Іменем України
22.09.2022 Справа №607/4850/22 Провадження № 2/607/2067/2022
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Максим'юк Я.Е.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Сампари Н.М.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Сагайдака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.02.2022 розірвано. У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що створила усі умови для проживання, розвитку та відпочинку дитини, належно виховує дочку та має з нею дружні і довірливі стосунки. Позивач займається охороною здоров'я дитини, відвідуванням лікарів та проведенням планових щеплень і оглядів дитини. Позивач офіційно працює на посаді дизайнера в ТОВ «Студія Друку», має стабільний дохід та позитивно характеризується.
Між сторонами наявний спір щодо визначення місця проживання дитини.
Позивач вважає, що зважаючи на вік, стать та особисту прихильність дитини до позивача місце проживання дочки має бути визначене з матір'ю. Натомість зміна місця проживання дитини (окремо від матері), на думку позивача, буде мати негативне значення для дитини та зашкодить її емоційному стану і розвитку.
За таких підстав позивач просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.04.2022 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.05.2022 представник позивача ОСОБА_4 усунула недоліки позовної заяви.
12.05.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.06.2022, наданий учасникам справи строк для подання заяв по суті справи та зобов'язано орган опіки і піклування надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
09.06.2022 підготовче засідання відкладене на 30.06.2022 за клопотанням представника відповідача Сагайдака В.В.
23.06.2022 представник відповідача ОСОБА_5 подав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити.
Щодо прийняття указаного відзиву до розгляду суд зазначає таке.
Частини 7, 8 ст. 178 ЦПК України визначають, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження від 12.05.2022 визначено, що відповідач має право у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати відзив на позовну заяву. Також роз'яснено, що у разі неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Копію даної ухвали та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів відповідач отримав 19.05.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39). Відтак строк для подання відзиву закінчився 03.06.2022.
Подаючи цей відзив 23.06.2022, представник відповідача просив поновити йому строк для подання відзиву, оскільки сам представник ознайомився з матеріалами справи лише 16.06.2022.
Разом з тим ще 09.06.2022 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, до якого долучив ордер, виданий на підставі договору від 01.06.2022, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Сагайдаком В.В.
Частина 2 ст. 127 ЦПК України визначає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відтак, уклавши 01.06.2022 договір з відповідачем, який отримав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, адвокат Сагайдак В.В. не був позбавлений можливості у строк до 03.06.2022, тобто до закінчення встановленого строку для подання відзиву, подати клопотання про продовження цього строку, як то визначено ч. 2 ст. 127 ЦПК України. Однак такі дії представником відповідача вчинені не були. Натомість адвокат просив поновити йому пропущений процесуальний строк, який можливо поновити лише, коли цей строк визначений законом, а не судом.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання та про неприйняття до розгляду відзиву з доданими до нього доказами та про розгляд справи за наявними у ній матеріалами. Указане процесуальне рішення прийнято судом шляхом постановлення 30.06.2022 у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати усної ухвали, яка занесена до протоколу судового засідання.
30.06.2022 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.07.2022 у зв'язку з ненадходженням від органу опіки та піклування письмового висновку.
19.07.2022 у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про об'єднання в одне провадження даної цивільної справи та цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком. Пояснив, що така справа перебуває на розгляді у судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М. та що підготовче засідання у тій справі ще не проводилось. Усною ухвалою, постановленою у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засіданні, у задоволенні даного клопотання відмовлено з підстав пропуску строку, визначеного ч. 3 ст. 188 ЦПК України, та роз'яснено право заявити аналогічне клопотання в межах розгляду іншої цивільної справи.
19.07.2022 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.08.2022 у зв'язку з зобов'язанням органу опіки та піклування надати додатковий письмовий висновок щодо розв'язання спору з урахуванням обстеження умов проживання за місцем проживання відповідача.
16.08.2022 усними ухвалами, постановленими у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеними до протоколу судового засідання, залишено без розгляду повторне клопотання про об'єднання справ в одне провадження, а також підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2022.
У судовому засіданні 22.09.2022 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сампара Н.М. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю.
Позивач пояснила, що з 02.03.2022 самостійно займається вихованням спільної з відповідачем дитини, оскільки у зв'язку з подружніми зрадами відповідача звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, а сама з дитиною переїхала проживати до своєї матері. Відповідач з того часу брав дочку до себе на вихідні, однак належного догляду за дитиною не здійснював. Коли дитина поверталась, то розповідала, що тато кричить та б'є кулаком об стіл та в стіну. Також коли дочка була з відповідачем на відпочинку, дитина отримала сонячні опіки, оскільки відповідач не змастив її сонцезахисним кремом. Крім цього, відповідач не проконтролював, щоб дитина зробила домашнє завдання. Зазначила, що відповідач відмовився водити дитину на процедури до лікаря-окуліста, оскільки такі процедури були платні, а відповідач вважає, що окрім сплати аліментів, більше коштів на дитину витрачати не має. Пояснила, що графік роботи відповідача не дозволяє йому водити дочку до школи та забирати її зі школи, а в неї гнучкий графік роботи. Також позивачеві допомагає мати.
Представник позивача додатково пояснила, що спір щодо визначення місця проживання дитини виник між сторонами після того, як позивач подала позов про поділ майна. Відповідач пропонував позивачеві залишити йому квартиру, а натомість відповідач не буде оспорювати місце проживання дитини з матір'ю. Зазначила, що відповідач притягався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство та внесений у реєстр домашніх насильників. Також по відношенню до відповідача порушене кримінальне провадження.
У судовому засіданні 22.09.2022 відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Сагайдак В.В. позов не визнали та просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач пояснив, що усі твердження позивача не відповідають дійсності та позивач ще з часу подання позову про розірвання шлюбу вживає усі заходи, щоб позбавити його спілкування з дитиною. Вказав, що належно виконує батьківські обов'язки, проводить час з дочкою у визначені рішенням органу опіки та піклування дні. При цьому дитина доглянута, нагодована, за погодою одягнута та вони постійно з дитиною відвідують різні розважальні заходи, майстер-класи, щоб дитина розвивалась. Не заперечував, що дитина отримала сонячні опіки, однак вказав, що це було одного разу і більше не повториться. Щодо домашнього завдання зазначив,що дитина у першому класі і навчальний рік лише почався. При цьому дитина виконувала усі завдання, які були у зошиті, а він їх перевіряв. Вказав, що його дохід є більшим, ніж дохід позивача, а також що дитина з народження проживала у цій квартирі, де живе відповідач, а тому комфортно тут себе почуває. Заборгованості по аліментам у нього немає. Зазначив, що у разі потреби може змінити місце роботи, щоб підлаштуватися під шкільний графік, а також що у нього є сестри, які можуть йому допомагати. Вважає, що позивач постійно провокує його на сварки та скандали, оскільки хоче налаштувати проти нього доньку та відібрати у нього квартиру. При цьому позивач чинить перешкоди у його спілкуванні з дитиною, не завжди відпускає дитину до нього, а іноді приходить до нього додому, коли там дитина, та влаштовує сварки. Не заперечував, що орган опіки та піклування визначив йому саме той графік побачень з дитиною, який він просив.
Представник відповідача додатково пояснив, що позивач навмисно говорить дитині негативні речі про відповідача, щоб дитина не хотіла бачитись з батьком. Вказав, що у відповідача дружня сім'я, вони підтримують один одного та позитивно впливають на розвиток дитини.
У судове засідання 22.09.2022 уповноважений представник третьої особи Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради не з'явився, подав до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі. Указане відповідно до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Суд встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.02.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (справа № 607/896/22). Указана інформація наявна у відкритому доступі на офіційному веб-порталі судової влади України.
У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 18).
Згідно з вимогами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Частина 4 ст. 29 ЦК України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 404/3499/17.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Так, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі за текстом - Конвенція), визначено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією Генеральної асамблеї організації об'єднаних націй від 20.11.1959, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11.07.2017 (заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Так, суд встановив, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Указане підтверджується довідкою ПП «ТернопільКомСервіс» № 173 від 29.04.2022 (а.с. 23).
Як вбачається з характеристики від 23.02.2022 позивач позитивно характеризується за місцем роботи в ТОВ «Студія Друку» (а.с. 22), а згідно з довідкою від 08.04.2021 сукупний дохід позивача за 12 місяців становить 63957,25 грн (а.с. 21).
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 701 від 13.07.2022 (а.с. 76, 77), та з додаткового висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 803 від 03.08.2022, вбачається, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обстеження умов проживання за вказаною вище адресою працівниками органу опіки та піклування встановлено, що однокімнатна квартира, у якій проживає дитина, містить усі комунальні зручності, для дитини відведено окреме ліжко, шафа для одягу, розвиваючи ігри, дитячі книги, одяг та взуття відповідно до віку дитини.
Також обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що відповідач проживає в однокімнатній квартирі з усіма зручностями. Для дитини відведено окреме спальне місце, шафа для одягу, дитячі іграшки та змінний одяг.
Крім цього, враховано, що дохід матері за 12 місяців становить 63957,25 грн, а дохід батька за період з серпня 2021 року до липня 2022 року - 165214,19 грн.
Відтак указані обставини дають підстави дійти висновку, що обоє з батьків забезпечили за місцем свого проживання для дитини належні умови для проживання, навчання та розвитку. Також сторони працюють і отримують дохід. Докази належності сторонам на праві власності нерухомого майна суду не надано.
Разом з тим, як вбачається з інформації від 30.03.2022, наданої комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня», декларацію з лікарем-педіатром, на обліку якого перебуває дитина сторін, уклала саме позивач, яка у подальшому неодноразово приводила дитину для огляду з приводу захворювання, проходження профілактичного медичного огляду з метою оформлення в шкоду, проведення планових щеплень тощо. Батько дитини до лікаря-педіатра з приводу надання інформації про стан здоров'я дитини не звертався (а.с. 19).
Крім цього, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.06.2022 у справі № 607/6829/22 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які полягали у тому, що ОСОБА_2 вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство економічного характеру у присутності дочки ОСОБА_3 , яка є дитиною, постраждалою від домашнього насильства. Указана постанова набрала законної сили 08.07.2022 (а.с. 94-95).
Так само і зі скріншоту з відеоблогу дитини сторін вбачається, що дитина повідомила, що «її батьки сваряться і тато штовхнув маму, а також розбирається і з самою дитиною». Указане викликало у дитини негативні емоції, які дитина виразила як «в мене зараз буде ужас, я не знаю що робити… я зараз вибухну від цього» (а.с. 90).
Відтак суд вважає, що за умови рівних можливостей сторін матеріально забезпечувати дитину та створити їй належні умови для проживання, саме позивач може у більшій мірі виховати дитину в атмосфері любові та моральної забезпеченості, що необхідно для повного і гармонійного розвитку дитини та відповідає найкращим інтересам дитини і засадам принципу 6 Декларації прав дитини.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відтак визначення місця проживання дитини сторін з позивачем не позбавляє відповідача можливості спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні. Більше того, як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 519 від 01.06.2022, сам відповідач просив встановити йому графік побачень з дитиною з п'ятниці з 17.15 год. до понеділка 07.30 год., вважаючи такий графік достатнім для прийняття участі у вихованні дочки. При цьому позивач не заперечувала проти встановлення такого графіку (а.с. 91, 92) та, як пояснили у судовому зсіданні сторони, відповідач має можливість проводити час з дитиною у визначеному порядку.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що проживання малолітньої дитини разом з матір'ю відповідатиме найкращим інтересам дитини та забезпечить її належний фізичний і духовний розвиток.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 992 грн 40 коп., що підтверджується квитанцією № 24 від 23.03.2022 (а.с. 3). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 157, 160, 161 СК України, ст. 2, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Сампара Надія Миронівна, місцезнаходження: вул. За Рудкою, 33/24А, м. Тернопіль.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Представник відповідача: адвокат Сагайдак Володимир Васильович, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: вул. Листопадова, буд. 5, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04058344.
СуддяІ. В. Марциновська
Повне рішення суду складене 30.09.2022.