Справа № 359/6848/22
Провадження № 2-о/359/336/2022
Іменем України
30 вересня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту народження дитини,
28 вересня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з вищезазначеною заявою, яку обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Сімферополь Автономної Республіки Крим, на тимчасово окупованій території України, у них народився хлопчик ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є матір'ю дитини, а ОСОБА_2 є батьком дитини, батьки перебувають у зареєстрованому шлюбі. Тому заявники просять суд встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків: батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 .
У судове засідання учасники цивільного процесу не з'явились.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 не з'явились у судове засідання. Представник заявників ОСОБА_4 подала заяву про розгляд цивільної справи в її відсутності та у відсутності заявників (а.с.11).
Представник Бориспільського ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) також не з'явився у судове засідання, направив на адресу суду лист (а.с.18), в якому представник просив слухати справу без участі Бориспільського ВДРАЦС, не заперечував проти задоволення заяви.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
З 7 грудня 2007 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, 7 грудня 2007 року (а.с.7).
До заяви надані наступні документи, видані органами, що діють на тимчасово окупованій території: копія виписного епікризу з акушерського стаціонару від 22 грудня 2020року (а.с.9), копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ялтинським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим від 15 січня 2021 року (а.с.8), з яких вбачається, що ОСОБА_1 16 грудня 2020року народила хлопчика вагою 2340 грам у м. Сімферопіль Автономної Республіки Крим.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Тому зазначене місце народження сина заявників є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії. В цих справах Європейський суд з прав людини, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватись недійсними всі без виключення документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоду особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами тощо), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку, передбаченому ст.317 ЦПК України.
Таким чином, судом встановлено, що копія виписного епікризу з акушерського стаціонару від 22 грудня 2020року, копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ялтинським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим від 15 січня 2021 року (органом, який створений та діє у порядку не передбаченому законом), є недійсними і не створюють правових наслідків, що позбавляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливості зареєструвати народження дитини та реалізувати права та обов'язки, пов'язані із народженням дитини.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що заявники не мають можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, зокрема медичне свідоцтво про народження за встановленою МОЗ України формою, а факт народження ОСОБА_1 дитини підтверджено наданими письмовими доказами, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог заявників.
У відповідності до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Встановлення даного факту необхідно заявникам для здійснення державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим.
Керуючись п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, п.7 ч.1 ст.315, ст.317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження дитини задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, у батьків: батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, та матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, шлюб яких зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, 7 грудня 2007 року, актовий запис №877.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Ю. Семенюта