наявності на земельній ділянці нерухомого майна така земельна ділянка перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю. на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024, (копія), серія та номер: II-КВ №004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів за Державним підприємством "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на просп. Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.
При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. (частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Частиною 5 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується, зокрема, у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином, виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюється за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка зареєстрована як об'єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише згода землекористувача та власника земельної ділянки, при цьому така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із земельних ділянок.
Зазначене спростовує доводи апелянтів стосовно необхідності отримання дозволу на поділ спірної земельної ділянки з органом управління майном - Міністерством молоді і спорту України.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа ДП «ЦУ-ТБКС «Льодовий стадіон» №184 від 24.06.2010 Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв розпорядження від 24.07.2020 №1082, яким надано згоду на поділ земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва, яка перебуває у власності держави України в особі Київської міської державної адміністрації, право державної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698 (справа 727013383).
При цьому, позивач наголошував на тому, означений лист є підробленим, а жодних перевірок відповідачем щодо правомірності листа від 24.06.2010 №184, як єдиної підстави для прийняття ним розпорядження від 24.07.2020 №1082, згідно якого директор ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» Багрій Т.В. у зверненні до Голови КМДА Черновецького Л.М. нібито погоджується з вилученням та передачею ТОВ «Укрсоцбудінвест» частини земельної ділянки розміром 10,78 га, ним не вивчалось і будь-яких документів або інформації з цього приводу у ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» не запитувалось. У журналі вихідної кореспонденції ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» за 2010 рік зазначений лист взагалі відсутній.
Щодо підробки вказаного листа №184 від 24.06.2010 відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. (частина 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок щодо визнання дій директора ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» зі складання листа №184 від 24.06.2010 протиправними, у зв'язку з чим, такі дії не спростовані позивачем.
При цьому, слід звернути увагу позивача на ті обставини, що спірна земельна ділянка є державною власністю.
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 17.12.1998 №85/186 «Про оформлення права користування земельними ділянками» (з урахуванням змін внесених пунктом 26 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 №171/331 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею») надана у постійне користування ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964).
Право державної власності на земельну ділянку в особі КМДА зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698).
Посилання позивача у позові та апеляційній скарзі на процедуру розроблення технічної документації із землеустрою для поділу земельних ділянок, передбаченому Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, є необґрунтованим.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необґрунтованості позовних вимог Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 24.07.2020 №1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва", у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/8388/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 26.09.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська