Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1327/20 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 16 Доповідач Шевчук А. М.
21 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
справу №296/1327/20 за заявою ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , третя особа: Житомирська міська рада, про поділ земельної ділянки
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 11 травня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Драча Ю.І. в м.Житомирі,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м.Житомира з заявою про постановлення додаткового рішення, згідно з поданих в порядку норми абзацу другого частини восьмої ст.141 ЦПК України доказів. Просила стягнути з ОСОБА_2 , яким вчинялися усвідомлені дії щодо зловживання процесуальними правами, на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу за період із листопада 2020 року по квітень 2022 року.
Ухвалення додаткового рішення обґрунтовувала тим, що до закінчення судових дебатів на виконання вимог норми абзацу другого частини восьмої ст.141 ЦПК України подала заяву від 22 лютого 2022 року про стягнення витрат на правничу допомогу. У тексті свого відзиву на позову заяву від 28 грудня 2020 року вона виклала попередній розрахунок суми судових витрат та зазначила, що в загальному орієнтовно судові витрати можуть скласти приблизно п'ятдесяти тисяч гривень. Нею подано до суду клопотання в межах п'ятиденного строку про приєднання письмових доказів понесення витрат на правничу допомогу, що є підставами для постановлення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Окрім того, спосіб захисту має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених прав. Натомість позивачем ОСОБА_2 був поданий завідомо безпредметний та безпідставний позов від 14 лютого 2020 року з вимогами до ОСОБА_3 (її чоловіка), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше ніж п'ять років до моменту подання позову. Вона притягнута до участі у справі як правонаступник відповідача, хоча про факт поділеності земельної ділянки позивачу та його представнику було відомо зі змісту договору дарування нерухомого майна від 06 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в п.3 якого та в посвідчувальному написі нотаріуса на останній сторінці тексту цього договору зазначено про відчуження земельної ділянки площею 0,0411 га, кадастровий номер 1810136600:05:002:0026, що перевірено нотаріусом. Окрім того, позивачем ОСОБА_2 також був поданий позов про поділ цієї земельної ділянки і до неї у цивільній справі №296/2571/20. Відтак, наполягає на тому, що всі її витрати на правничу допомогу, передбачені угодою про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року, підлягають покладанню на недобросовісного позивача, який зловживав своїми процесуальними правами протягом більше як двох років цієї судової тяжби. На підтвердження понесених витрати подала угоду про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року, акт виконаних робіт при наданні правничої допомоги від 25 квітня 2022 року в період із листопада 2020 року по квітень 2022 року та квитанцію від 25 квітня 2022 року про оплату вартості наданої правничої допомоги на суму 28 500 грн.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 11 травня 2022 року ОСОБА_1 у постановленні додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити судове рішення по суті вимог про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу за період з листопада 2020 року по квітень 2022 року в сумі 28 500 грн.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції всупереч висновкам постанови Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року в цивільній справі №296/1327/20, всупереч змісту усіх процесуальних документів у справі, при очевидності зловживань позивачем своїми процесуальними правами протягом більш двох років цієї судової тяжби прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для постановлення додаткового рішення у справі.
Відзиву на апеляційну скаргу не находило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Левчук Т.В. апеляційну скаргу підтримали. Просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою покласти на позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, які складаються із гонорару в розмірі 28 500 грн. та додаткового гонорару успіху за прийняття позитивного рішення на користь ОСОБА_1 у розмірі 15 000 грн.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не спрямовували. Від Житомирської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі її представника. Участь у суді апеляційної інстанції не є обов'язковою. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга ст.372 ЦПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у постановленні додаткового рішення про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення ОСОБА_2 до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Із матеріалів справи вбачається, що у лютому місяці 2020 року ОСОБА_2 , через представника адвоката Бодашевську Ю.С., звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 з вимогою поділити земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 1810136600:05:002:0026 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, виділивши йому в натурі земельну ділянку площею 0,0411 га.
У позовній заяві чітко заначено, що зі слів членів сім'ї іншого співвласника будинку позивачу відомо, що ОСОБА_3 помер.
Незважаючи на те, що на час звернення позивача із позовом до суду йому беззаперечно було відомо про смерть ОСОБА_3 , але така важлива обставина не стала перешкодою для звернення із позовом та ініціювання судового провадження саме до померлої особи, а у подальшому ще порушити питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_1 , оскільки вона прийняла спадщину після померлого.
Суд першої інстанції 14 лютого 2020 року відкрив провадження до особи, яка померла, а ухвалою від 30 жовтня 2020 року замінив сторону відповідача з ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 .
У постанові Житомирського апеляційного суду 29 листопада 2021 року встановлено, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом (лютий 2020 року) відповідач ОСОБА_3 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Тобто, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до померлої особи, правоздатність якої на час пред'явлення позову припинилася, а тому суд не мав права вчиняти будь-яких процесуальних дій у справі, а зобов'язаний був закрити провадження у справі на підставі п.1 частини першої ст.255 ЦПК України, оскільки відповідач по справі помер до відкриття провадження у справі.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2022 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про поділ земельної ділянки закрито на підставі п.1 частини першої ст.255 ЦПК України. У мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції прописав, що заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.3 часини першої ст.255 ЦПК України задоволенню не підлягає. Разом із тим, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що у клопотанні про закриття провадження у справі ОСОБА_1 по суті посилалася на відсутність предмету спору, як на підставу для закриття провадження у справі, що передбачено п.2 частини першої ст.255 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п'ятої ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою ст.142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої ст.141 ЦПК України (зі змісту частини шостої ст.142 ЦПК України).
Так, частиною дев'ятою ст.141 ЦПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Беззаперечно, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, але ОСОБА_2 та його представник, будучи на час звернення до суду обізнаними про смерть ОСОБА_3 , про що зазначено у позовній заяві, все ж таки свідомо звернулися до суду із вимогами до особи, правоздатність якої припинилася, тобто судове провадження було безпідставно породжено, у тому числі, внаслідок неправильних дій позивача та його представника. Мало того, у подальшому представник позивача порушила ще й питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_1 , що примусило останню захищатися у суді та укладати угоду про надання їй професійної правничої допомоги, а тому суд має право покласти на позивача судові витрати, враховуючи, що витрати на професійну правничу допомогу понесені ОСОБА_1 , у тому числі, внаслідок необґрунтованих дій позивача ОСОБА_2 та його представника. Із огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не може погодитися із висновком суду першої інстанції з цього приводу, оскільки поза його увагою залишилася обставина обізнаності позивача та його представника про смерть ОСОБА_3 на час звернення до суду з позовом.
Отже, суд першої інстанції мав відмовити у відкритті провадження у справі або у разі відкриття провадження не залучати ОСОБА_1 до участі, а закрити провадження у справі (п.1 частини першої ст.186 або п.1 частини першої ст.255 ЦПК України). Такий висновок випливає із правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 07 квітня 2020 року в справі №473/1433/18, за якою цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст.55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
У відзиві на позову заяву ОСОБА_1 , зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 50 000 грн. У суму включається очікувана сума витрат на професійну правничу допомогу, яка надаватиметься їй у цій справі.
За положеннями частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До винесення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі ОСОБА_1 22 лютого 2022 року подала заяву в порядку норми частини восьмої ст.141 ЦПК України, у якій зазначила про те, що надасть в п'ятиденний строк документи щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Заява про постановлення додаткового рішення та клопотання про приєднання доказів розміру витрат відповідача на правничу допомогу подані до поштового відділення 25 квітня 2022 року, тобто з додержанням п'ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою ст.141 ЦПК України (18 квітня 2022 року+5 днів =23 квітня 2022 року, 23-24 квітня 2022 року вихідні дні, 25 квітня 2022 року перший робочий день).
Відповідно до положень частини другої-третьої ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 подала: угоду про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року; акт виконаних робіт від 25 квітня 2022 року та квитанцію від 25 квітня 2022 року про сплату адвокату Левчук Т.В. 28 500 грн.
Між ОСОБА_1 та адвокатом Левчук Т.В. 27 листопада 2020 року укладена угода про надання правничої допомоги. За умовами угоди за надання правничої допомоги за погодженням сторін обумовлений гонорар: в розмірі 28 500 грн - в сумі еквівалентній 1 000 дол.США, яка визначена згідно з курсом валют НБУ станом на 27 листопада 2020 року, незалежно від кількості судових засідань та складених процесуальних документів. Оплата обумовленого гонорару здійснюється після закінчення розгляду справи судом першої інстанції. За надання правничої допомоги за погодженням сторін обумовлено додатковий гонорар - гонорар успіху за прийняття позитивного рішення на користь клієнта в розмірі 15 000 грн.
Із акта виконаних робіт, який підписаний сторонами угоди, слідує, що адвокатом клієнту були надані наступні види правничої допомоги: первинна консультація, ознайомлення із документами щодо поділу спірної земельної ділянки з метою визначення способів захисту; складання відзиву на позову заяву; складення клопотань про витребування копії інвентарної справи на садибу та надання інвентарної справи для відбору письмових доказів, про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи, про закриття провадження у справі, про залучення до участі в якості третьої особи Житомирської міської ради, про огляд і дослідження письмових доказів, наявних у справі, про повернення документів які не приєднувалися до справи; складення апеляційної скарги на ухвалу; складення клопотань про відкладення огляду об'єкту дослідження та здійснення експертного візуального дослідження і технічних обмірів об'єкта дослідження, а саме, земельної ділянки, про закриття провадження у справі, про відшкодування витрат на правничу допомогу; представництво у дванадцяти судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами справи для корекції правової позиції захисту; надання поточних консультацій з положень законодавства у період з листопада 2020 року по квітень 2022 року.
Адвокатом Левчук Т.В. видана квитанція від 25 квітня 2022 року про оплату ОСОБА_1 вартості наданої правничої допомоги в розмірі 28 500 грн.
Згідно з частиною четвертою ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дійсно земельні спори відносяться до складних справ, але у цій справі адвокатом відповідача, хоча були заявлені клопотання про закриття провадження у справі, але з інших підстав, а саме у зв'язку з відсутністю предмета спору. Суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі з тієї підстави, що справа взагалі не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте таку підставу закриття провадження у справі адвокат відповідача не зазначала та не зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.1 частини першої ст.255 ЦПК України, внаслідок чого приймала участь у справі з листопада 2020 року по квітень 2022 року. Своєчасне заявлення належного клопотання могло значно раніше припинити судову тяганину, яка неправильно була ініційована позивачем до особи, що померла за п'ять років до того, як позивач звернувся до нього із позовом до суду, внаслідок чого безпідставно була залучена до участі відповідач, а тому витрачений адвокатом відповідача час та обсяг наданих нею послуг не можна вважати співмірним із розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги сумі 28 500 грн, оскільки не всі дії були необхідними.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Отже, заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення у сумі 15 000 грн, що передбачено частиною дев'ятою ст.141 ЦПК України, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у визначеному апеляційним судом розмірі є співмірними із наданим адвокатом обсягом послуг в період із листопада 2020 року по квітень 2022 року, відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру за цей період, із врахуванням їх необхідності для захисту інтересів відповідача.
Додатковий гонорар успіху в сумі 15 000 грн. взагалі не може розглядатися, оскільки рішення судом першої інстанції по суті не ухвалювалося, а провадження у справі закрито з процесуальних ознак.
Відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення, яким стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 витрат на професійну правничу допомогу. Решта заявленої суми та гонорар успіху стягнуті бути не можуть.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 11 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: