печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8927/22-ц
"25" липня 2022 р. суддя Печерського районного суду міста Києва Новак Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство Інституту Рису» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, -
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.
Вивчивши зміст позову та додані до нього матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Також КАС України надає визначення публічно-правового спору - як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4) та адміністративного судочинства - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, встановленому цим законом (п. 5 ч. 1 ст. 4).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/8650/18 (провадження № 14-576цс18).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» до складу національних галузевих академій наук входить, у тому числі й, Національна академія аграрних наук України (надалі також - НААН України), яка є самоврядною науковою організацією, заснованою на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.
Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що діяльність національних галузевих академій наук у частині, що не порушує їх самоврядності, координується Кабінетом Міністрів України.
Правовий статус НААН України визначається Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». Згідно із ст. 1 цього Закону, Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.
НААН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.
Статтею 4 цього Закону передбачено, що Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що НААН України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що фінансується з Державного бюджету України. НААН України здійснює повноваження з управління об'єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.
Законом України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Законом України «Про управління об'єктами державної власності» повноваження щодо визначення порядку конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки - покладено на Кабінет Міністрів України.
Таким чином, відповідач наділений повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції.
З аналізу матеріалів позовної заяви вбачається, що наказ НААН № 376-к від 20.09.2021 «Про призначення ОСОБА_2 » на посаду директора ДП Інституту рису НААН України» та наказ НААН № 375-к від 20.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » були видані на підставі протоколу № 3 засідання Конкурсної комісії з відбору на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України» від 16.09.2021. Отже, фактично, позивач оскаржує не тільки наказ про звільнення, але й процедуру проведення конкурсного відбору на посаду директора державного підприємства «Дослідне господарство Інституту рису» Національної академії аграрних наук України та зазначає, що відповідачем були порушені вимоги Постанови №777 КМУ та Порядку №6 (Порядок проведення конкурсного відбору керівників державних підприємств, установ та організацій мережі НААН України, затверджений постановою Президії НААН від 23.04.2019).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу рішення відповідача, який є державною установою та відноситься до суб'єктів владних повноважень і таке рішення спрямоване на реалізацію його повноважень щодо конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а, отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.01.2020 у справі № 807/866/17, від 29.04.2020 у справі № 826/8950/18 та інших.
За приписом п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство Інституту Рису» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.В. Новак