про продовження строку залишення позовної заяви без руху
30 вересня 2022 року м. Житомир №240/19038/22
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частинї НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення грошової компенсації та зобов'язання вчинити дій,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 51 507,65 грн грошової компенсації за неотримане речове майно;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу без проведення остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2022 року по день виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позивачу необхідно надати до суду клопотання (нового) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-30-ОС від 14.09.2022 головуюча суддя перебувала на навчанні в період з 19.09.2022 по 23.09.2022 включно.
Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків в якій вказано, що строки звернення до суду не порушено, оскільки у відповідності до ч.2 ст.233 КЗпП України звернення до суду із заявленими вимогами не обмежується будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За приписами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із цим, згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Так, суд зазначає, що позивачем, серед іншого, заявлено наступні позовні вимоги: "визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо нездійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби в частині невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов'язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" згідно з розрахунку".
Суд зауважує, що ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном здійснюється виплата грошової компенсації (відповідно до п. 7 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, 540/1951/20 від 23.06.2022 року і врахована судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, суд вважає, що предметом цього адміністративного спору, крім іншого, є виплата грошової компенсації за неотримане речове майно, що не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення).
Тобто, компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо стягнення такої без обмеження будь-яким строком при звільненні військовослужбовця.
Разом з тим, суд звертає увагу, що спірні правовідносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 815/2681/17.
Відтак, відносини з виплати компенсації за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Так, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Згідно із ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Як встановлено з матеріалів справи, саме в наказі від 27.01.2022 №27 командира військової частини НОМЕР_1 зазначено про недотримане речове майно на суму 51 507,65 грн, а тому місячний строк звернення до суду із цим позовом закінчився 28.02.2022.
Разом з тим, позовна заява подана до Житомирського окружного адміністративного суду - 12 серпня 2022 року, що підтверджується відміткою на поштовому конверті ПАТ "Укрпошта", тобто із пропущенням строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Також, суд зазначає, що відповідно до системи Діловодства спеціалізованого суду Житомирського окружного адміністративного суду встановлено, що 17 червня 2022 року позивач зверталась до суду із позовом до Військової частини. Тобто, станом на 17.06.2022 позивач мала можливість і звернулась з позовом до суду.
Позивачем не зазначено, які існували перешкоди для звернення до суду з даним позовом після повернення із безпечного місця перебування.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позивач має подати клопотання (нове), в якому вказати інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності його пропуску.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
З метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 06 вересня 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає подальшому залишенню без руху, із встановленням позивачу нового строку для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання (нового) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів (нових) для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.
Суд також звертає увагу позивача, що допущення позивачем нових недоліків позовної заяви, не визначених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху та відсутніх на момент первинного звернення із позовом до суду, має бути застережено позивачем при складені уточненої позовної заяви.
Керуючись статтями 7, 121, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Продовжити ОСОБА_1 строк залишення без руху позовної заяви, встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає.
Ухвалу суду складено у повному обсязі: 30 вересня 2022 року.
Суддя Л.А.Шуляк