29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №640/24600/20
адміністративне провадження № К/9901/11285/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача Бояринцева О.А.,
представника відповідача Крутоузова Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Земляна Г.В., Файдюк В.В.) у справі №640/24600/20 за позовом Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення,
Державне Підприємство "Завод 410 ЦА» звернулось до суду з позовом до ДПС України Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу за формою "Ю" №236-10 від 25 травня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №19475/10/28-10-10-02-23 від 26 травня 2020 року;
- зобов'язати відповідача виключити дані з інтегрованих карток платника податків ДП "Завод 410 ЦА" про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 105905212,29 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм, зокрема, Податкового кодексу України; обставини відсутності податкового боргу у позивача встановлені трьома рішеннями суду, що набрали законної сили, у зв'язку з чим, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а оскільки податковий борг у позивача відсутній - дані з інтегрованих карток платника податків Державного Підприємства "Завод 410 ЦА" про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 105905212,29 грн підлягають виключенню.
Одночасно з адміністративним позовом було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва та Державній податковій службі України Офісу великих платників податків ДПС здійснювати будь-які дії щодо стягнення з ДП "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку у розмірі 105905212,29 грн на підставі податкової вимоги від 25 травня 2020 року №236-10, або на підставі будь-яких інших податкових вимог, рішень органів Державної податкової служби України, що можуть бути прийнятті для стягнення з ДП "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 105905212,29 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що оскаржувані вимога та рішення мають очевидні ознаки протиправності. Крім того, судовими рішеннями в адміністративних справах №826/17676/17, №826/5814/18 та №826/6880/18 встановлена протиправність стягнення податкового боргу, що став підставою прийняття оскаржуваних вимоги та рішення.
Також, позивачем зазначено, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вже здійснюється стягнення за оскаржуваними вимогою та рішенням, а повернення протиправно стягнутих коштів з державного бюджету істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.
Крім того, позивач зазначив, що майно ДП "Завод 410 ЦА" обтяжене в Єдиному державному реєстрі та буде виставлено на торги, внаслідок недостатності коштів на банківських рахунках позивача, чим буде нанесено невиправну шкоду обороноздатності держави. Також, стягнення за оскаржуваними вимогою та рішенням унеможливить виплату заробітної плати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, заяву Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про забезпечення адміністративного позову задоволено повністю.
Заборонено Управлінню державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва та Офісу великих платників податків ДПС здійснювати будь-які дії щодо стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку у розмірі 105905212,29 грн (сто п'ять мільйонів дев'ятсот п'ять тисяч двісті дванадцять гривень двадцять дев'ять копійок) на підставі податкової вимоги від 25 травня 2020 року №236-10, або на підставі будь-яких інших податкових вимог, рішень органів Державної податкової служби України, щодо стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 105905212,29 грн (сто п'ять мільйонів дев'ятсот п'ять тисяч двісті дванадцять гривень двадцять дев'ять копійок).
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вже здійснюється стягнення за оскаржуваними вимогою та рішенням, а повернення протиправно стягнутих коштів з державного бюджету істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача. Суди вказали, що вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, є вимушеним заходом, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та відмовити позивачу у забезпеченні позову.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що судами не обґрунтовано належним чином, які порушені права чи інтереси заявника необхідно захистити шляхом забезпечення позову.
У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано правових позицій, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частинами першою і другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У частині першій статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно зі сталою практикою застосування адміністративними судами наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов'язаних з виконанням рішення суду, або про очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача.
Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі №826/4679/18.
Судами встановлено, що 25 травня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС складено у відношенні ДП "Завод 410 ЦА" оскаржувану податкову вимогу №236-10, згідно якої станом на 24 травня 2020 року сума податкового боргу становить 105 908 402,36 грн, в т.ч. по екологічному податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, - 3190,07 грн, частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) - 105 905 212,29 грн, яку вимагалось терміново сплатити.
Крім того, 26 травня 2020 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення №19475/10/28-10-10-02-23 про опис майна у податкову заставу, згідно якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ДП "Завод 410 ЦА".
На підставі вказаного вище оскаржуваного рішення відповідачем складені акти опису майна від 13 липня 2020 року №29 та №30, від 28 вересня 2020 року №38, згідно яких проведено опис рухомого та нерухомого майна ДП "Завод 410 ЦА", а також проведено державну реєстрацію такого обтяження - податкової застави.
Також, судами встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/22990/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП "Завод 410 ЦА" про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 91 341 219,00 грн.
Суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28 березня 2018 у справі №800/521/17 було зроблено висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відтак твердження заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав та інтересів є безпідставними, оскільки вирішення цього питання призведе до фактичного вирішення справи по суті до постановлення у ній відповідного рішення, тобто, на стадії, коли суд ще не здійснював дослідження та оцінку доказів і обставин, які стали підставою для вчинення відповідачем оскаржуваних дій/допущення бездіяльності, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.
Верховний Суд вважає, що наведені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визначених статтею 151 КАС України, та заявлені на майбутнє в частині заборони Управлінню державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва та Офісу великих платників податків ДПС здійснювати будь-які дії щодо стягнення з боргу з частини чистого прибутку у розмірі 105905212,29 грн.
З огляду на вищевикладене, а також те, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі №640/24600/20 скасувати.
У задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
Т.А. Чумаченко
І.А. Васильєва ,
Судді Верховного Суду