Справа № 640/6763/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
29 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд: та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2019 року №0017821404;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2019 року №0017831404;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов залишити без задоволення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2018 року, за наслідком якої складено акт перевірки від 20.03.2019 року №302/26-15-14-04-01/36469368 (далі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за грудень 2018 року на суму 526 грн та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) за грудень 2018 року на 216 158 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 року № 0017821404, яким ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2018 року на загальну суму 216 158,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 року №0017831404, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 року на загальну суму 526,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем). Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Таким чином, формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.
З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати придбання товарів у ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» за правочином укладеними із вказаним суб'єктом господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як покупцем та ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал», як постачальником укладено договір поставки №2112/2018 від 18.12.2018 року, у відповідності до якого постачальник передає у власність, а покупець оплачує та приймає товар, вказаний у видатковій накладній, далі за текстом «товар», найменування, кількість, та ціна якого вказується в видатковій накладній (далі - договір №2112/2018).
Згідно пунктів 2.2, 3.1-3.3, 3.6 договору №2112/2018 сума договору становить 1 300 105,00 грн., у т.ч. ПДВ - 216 684,17 грн. Передача товару здійснюється протягом 25 (двадцяти п'яти) діб з моменту отримання заявки, в усній або письмовій формі. Партію товару постачальник супроводжує наступними документами: видатковою накладною. Товар постачається покупцю відповідно до видаткової накладної. Приймання товару за кількістю проводиться у відповідності до видаткової накладної.
Відповідно до пункту 7.1 договору №2112/2018 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На підтвердження реальності господарської операції за вказаним вище договором позивачем надано до суду копії наступних документів: видаткову накладну №РН-0000126 від 18.12.2018 року на загальну суму 1 300 105,00 грн, у т.ч. ПДВ - 216 684,17 грн, товарно-транспортну накладну №1 від 18.12.2018 року, податкову накладну №1 від 18.12.2018 року, платіжні доручення №40 від 21.12.2018 року на суму 1 000 000,00 грн, №748 від 21.12.2018 року на суму 300 105,00 грн.
Крім того, на підтвердження подальшої реалізації отриманих від ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» - ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» надано до суду наступні документи: договір поставки №1112-2018 від 11.12.2018 року, у відповідності до якого постачальник (позивач) зобов'язується виготовити та передати у власність покупця (ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис» продукцію у кількості, асортименті, номенклатурі та за цінами, що визначені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору; специфікацію №1 від 11.12.2018 року на загальну суму 1 446 720,00 грн, в т.ч. ПДВ - 241120,00 грн; податкову накладну №5 від 19.12.2018 року; видаткову накладну №8 від 04.03.2018 року; довіреність №98 від 04.03.2019 року.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги податковий орган вказує, що аналізом результатів опрацювання податкової декларації за звітний (податковий) період, за наслідком якого виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту встановлено взаємовідносини з постачальником, який надав податковий кредит з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал».
Вказані висновки контролюючого органу базуються на встановленні обставин відсутності придбання ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» товару (згідно коду УКТЗЕД 8529904900 (корп.. Арт. 74.15250.02, кришка Арт. 74.15250.01, радіатор плати зарядки Арт.74.154.50.05, планка кріплення Арт. 74.15620.06, тримач акумулятора Арт.74.16650.04) свідчить про здійснення господарської операції без реальної її мети.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, єдиною підставою для тверджень контролюючого органу щодо нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» є оцінка ланцюга постачання останнього в контексті придбання таким товариством товарів, який в подальшому реалізовувався ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА».
Поряд із цим, відсутність придбання товарів по ланцюгу постачання самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. Під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20 березня 2020 року у справі №520/399/19.
Інших доказів відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» податковим органом не наведено, в той же час, надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Інвестиційна компанія «Вектор Капітал» та подальше використання придбаного в останнього товару у власній господарській діяльності.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову та відповідно наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 29.09.2022)