27 вересня 2022 року Справа № 160/10984/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22.07.2022 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 19.07.2022 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010310-8/51238 від 19.05.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Росія» з квітня 1991 року по жовтень 1995 року.
В мотивування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010310-8/51238 від 19.05.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки одним із основних документів, якими підтверджується стаж роботи члена колгоспу, є трудова книжка колгоспника. Крім того, документами про трудовий стаж вважаються довідки правлінь колгоспів, видані на підставі відповідних архівних матеріалів, а також довідки архівних установ.
11.08.2022 року ГУ ПФУ в Дніпропетровські області до суду подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.01.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення про відмову в призначенні пенсії було направлено на адресу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомленням за №0400-010226-8/12355 від 24.01.2022 року. Повторно заяву від 13.01.2022 року про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надано роз'яснення листом від 17.05.2022 року №0400-010310-8/50679 “Щодо перегляду рішення про відмову в призначені пенсії”. Згідно ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі Закон №1058) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок. На час подання заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 57 років. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 10 місяців 1 день, пільговий стаж за Списком №2 - 9 років 3 місяці. Отже, наявного страхового та пільгового стажу позивача недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Для підтвердження періоду роботи позивача в колгоспі “Росія” з квітня 1991 по жовтень 1995 року, було надано архівну довідку від 06.12.2021 року № 2062/0/2-21, видану Юр'ївською селищною радою Павлоградського району Дніпропетровської області.
В архівній довідці від 06.12.2021 року № 2062/0/2-21 зазначено інформацію яка містилася в "Книгах по нарахуванню заробітної плати" колгоспу "Росія" з неповним або скороченим прізвищем ім'ям та по батькові.
Пунктом 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до п .1 Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 N 2503-ХІІ “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон”, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Якщо ім'я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В силу п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті позивачем до заяви про призначення пенсії не надано рішення суду щодо встановлення факту належності архівних довідок позивачу.
З огляду на неможливість залучення архівної довідки від 06.12.2021 року № 2062/0/2-21 для підтвердження періодів роботи позивача в колгоспі “Росія” з квітня 1991 по жовтень 1995 року, означені періоди не зараховано до страхового стажу позивача.
При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено взаємне зарахування пільгового стажу за професією тракториста-машиніста та пільгового стажу за Списком №2.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 року зазначена вище справа розподілена та 25.07.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №046350009225 від 21.01.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З тексту згаданого рішення вбачається наступне. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону визначено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, зокрема у чоловіків не менше 28 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2). Працівникам, які не мають зазначеного вище стажу робіт із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Вік заявника - 57 років. Страховий стаж особи - 28 років 5 місяців 26 днів Пільговий стаж особи становить - 9 років 3 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами зараховані всі періоди роботи. Додатковий коментар: за наданими документами право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ № 1058-ІV не має, так як відсутній необхідний страховий стаж.
Рішення про відмову в призначенні пенсії було направлено на адресу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомленням за №0400-010226-8/12355 від 24.01.2022 року.
Повторно заяву від 13.01.2022 року про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надано роз'яснення листом від 17.05.2022 року №0400-010310-8/50679 “Щодо перегляду рішення про відмову в призначені пенсії”.
В даному листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що ГУ ПФУ в Сумській області рішенням від 21.01.2022 року № 046350009225 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років 6 місяців. Згідно з архівною довідкою від 02.12.2021 року № 13, виданою Богданівською сільською радою, до загального страхового стажу було враховано періоди роботи в колгоспі ім. Ілліча Павлоградського району з квітня 1985 року по квітень 1991 року (враховано як повні роки, але в довідці зазначено за 1987 - 300 в/днів, 1988 - 268 в/днів, інформація про встановлений мінімум трудоднів на рік відсутня). Згідно з архівною довідкою від 06.12.2021 року № 2062/0/2-21, виданою виконавчим комітетом Юр'ївської селищної ради, до страхового стажу враховано період роботи в колгоспі “Росія” з квітня 1991 по жовтень 1995 року, але написання прізвища та по батькові в довідці не відповідає написанню прізвища та по батькові у паспорті. На підставі зазначеної довідки період з квітня 1991 року по жовтень 1995 зарахуванню не підлягає. Отже, відділом перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву позивача від 13.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Загальний стаж складає 23 роки 10 місяців 1 день, пільговий стаж за Сп.2 складає 9 років 3 місяця, що недостатньо для призначення пільгової пенсії. Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закон № 1058.
Вважаючи такі дії ПФУ протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII.
Згідно пункту "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно ч. 3 ст.4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, зокрема, роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Таким чином, надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Як слідує з копії трудової книжки ОСОБА_1 від 06.03.1988 року (Серія НОМЕР_1 ):
Розділ «Членство в колгоспі»:
27.04.1985 року - прийнятий в члени колгоспу ім. Ілліча Павлоградського району;
01.04.1991 року - звільнений з членів колгоспу ім. Ілліча за власним бажанням;
23.04.1991 року - прийнятий в члени колгоспу «Росія»;
16.10.1995 року - звільнений з членів колгоспу по переводу на роботу Павлоградську ВТК.
Розділ «Відомості про роботу»
27.04.1985 року - прийнятий в колгосп ім. Ілліча на посаду водія;
05.03.1986 року - переведений на посаду тракториста тракторна бригада № 2;
01.04.1991 року - звільнений з посади тракториста за власним бажанням;
23.04.1991 року - прийнятий на роботу в колгосп «Росія» на посаду тракториста дільниці № 2.
Розділ «Трудова участь в громадському господарстві»
Колгосп ім. Ілліча
1985 року - відпрацьовано 208 трудоднів (мінімум трудоднів 208), зарплата - 1125,52;
1986 року - відпрацьовано 317 трудоднів (мінімум трудоднів 260), зарплата - 3074,02;
1987 року - відпрацьовано 300 трудоднів (мінімум трудоднів 260), зарплата - 2961,81;
1988 року - відпрацьовано 268 трудоднів (мінімум трудоднів 260), зарплата - 1431,57;
1989 року - відпрацьовано 316 трудоднів (мінімум трудоднів 260), зарплата - 2367,56;
1990 року - відпрацьовано 358 трудоднів (мінімум трудоднів 260), зарплата - 2961,81;
1991 року- відпрацьовано 87 трудоднів (мінімум трудоднів 60), зарплата - 580,33 Колгосп «Росія»;
1991 року - відпрацьовано 213 трудоднів (мінімум трудоднів 213), зарплата - 2172,60;
1992 року - відпрацьовано 285 трудоднів ( мінімум трудоднів 331), зарплата - 48076,20;
1993 року - відпрацьовано 285 трудоднів ( мінімум трудоднів 309), зарплата - 1420782;
1994 -року відпрацьовано 285 трудоднів ( мінімум трудоднів 336), зарплата - 8572936
Всі записи у трудовій книжці колгоспника завірені підписами посадових осіб та печатками колгоспів.
Згідно архівної довідки від 02.12.2021 року № 13, виданої Богданівською сільською радою, ОСОБА_1 з 1985 року по квітень 1991 року відпрацював 1985 - 208 трудоднів, 1986 року - 317 трудоднів, 1987 року - 300 трудоднів, 1988 року - 268 трудоднів, 1990 року - 358 трудоднів, 1989 року - кількість днів помісячно, 1991 року - кількість днів помісячно.
Згідно архівної довідки від 06.12.2021 року, виданої Юр'ївською селищною радою, ОСОБА_1 відпрацював 1991 року - 213 вихододні, посада не вказана; 1992 року - 331 вихододні, механік; 1993 року - 309 вихододні, тракторист; 1994 року - 336 вихододні, механік; 1995 року - 244 вихододні, посада не вказана.
У довідці вказано, що з квітня 1991 року по грудень 1991 року в Книгах по нарахуванню заробітної плати колгоспу «Росія» значиться ОСОБА_2 (російською мовою у документах), за 1992, 1994 рік значиться ОСОБА_3 (російською мовою у документах), за 1993 рік значиться ОСОБА_4 (російською мовою у документах), в документах фонду КСП «Росія» окрім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (російською мовою у документах) інших осіб не зазначено.
Орган пенсійного фонду зарахував періоди роботи ОСОБА_1 у колгоспі ім. Ілліча з квітня 1985 року по квітень 1991 року, період роботи в колгоспі «Росія» з квітня 1991 року по жовтень 1995 року не зараховано, оскільки прізвище російською мовою ОСОБА_5 не відповідає прізвищу у паспорті ОСОБА_5 (українською мовою).
Проте, періоди роботи ОСОБА_1 з квітня 1991 року по жовтень 1995 року підтверджені записами у трудовій книжці колгоспника, які містять відомості про вироблення трудової участі в громадському господарстві за ці роки, нараховану заробітну плату.
Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.
Так, підставою для відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи в колгоспі “Росія” з квітня 1991 по жовтень 1995 року є те, що написання прізвища та по батькові в довідці не відповідає написанню прізвища та по батькові у паспорті.
Проте, позивачем надано копію трудової книжки колгоспника із зазначеними відомостями.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 передбачено повноваження органу, що призначає пенсію, перевіряти подані для її призначення документи на наявність розбіжностей (невідповідностей) та з'ясовувати і усувати такі розбіжності (невідповідності) шляхом комунікації з фізичними особами, які їх подали, через вимогу дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих документів і подання додаткових документів.
Разом з тим, пенсійний орган у даному випадку проігнорував вказані приписи п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 та перевірив не належним чином трудову книжку ОСОБА_1 .
Отже, такі дії вчинені пенсійним органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а, отже, є протиправними.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно працювала у спірний період, а саме, з квітня 1991 по жовтень 1995 року в колгоспі “Росія”, що підтверджується відповідною трудовою книжкою, в якій також зазначено про кількість відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік.
Водночас, як вже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що у даному випадку пенсійний орган не в повній мірі використав надані йому повноваження щодо перевірки наявності підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, а, отже, передчасно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у колгоспі “Росія”.
Так, у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Також приписами ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17.
Таким чином, пенсійним органом протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу вказані вище періоди роботи.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН1329 від 22.06.2022 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010310-8/51238 від 19.05.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Росія» з квітня 1991 року по жовтень 1995 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 , код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник