ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24138/21
провадження № 2/753/3173/22
"30" вересня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2021 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал»(далі також - ТОВ «ФК «Житло-Капітал»,відповідач) про стягнення пені за 637 днів прострочення виконання зобов'язання в сумі 100 153 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 66 мінімальних заробітних плат.
На обґрунтування позову зазначив, що 02.08.2017 уклав з ТОВ «ФК «Житло-Капітал»договір про участь у ФФБ № 64-0208/2017, відповідно до умов якого зобов'язався передати відповідачу в управління грошові кошти з метою отримання у власність житла, а відповідач зобов'язався прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду А ЖК «Чарівне місто» та чинним законодавством України. Об'єктом будівництва за цим договором є комплекс житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (І черга).30.10.2017 сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою визначили, що об'єктом інвестування, який підлягає передачі позивачу після завершення будівництва, є квартира. На виконання умов цього договору позивач передав в управління відповідача грошові кошти в сумі 973 900 грн. Відповідно до умов договору планово-орієнтовний термін здачі будівництва під заселення - 30.09.2019, однак у зазначений термін будівництво не було завершене, та об'єкт не був зданий в експлуатацію.
Вказані обставини були встановлені рішеннями судів у цивільній справі № 755/17909/19 за його позовом до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» про сплату пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, а тому повторному встановленню не підлягають.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021, яким рішення суду першої інстанції про задоволення його позову залишено в силі, а змінено лише суму пені, зазначено, що позивач є споживачем фінансової послуги і має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення неустойки у розмірі 3% загальної вартості послуги, що передбачено частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Листом від 18.11.2021 відповідач повідомив про нову дату введення будинку в експлуатацію - 30.06.2022, а тому позивач заявляє вимогу про стягнення пені за 637 днів прострочення (за період з 01.10.2020 по 30.06.2022).
Вимоги позову про відшкодування моральної шкоди мотивовані тим, що тривалі дії відповідача щодо невиконання зобов'язання, протиправність яких підтверджена Верховним Судом, завдає позивачу та членам його родини сильні душевні страждання, які викликають тривалі і суттєві зміни у його життєвих і виробничих стосунках. Позивач зазначив, що він перебуває у стані довготривалої депресії, наслідком якої стало погіршення його фізичного здоров'я, відчуває глибокі почуття несправедливості і образи, не має можливості реалізувати власні плани на сімейні відносини, народження та виховання дитини, змушений звертатися зі скаргами до державних органів та вдруге до суду, приймати участь у мітингах разом з іншими ошуканими інвесторами тощо.
Ухвалою від 26.11.2021 суд відкрив провадження у справі, відмовив у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів і виклик свідка та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (т. 1 а.с. 106-107).
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав на неї апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 211-214).
На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 09.12.2021 справа була надіслана до суду апеляційної інстанції (т. 1 а. с. 236, 238).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.06.2022 апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача було закрите з підстав помилковості його відкриття (т. 2 а.с. 11-12).
06.12.2021 від позивача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка ухвалою суду від 08.12.2021 була залишена без задоволення (т. 1 а.с. 112-114, 121-122).
14.12.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін разом з поясненнями та додатковими доказами на обґрунтування підходу до обрахунку суми пені та компенсації моральної шкоди (т. 1 а.с. 126-140).
Незважаючи на те, що додаткові докази подані позивачем з пропущенням строку, визначеного частиною 2 статті 183 ЦПК України, та без обґрунтування причин неможливості їх подання разом з поданням позовної заяви, суд ураховує, що на виконання вимог частини 9 цієї норми їх копії були надіслані відповідачу, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву, а тому з метою виконання завдань цивільного судочинства суд визнав за необхідне прийняти їх до розгляду.
Що стосується клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, то суд відмовляє у його задоволенні, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи.
28.12.2021 від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 143).
Вирішуючи питання про прийняття вказаного клопотання до розгляду суд ураховує, що за змістом це клопотання є заявою про збільшення розміру позовних вимог, при поданні якої до суду мають надаватися докази направлення її копії іншим учасникам справи (частина 5 статті 49 ЦПК України).
За приписами цієї норми у разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Судом установлено, що клопотання про збільшення розміру позовних вимог подано без додержання вищенаведених вимог цивільного процесуального закону, у зв'язку з чим підстави для його прийняття до розгляду відсутні.
28.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач виклав заперечення проти вимог позивача вказуючи, що у ситуації, яка склалась з будівництвом ЖК «Чарівне місто», управителем може бути застосований лише один захід впливу до забудовника ПрАТ «ХК «Київміськбуд» - припинення фінансування будівництва. Однак застосування такого заходу призведе до ще більшої затримки введення об'єкта в експлуатацію, а тому з метою захисту прав та інтересів довірителів, які були ініціаторами передачі об'єкта будівництва ПрАТ «ХК «Київміськбуд», відповідач не має змоги припинити фінансування будівництва. Таким чином, станом на зараз відповідач фактично не може вплинути на строки введення об'єкта в експлуатацію, а попереднє рішення суду про стягнення пені виконано в повному обсязі.
Також відповідач посилається на необґрунтованість вимог про стягнення пені за період, який ще не настав, невідповідність розміру пені принципам добросовісності, справедливості та пропорційності та недоведеність вимог про відшкодування моральної шкоди (т. 1 а.с. 149-154).
05.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він виклав свої міркування щодо наведених відповідачем заперечень. Як зазначає позивач, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема, щодо контролю за діяльністю забудовника, встановлений рішенням суду, а тому він має право на стягнення пені за наступний період прострочення виконання зобов'язання та на відшкодування моральної шкоди без доведення причинно-наслідкового зв'язку (т. 1 ап.с. 195-198).
16.06.2022 від позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи, а 21.06.2022 матеріали справи повернулись з Київського апеляційного суду (т. 2 а.с. 15, 42 ).
27.07.2022 від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткового доказу - копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2022 у цивільній справі № 753/4093/22 про стягнення з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат (т. 2 а.с. 43-46 ).
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
02.08.2017 між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» (управителем) та ОСОБА_1 (довірителем) укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 64-0208/2017, предметом якого є зобов'язання довірителя передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання у власність житла (об'єкта інвестування) та зобов'язання управителя прийняти ці кошти у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління ними в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду А ЖК «Чарівне місто» та чинним законодавством України (т. 1 с. 155-161, надалі - договір про участь у ФФБ).
Об'єктом інвестування за цим договором є однокімнатна квартира АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснює забудовник ТОВ «Фортабуд», а фінансує управитель за рахунок отриманих від довірителя коштів.
Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.9. договору про участь у ФФБ, планово-орієнтовним терміном введення об'єкта будівництва в експлуатацію є 30.06.2019, а планово-орієнтовним терміном здачі об'єкта під заселення - 30.09.2019.
30.10.2017 ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору № 64-0208/2017, якою змінили об'єкт інвестування.
На виконання умов договору про участь у ФФБ та додаткової угоди позивач вніс кошти в розмірі 973 900 грн за 62,66 кв. м. вимірних одиниць об'єкту інвестування, про що ТОВ «ФК «Житло-Капітал» видало йому свідоцтво № 64-0208/2017.
У термін, визначений договором про участь у ФФБ, будівництво об'єкта інвестування не було завершене, відповідно і в експлуатацію він зданий не був.
Відповідно до пункту 2.1.1.13 договору про участь у ФФБ управитель зобов'язаний письмово повідомити довірителя про внесення змін до договору управителя із забудовником щодо перенесення строків здачі в експлуатацію об'єкта будівництва більш ніж на 90 днів та у випадку заміни забудовника.
На виконання вимог цього пункту договору ТОВ «ФК «Житло-Капітал» листом від 27.06.2019 повідомило позивача про нові терміни планово-орієнтованого строку прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - 30.06.2020; планово-орієнтовний строк передачі об'єкта будівництва під заселення - 30.09.2020.
У листопаді 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» про сплату пені за порушення строків виконання зобов'язання, нарахованої за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, в сумі 57 387,64 грн (цивільна справа № 755/19909/19).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі (т. 1 а.с. 17-18), проте постановою Київського апеляційного суду від 31.05.2021 це рішення було скасовано та у задоволенні позову відмовлено
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, позивач оскаржив його в касаційному порядку та постановою Верховного Суду від 08.09.2021 постанову Київського апеляційного суду від 31.05.2021 скасовано, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2021 залишено в силі зі зменшенням суми пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, до розміру сплаченої відповідачу винагороди за управління майном в сумі 5 240,88 грн (т. 1 а.с.10-16) .
Ухвалюючи вищевказане рішення, Верховний Суд виходив із того, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів», ТОВ «ФК «Житло-Капітал» не виконало належним чином зобов'язань за договором у фонді фінансування будівництва № 64-0208/2017, зокрема, щодо контролю за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором, що призвело до збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів, а тому позивач має право на одержання неустойки у відповідності з частиною 5 статті 10 цього Закону.
Листом від 18.11.2021 ТОВ «ФК «Житло-Капітал» вчергове повідомило позивача про перенесення планово-орієнтованого строку прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію на 30.06.2022, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом (т. 1 а.с. 22).
У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 цього Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.
Предметом цього позову є вимоги довірителя фонду фінансування будівництва до управителя про стягнення неустойки за порушення строків введення об'єкта будівництва в експлуатацію та відшкодування моральної шкоди, заявлені у договірних зобов'язаннях, у зв'язку з чим є необхідність у з'ясуванні правової природи цивільних відносин, що виникли між сторонами.
Статтею 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.
Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю встановлює Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 № 978-IV (далі - Закон № 978-IV).
За приписами статті 2 цього Закону договором управління майном для фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ) є договір про участь у ФФБ, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном, а договір управителя із забудовником - це договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом;
Стаття 3 Закону № 978-IV визначає, що системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю за цим Законом є врегульовані цим Законом та договорами дії суб'єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю.
Суб'єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники, страхові компанії, емітенти сертифікатів ФОН та власники сертифікатів ФОН.
Згідно статті 7 Закону № 978-IV управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів у напрямах, зазначених у Правилах. Для ФФБ - це фінансування будівництва.
За нормою статті 9 Закону № 978-IV управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.
Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Протягом періоду будівництва управитель ФФБ відповідно до умов договору підтверджує забудовнику обсяг замовлення на будівництво шляхом надання даних про об'єкти інвестування, майнові права на які передані установникам ФФБ на умовах Правил цього фонду та договорів про участь у ФФБ.
Створення ФФБ врегульоване нормою статті 11 Закону № 978-IV, якою, зокрема, передбачено, що для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, незалежно від обсягу фінансування.
Цією статтею також установлено, що управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність: за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ та визнаних довірителями ФФБ; несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ; не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя; за дорученням довірителів виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі об'єктів інвестування довірителям у власність.
За приписами статті 15 Закону № 978-IV після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ - документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ.
У разі відмови довірителя від участі у ФФБ управитель виплачує довірителю кошти на умовах цього Закону, Правил ФФБ і договору про участь у ФФБ та вилучає у довірителя свідоцтво про участь у ФФБ і укладений з довірителем договір про уступку майнових прав (за наявності).
За нормою статті 18 Закону № 978-IV управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів.
У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.
Забудовник зобов'язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.
У разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Отже відповідно до чинних нормативних положень правовідносини щодо залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла регулюються договором довірителя з управителем про участь у ФФБ та договором управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів, при цьому наслідком порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва є право довірителя вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.
Змішана правова природа права довірчої власності полягає в тому, що воно є речовим правом, яке обмежено зобов'язальними відносинами між власником майна та управителем майна або довірчим власником, що полягає в зобов'язанні його діяти лише для досягнення мети управління майном, визначеної установником.
За положенням статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов'язання, зазначені у наведеній статті, є різновидами санкцій за порушення зобов'язання і мірами цивільно-правового захисту сторін зобов'язання.
Отже, цивільно-правова відповідальність як різновид санкції охоплює покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або заміні невиконаного обов'язку новим обов'язком або приєднанні до невиконаного обов'язку нового обов'язку, яким є, зокрема, обов'язок сплатити неустойку.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (статті 546, 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК України).
Частинами 1, 2статті 551 цього Кодексу визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних праововідносинах, викладеними, зокрема, і у постанові, прийнятій за результатами розгляду попереднього позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» про сплату пені за прострочення виконання зобов'язання, відносини сторін за своїм характером належать до сфери регулюванняЗакону України «Про захист прав споживачів».
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналогічним чином врегульоване питання покладення тягаря доказування відсутності вини у правовідносинах між споживачами та виконавцями і у Законі України «Про захист прав споживачів», частиною 6 статті 10 якого передбачено, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Переглядаючи в касаційному порядку рішення судів у цивільній справі № 755/19909/19, предметом розгляду якої були вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» про сплату пені за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, Верховний Суд вказав, що відповідачем не надано доказів, які б могли свідчити про те, що він дбав про інтереси установника управління, вживав заходів впливу до забудовника з метою дотримання погоджених сторонами у договорі строків завершення будівництва, а також вживав заходів щодо вирішення конфлікту із споживачем.
Позивач вірно посилається на преюдиційність обставин, встановлених рішенням суду у вже розглянутій справі, проте слід зауважити, що обставини (факти), які є предметом розгляду цієї справи, стосуються іншого періоду (з 01.10.2020 по 30.06.2022), а відтак обставини, які мають значення для вирішення вимог про стягнення пені, підлягають доказуванню у загальному порядку, при цьому правова оцінка певним фактам, надана судом при розгляді справі № 755/19909/19,не є обов'язковою для суду (частина 7 статті 82 ЦПК України).
За обставинами справи установлено, що відповідно до договору управителя із забудовником від 05.07.2016 № 05/07/16-2 забудовником ЖК «Чарівне місто» є ТОВ «Фортабуд» - асоційований член Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», а будівництво здійснюється на земельній ділянці, що належить до земель оборони.
Загальновідомим є факт зупинення будівництва усіх об'єктів, забудовниками яких були підприємства - учасники Української державної будівельної корпорації «Укрбуд».
У червні 2020 р. за результатами розгляду електронної петиції інвесторів Президент України звернувся до Прем'єр-міністра з проханням забезпечити належну координацію та контроль роботи відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади із залученням Київської міської ради для усунення перешкод у процесі відновлення будівництва об'єктів Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» (т. 1 а.с. 176).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 772-р «Про заходи щодо розв'язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалось підприємствами - учасниками Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київміськбуд») включене як нова сторона до договорів про будівництво, укладених підприємствами - учасниками державної будівельної корпорації «Укрбуд», із суб'єктами господарювання, що належать до сфери управління Міністерства оборони та установою, що входить до складу Державної спеціальної служби транспорту, без зміни умов договору щодо частки, що передається для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей (т. 1 а.с. 177).
Вказаним розпорядженням визначено, що ПрАТ «ХК «Київміськбуд» добудовує житлові комплекси на умовах, визначених для підприємств - учасників Української державної будівельної корпорації «Укрбуд», в договорах про будівництво, при цьому Міністерство оборони мало утриматись від вчинення дій, пов'язаних з визнання недійсними договорів щодо частки, яка передається для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей.
На виконання цього розпорядження ПрАТ «ХК «Київміськбуд» прийняло на себе зобов'язання із добудови 13 житлових комплексів, в тому числі і ЖК «Чарівне місто», проте по цьому житловому комплексу процес узгодження основного договору з Міністерством оборони затягнувся.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 09.09.2020 № 16/ВПВ ТОВ «Фортабуд» за згодою ТОВ «ФК «Житло-Капітал» передало ПрАТ «ХК «Київміськбуд» право вимоги до ТОВ «ФК «Житло-Капітал», що виникає із договору управителя із забудовником, щодо перерахування грошових коштів, які підлягають оплаті довірителями за договорами про участь у Фонді фінансування будівництва (т. 1 а.с. 173-174).
Зміст цього договору та використані у ньому назви сторін (ТОВ «Фортабуд» - первісний кредитор; ПрАТ «ХК «Київміськбуд» - новий кредитор/забудовник 2; ТОВ «ФК «Житло-Капітал» - управитель) свідчать про те, що за ТОВ «Фортабуд» залишився статус забудовника ЖК «Чарівне місто», а фактичне виконання будівельних робіт на цьому об'єкті здійснюється силами ПрАТ «ХК «Київміськбуд».
Додатковим договором № 8 від 25.10.2021 ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ТОВ «Фортабуд» узгодили перенесення планово-орієнтовних строків прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, про що відповідач повідомив позивача (т. 1 а.с. 175).
Вказаний договір укладено за погодженням з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» як організацією, яка на підставі додаткового договору від 04.09.2020 до договору про будівництво житлового комплексу виконує функції замовника будівництва в частині визначення планово-орієнтованого строку прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за умови вчасного та повного фінансування об'єкта.
Зважаючи на викладене, заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у ситуації, яка склалась, єдиним можливим заходом впливу на забудовника є припинення фінансування будівництва, проте застосування такого заходу призведе до ще більшої затримки введення об'єкта в експлуатацію, тобто буде суперечити інтересам довірителів, які були ініціаторами та наполягали на тому, щоб добудова ЖК «Чарівне місто» здійснювалась ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (т. 1 а.с. 60-62).
Сукупність встановлених судом обставин дає достатні підстави вважати, що з моменту реалізації механізму добудови ЖК «Чарівне місто», розробленого за ініціативи довірителів за вказівкою вищих посадових осіб держави, у ТОВ «ФК «Житло-Капітал» не залишилось дієвих заходів впливу на забудовника (забудовників) з метою дотримання продовжених строків завершення будівництва, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання за вказаний період, що виключає наявність в його діях складу цивільного правопорушення.
З огляду на наведене та ураховуючи, що право позивача на одержання неустойки (пені) за порушення погодженого у договорі про участь у ФФБ строку завершення будівництва та здачі об'єкта будівництва під заселення вже захищене судом, вимоги позову про стягнення пені за наступний період прострочення суд вважає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.
За змістом статті 611 ЦК України у договірних зобов'язаннях моральна шкода відшкодовується, лише в тих випадках, якщо її відшкодування передбачене законом або договором.
Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В укладеному сторонами договорі відсутні умови, які б передбачали відшкодування управителем моральної шкоди за порушення строків завершення будівництва та здачі об'єкта будівництва під заселення, проте такі положення містяться у Законі України «Про захист прав споживачів», який за позицією Верховного Суду поширюється на спірні правовідносини.
Так, нормою частини другої статті 22 цього Закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Вимоги позивача як споживача на одержання неустойки за прострочення надання фінансової послуги були задоволені в рамках цивільної справи № 755/19909/19, а відтак наявні передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу у вказаний період.
На підставі оцінки наведених у позовній заяві аргументів та наданих позивачем доказів суд дійшов до переконання про доведеність факту завдання позивачу та членам його родини душевних страждань та переживань, викликаних неналежним виконанням управителем своїх договірних зобов'язань.
Заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань порушило його життєві плани та зумовило істотні зміни у звичному способі його життя, оскільки він змушений витрачати зусилля і час на участь у мітингах і протестах, звернення зі скаргами до державних органів та до суду, щоб довести порушення своїх прав.
Водночас при визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд ураховує, що за змістом Закону № 978-IV інвестування в будівництво житлового будинку шляхом участі у фонді фінансування будівництва по суті є високоризиковою операцією, при цьому ризики, пов'язані, зокрема, з можливим збільшенням строків будівництва, беруть на себе обидві сторони договору про участь у ФФБ.
Більше того, якби позивач перед укладенням договору з відповідачем проявив належну обачність, він міг би дізнатися про наявність рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2017 про задоволення позову заступника Генерального прокурора України - головного військового прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору на будівництво ЖК «Чарівне місто», укладеного між Установою «28 Управління начальника робіт» та ТОВ «Фортабуд», з підстав порушення низки постанов Кабінету Міністрів України та відсутності погодження умов договору з Міністерством оборони України (т. 1 а.с. 52-54).
Порушення, допущені при укладенні договору на будівництво, стали однією з причин зупинення будівництва, а відтак при належній турботливості та обачності позивач міг би відмовитися від укладення договору про участь у Фонді фінансування будівництва на проблемній земельній ділянці і тим самим уникнути негативних для себе наслідків.
На підтвердження вимог про відшкодування моральної шкоди (факту її заподіяння та глибини душевних страждань) позивач, серед іншого, посилався також на показання свідка ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 91), проте у його допиті суд відмовив, оскільки показання свідка у спірних правовідносинах не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.
Отже з урахуванням сукупності наведених вище обставин суд визнає обґрунтованою компенсацію завданої позивачу моральної шкоди в сумі 3 000 грн вважаючи, що такий розмір моральної шкоди є цілком розумним і справедливим.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З огляду на результат розгляду справи та ураховуючи, що позивач як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для фізичних осіб за вимогу майнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (код юридичної особи: 35393445, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) 3 000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (код юридичної особи: 35393445, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б)в дохід держави судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне судове рішення складене 30.09.2022.