ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2022Справа № 910/5543/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
(вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150)
в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
(пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49602)
до Приватного акціонерного товариства «Веско»
(пров. Бехтерівський, буд. 12Б, м. Київ, 04053)
про стягнення 131 780,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Веско» (далі - відповідач, ПрАТ «Веско») про стягнення штрафу у розмірі 131 780 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, відповідачем у залізничній накладній № 52500063 було неправильно зазначено масу вантажу, який перевозився у вагонах № 55618425 та № 56916927, що є підставою для покладення на відповідача як відправника вантажу відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5543/22 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою суду від 11.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 11.07.2022, подано заяву про усунення недоліків, з доданим до неї відповідним документом.
Ухвалою суду від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13.09.2022 відповідачем було надано відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що для належного виконання своїх зобов'язань, у тому числі для правильного зазначення маси вантажу, відповідачем вчинялись всі необхідні заходи, зокрема, відповідач зазначив масу вантажу відповідно до протоколів залізничних ваг, які повірені АТ «Українська залізниця» відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто, відповідач зазначає, що маса зазначена у накладній відповідала результатам зважування на вагах. Однак, внаслідок військової агресії російської федерації, відповідач не має фізичного доступу до ваг та до програмного забезпечення, а тому немає можливості надати протоколи зважування. Між тим, відповідач припускає, що маса вантажу збільшилась після їх відправки внаслідок погодних умов - опадів.
Також у відзиві міститься клопотання про зменшення розміру штрафу на 95% з наведенням обставин для такого зменшення.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Акціонерним товариством «Українська залізниця», відповідно до залізничної накладної № 52500063 від 27.12.2021, зі станції Дружківка Донецької залізниці було прийнято до перевезення вагони № 55618425 та № 56916927 (вантаж - глина), станція призначення: Чорноморська (експ. Для ТІС) Одеської залізниці, відправник: ПрАТ «Веско».
У вказаній накладній було зазначено, що маса вантажу у вагоні № 55618425 складає 70 000 кг та у вагоні № 56916927 складає 69 000 кг.
30.12.2021 на залізничній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею було проведено контрольну перевірку маси вантажу у вагонах № 55618425 та № 56916927 (почата 24.12.2021 відповідно Виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах), під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вказаних вагонах та маси вантажу, вказаної відправником у накладній № 52500063, у зв'язку із цим був складений комерційний акт № 450003/907 від 30.12.2021 та акти загальної форми № 2001 від 30.12.2021 та № 2002 від 30.12.2021.
У вказаному комерційному акті № 450003/907 від 30.12.2021 встановлено, що при зважуванні вагонів в статичному режимі у присутності в.о. ДСЗ Лобова, АРВ Плітченко, прийомоздавальника Рогозіної, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 27.09.2021, виявилось:
- в вагоні № 55618425 вага брутто - 96 650 кг, тара за документом - 23 200 кг, вага нетто - 73 450 кг, що більш ваги, вказаної в документі, на 3 450 кг, понад вантажопідйомність вагону 3 450 кг;
- в вагоні № 56916927 вага брутто - 94 250 кг, тара за документом - 21 800 кг, вага нетто - 72 450 кг, що більш ваги, вказаної в документі, на 3 450 кг, понад вантажопідйомність вагону 3 450 кг.
Навантаження вантажу нижче бортів на 40-60 см. Поглиблень немає. Вагони бездверні, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. Вагони затримано для відвантаження надлишку вантажу.
Аналогічні дані перевірки зазначені в акти загальної форми № 2001 від 30.12.2021 та № 2002 від 30.12.2021.
ПрАТ «Веско» звернулось з листом вих. № 3587 від 31.12.2021 до начальника ст. Дружківка РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», в якому просило направити повідомлення на ст. Нижньодніпровськ-Вузол з проханням керівника станції організувати перенавантаження надлишків вантажу, зокрема, з вагонів № 55618425 та № 56916927 у вагон ЦТЛ та направити вантаж на станцію Чорноморська (експ. Для ТІС) 403002 Одеської залізниці. Оплату послуг гарантували.
На підставі зазначеного листа, у зв'язку з завантаженням понад вантажопідйомність у вказані вагони, у вагон № 62509724 АТ «Українська залізниця» було відвантажений вантаж глина, зокрема, з вагону № 55618425 - 3 450 кг та № 56916927 - 3 450 кг та вагони слідують за призначенням, що підтверджується актом загальної форми № 22 від 05.01.2022 та накладною № 47061957, копії яких надані в матеріали справи.
За неправильно зазначені у накладних маси вантажу, позивачем на підставі ст. 122 Статуту залізниць України, було нараховано штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з перевезення вантажів залізницею.
Згідно з частиною п'ятою ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту залізниць України).
Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Умовами ст. 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
На підставі Статуту залізниць України Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).
Згідно з п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів).
Як вбачається з матеріалів справи, господарські договірні відносин у сфері перевезення вантажу (вагонів № 55618425 та № 56916927) залізничним транспортом між сторонами у даній справі виникли на підставі перевізного документу - накладної №52500063.
Згідно з абз. 1 ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Умовами п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема:
- № графи накладної - « 20», найменування графи накладної - «Найменування вантажу», відомості, що вказуються в накладній - «маса брутто контейнера» та ким заповнюється графа накладної - «Відправником»;
- № графи накладної - « 24», найменування графи накладної - «Маса вантажу, визначена відправником», відомості, що вказуються в накладній - «Заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом)» та ким заповнюється графа накладної - «Відправником»;
- № графи накладної - « 26», найменування графи накладної - «Спосіб визначення маси», відомості, що вказуються в накладній - «Зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця» та ким заповнюється графа накладної - «Відправником/залізницею»;
- № графи накладної - « 55», найменування графи накладної - «Правильність внесених відомостей підтверджую», відомості, що вказуються в накладній - «Представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника» та ким заповнюється графа накладної - «Відправником.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення), загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 року № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Згідно положень абз. 5 - абз. 8 ст. 37 Статуту залізниць України, загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо). Маса вантажу визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що у транспортній накладній № 52500063 вантажовідправником зазначено маса вантажу у вагоні № 55618425 - 70 000 кг (тара вагона 23 200 кг) та у вагоні № 56916927 - 69 000 кг (тара вагона 21 800 кг).
Також у вказаній накладній, у графі 26 «спосіб визначення маси», відповідач зазначив «На вагонних вагах (150 т) заводський № 37».
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012, засоби ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Як визначено у п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Матеріалами справи підтверджується, що тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку у визначені Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України строки, а саме - 27.09.2021, що підтверджується технічним паспортом №14 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) вагонні ваги.
В п. 22 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів), вказано, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Умовами абз. 4 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з абз. 2 ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Так, абз. 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці контрольне переважування вагонів № 55618425 та № 56916927 проводилось на 150-тонних електронно-тензометричних вагах, що підтверджується комерційним актом № 450003/907 від 30.12.2021.
Як зазначалось, у вказаному комерційному акті № 450003/907 від 30.12.2021 встановлено, що при зважуванні вагонів в статичному режимі у присутності в.о. ДСЗ Лобова, АРВ Плітченко, прийомоздавальника Рогозіної, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 27.09.2021, виявилось:
- в вагоні № 55618425 вага брутто - 96 650 кг, тара за документом - 23 200 кг, вага нетто - 73 450 кг, що більш ваги, вказаної в документі, на 3 450 кг, понад вантажопідйомність вагону 3 450 кг;
- в вагоні № 56916927 вага брутто - 94 250 кг, тара за документом - 21 800 кг, вага нетто - 72 450 кг, що більш ваги, вказаної в документі, на 3 450 кг, понад вантажопідйомність вагону 3 450 кг.
Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша ст. 216 ГК України).
Положеннями абз. 1 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Враховуючи наведені норми закону, суд зазначає, що чинним законодавством імперативно покладено на вантажовідправника відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, що є основним перевізним документом, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Суд зауважує, що саме на відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, а за приписами частини першої ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.
Крім того, згідно пп. 6 та 3 п.3.3. та п. 3.15. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно з п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 1 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458).
Згідно з п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Умовами п. 3. Правил складання актів встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються, зокрема, у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № 450003/907 від 30.12.2021 був складений в день зважування вагонів з вантажем при перевірці маси вантажу зважуванням на 150-тонних електронно-тензометричних вагах, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства та у встановлені строки.
Слід зазначити, що комерційний акт № 450003/907 від 30.12.2021 підписаний в.о. ДСЗ Лобова В.Т., АРВ Плітченко І.П. та прийомоздавальника Рогозіна А.Л.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Повноваження в.о. ДСЗ Лобова В.Т. підтверджуються наказом Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Структурним підрозділом «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» АТ «Українська залізниця» від 01.09.2021 № 719/ОС. Повноваження Плітченко І.П. підтверджується Робочою інструкцією від 15.03.2019. Наказом Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Структурним підрозділом «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Виробничо-технологічний підрозділ станція Нижньодніпровськ-Вузол АТ «Українська залізниця» від 12.01.2022 № 9, у заявку з відсутністю на станції Нижньодніпровськ-Вузол по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п. 10 Правил складання актів призначено відповідальними особами, які мають право підпису зазначених в наказі відсутніх посад, зокрема, Рогозіну А.Л.
У разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил, що і було дотримано Залізницею.
Наведене відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2018 по справі № 916/2450/17, а також у постановах від 21.05.2018 по справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 по справі № 916/1993/17 та від 21.08.2019 по справі № 905/2360/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний комерційний акт підписано трьома працівниками залізниці, відповідно до займаних посад на станції Нижньодніпровськ-Вузол, а тому його складено з дотриманням вимог чинного законодавства України та підписано уповноваженими особами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт допущення відповідачем порушення, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України.
Як було зазначено, ст. 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація; неправильне зазначення маси вантажу вважається порушенням.
Як вбачається з накладної № 52500063, провізна плата вантажу вагонів № 55618425 та № 56916927 становить 13 178,00 грн. З урахуванням провізної плати вагонів позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 131 780,00 грн, де 13 178,00 грн - провізна плата, 2 - кількість вагонів та 5 - кількість провізних плат.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що він розрахований вірно.
Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 52500063 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем належним чином не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 131 780,00 грн.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву припускає, що маса вантажу збільшилась після їх відправки внаслідок погодних мов - опадів.
Тобто відповідачем не заперечується встановлений позивачем факт невідповідності маси вантажу у вагонах, зазначеної відповідачем у накладній, та маси вантажу, встановленої позивачем при перевірці (зважуванні) при перевезенні.
При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву було викладено клопотання про зменшення розміру штрафу на 95%, з приводу чого суд зазначає наступне.
Частиною першою ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).
Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України та ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Водночас, в питанні щодо можливості зменшення розміру штрафу суд також враховує висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, де зазначено: що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 910/13414/16, № 905/3461/15.
З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України та позиції Верховного Суду, надавши оцінку доводам відповідача, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.
Умовами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Веско» (пров. Бехтерівський, буд. 12Б, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи: 00282049) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49038, ідентифікаційний код юридичної особи: 40081237) штраф у розмірі 131 780 (Сто тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят) грн 00 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2022.
СуддяМ.Є. Літвінова