Справа № 296/6048/22
2/296/2628/22
про відмову у відкритті провадження у справі
03 жовтня 2022 року м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої, з урахуванням заяви, поданої в порядку усунення недоліків позовної заяви, просить скасувати арешт на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_1 , накладений постановою Житомирської окружної прокуратури внесеною в ЄДР 27.02.2012.
В обґрунтування позову посилається на те, що постановою прокуратури було накладено арешт на належне йому майно, що підтверджується листом Житомирської окружної прокуратури від 08.08.2022 та вироком Богунського районного суду від 18 квітня 2022 року. Оскільки жодного виконавчого провадження відносно нього у ДВС немає, існує необхідність у скасуванні арешту на майно в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що вироком Богунського районного суду м.Житомира у справі №1-293/2012 від 18 квітня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.176 КК України, стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії “Автодеск” в особі її представника ТОВ “Юридична фірма “Ві Ай Пі Консалтинг” 84 974 грн, а також вирішено залишити в силі арешт, накладений постановою слідчого прокуратури м.Житомира на майно ОСОБА_1 .
Згідно доданих до позову інформації про виконавче провадження та листа Богунського відділу ДВС у м.Житомирі від 20.06.2022 № 33801/19.21/2022, у Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №36000266 від 17.01.2013 з примусового виконання виконавчого листа №1-293, виданого 24.12.2012, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Юридична фірма “Ві Ай Пі Консалтинг” 84 974,00 грн. 27.08.2015 виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу ДВС, виконавче провадження закінчено. Виконавчий лист №1-293 повторно перебував на примусовому виконанні (ВП № 51446638 від 17.06.2016).
Листом Житомирської окружної прокуратури від 08.08.2022 № 88-50с-22 розглянуто заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з майна та рекомендовано звернутися до суду.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із цивільним позовом про зняття арешту, яке накладено 27.02.2012 постановою слідчого прокуратури м.Житомира на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина перша статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд враховує, що позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року.
Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку ч.6 ст.126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку ст.253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку ст.324 КПК України 1960р оку або судом в порядку виконання вироку в порядку ст.ст.409, 411 КПК України 1960 року.
Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.
Згідно ст.409 КПК України 1960 року, питання про різного роду сумніви та протиріччя, які виникли при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
Відповідно до пункту 1 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна за наявності кримінального провадження” власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Таким чином, питання щодо арешту який накладався в межах кримінального провадження мають вирішуватися саме в межах такого провадження. Законність накладення арешту в рамках кримінальної справи (провадження), або наявність чи відсутність підстав для зняття такого арешту, не відноситься до компетенції суду в порядку цивільного судочинства.
Суд при розгляді цивільної справи не може приймати з цього приводу рішення по суті питання (навіть й про відмову у задоволенні позову), оскільки таке рішення передбачає оцінку питань поза межами компетенції суду в рамках цивільного судочинства.
Отже, питання про скасування арешту, за встановлених обставин цієї справи, який був накладений за правилами кримінального судочинства КПК 1960 року, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки арешт було накладено на майно позивача (обвинуваченого) ОСОБА_1 постановою слідчого прокуратури м.Житомира під час досудового слідства у кримінальній справі, за результатами розгляду якої було ухвалено вирок у справі №1-293/2012 від 18 квітня 2012 року.
Тобто, зняття арешту з майна ОСОБА_1 має здійснювати суд, який постановив вирок у справі №1-293/2012 від 18 квітня 2012 року.
Подібного висновку щодо розгляду справ такої категорії за правилами кримінального судочинствадійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 грудня 2021 року в справі № 272/469/21.
На підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у судах у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, наведені приписи законодавства та встановлені їм відповідні правовідносини, суддя дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 186, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі №296/6048/22 за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М. В. Петровська