29 липня 2010 року < ЧАС > м. Полтава Справа № 2а-1873/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Дрижирук М.І.,
представника позивача - Порубльовий С.В.,
представника відповідача - Поліщук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства "Атом" до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці про скасування рішення від 08.04.2010 № 3 та вимоги від 01.03.2010 № 342 в частині стягнення недоїмки в розмірі 61 640,61 грн, -
05 травня 2010 року закрите акціонерне товариство "Атом" /позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці /відповідач/ про скасування рішення від 08.04.2010 № 3 в частині визначення недоїмки на суму 61 640,61 грн та вимоги про сплату боргу від 01.03.2010 № 342 в частині недоїмки на суму 61 640,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що сума недоїмки в 61 640,61 грн, яка зазначена у спірній вимозі, повинна бути значно меншою з огляду на те, що позивач заборгованість по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені частково погасив під час примусового виконання вимог, що були направлені до ВДВС раніше.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ту обставину, що згідно облікових даних карток особового рахунку позивача на кінець звітного періоду /лютого 2010 року/ за позивачем рахувався борг по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені, несплачений ним на дату формування спірної вимоги ні у добровільному, ані у примусовому порядку. При формуванні вимоги про сплату боргу №Ю-342 01 березня 2010 року відповідачем були враховані всі сумі, що сплачені позивачем на цю дату добровільно чи через ВДВС. В подальшому, 28 квітня 2010 року, з метою примусової сплати позивачем боргу до ВДВС подана вимога від 01.03.2010 № 342 на суму боргу 3586,45 грн, оскільки решта суми боргу вже була погашена згідно облікових даних позивача.
В судовому процесі представники сторін підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. Ця обставина сторонами визнається і тому не потребує окремого доведення.
Згідно облікових даних карток особового рахунку станом на 01.03.2010 у Закритого акціонерного товариства "Атом" /ідентифікаційний код 25163708/ обліковувався борг на загальну суму 70 931,98 грн.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій /частина 2/; територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату /частина 3/.
Пунктами 8.2, 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 /далі- Інструкція/ визначено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені /пункт 8.2/; вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників (пункт 8.3).
На виконання зазначених норм законодавства відповідачем 01 березня 2010 року сформовано вимогу № Ю-342 про сплату боргу на загальну суму 70931,98 грн.
Позивач, не погодившись з цією вимогою в частині визначення йому суми боргу в 61 640,61 грн, скористався своїм правом на її адміністративне узгодження у відповідності до абзацу 4 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до цієї норми страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимоз і /абзац 6 частини 3 зазначеної статті/.
Зі змісту поданої товариством заяви про узгодження вимоги від 01.04.2010 № 57 вбачається, що фактичною підставою для зменшення суми боргу, зазначеної у вимозі від 01.03.2010 № Ю-342, позивач зазначав ту обставину, що станом на 27.03.2010 борг на загальну суму 30 839,48 грн ним погашений, про що свідчать прийняті державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2010 .
За результатами розгляду заяви ЗАТ «Атом»про узгодження вимоги від 01.03.2010 №Ю-342 Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці прийнято рішення від 08.04.2010 № 3, за яким заяву товариства про узгодження зазначеної вимоги залишено без задоволення, а саму вимогу - без змін.
Прийняте відповідачем рішення вмотивоване тим, що вимога №Ю-342 формувалася 01 березня 2010 року, а відтак відтворювала наявну у товариства суму боргу саме на цю дату, тобто на 01 березня 2010 року. Згідно облікових даних карток особового рахунку позивача станом на вказану дату непогашеною залишалася сума боргу -70 931,98 грн.
Позивач, не погодившись з вимогою від 01.03.2010 № Ю-342 в частині визначення недоїмки на суму 61 640,61 грн та рішенням від 08.04.2010 № 3 у такій же частині, оскаржив їх до суду.
Даючи оцінку спірним актам індивідуальної дії на їх відповідність нормам матеріального права та фактичним обставинам, суд виходить з наступного.
Зі змісту заяви ЗАТ «Атом»про узгодження вимоги від 01.03.2010 №Ю-342, позову та пояснень представника позивача, наданих в судовому процесі, слідує, що довід позивача про неправильність обчислення суми недоїмки в 61 640,61 грн, зазначеної у вимозі від 01.03.2010 № Ю-342, ґрунтується на тому, що станом на 27.03.2010 вказана сума недоїмка позивачем частково /в сумі 30 839,48 грн/ погашена, про що свідчать постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2010, та що відповідач не мав права включати до спірної вимоги суму боргу, яка вже перебувала на стягненні у відділі державної виконавчої служби згідно раніше сформованих вимог.
На противагу такому доводу позивача, відповідач зазначив, що спірна вимога № Ю-342 формувалася відповідачем на підставі облікових даних карток особового рахунку позивача 01 березня 2010 року, а фактичне погашення позивачем частини боргу, в тому числі через ВДВС, мало місце після цієї дати. Той борг, що був сплачений позивачем до 01 березня 2010 року, відповідачем врахований і спірна вимога на сплачену суму не формувалася. Той же борг, що погашений позивачем після 01 березня 2010 року, не міг бути врахований на дату формування спірної вимоги.
В судовому процесі представник відповідача відзначив, що, дійсно, борг позивача частково погашався і тому при направленні до ВДВС вимоги від 01.03.2010 № Ю-342 28 квітня 2010 року виникла необхідність переглянути суму боргу в сторону зменшення і привести її у відповідність до облікових даних карток особового рахунку позивача станом на дату подання вимоги до ВДВС. А отже, вимога від 01.03.2010 № Ю-342, яка подана до ВДВС для виконання 28 квітня 2010 року, вже містила суму боргу 3586,45 грн станом на цю дату. Таким чином, на думку представника відповідача, права позивача порушені не були та й відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і кожного разу формував вимогу на підставі тих облікових даних, що зазначені у картках особового рахунку позивача станом на дату формування вимоги.
Суд вважає, що оскільки відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункту 8.2 Інструкції орган Пенсійного фонду зобов'язаний надіслати страхувальнику вимогу про сплату недоїмки у разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку, і така вимога згідно пункту 8.3 Інструкції формується на підставі облікових даних карток особового рахунку страхувальника, то відповідач правомірно сформував позивачу вимогу про сплату боргу від 01.03.2010 № Ю 342, яка містила суму боргу, що непогашена позивачем на цю дату згідно облікових даних.
При цьому суд зауважує, що чинне законодавство не ставить визначення суми недоїмки у вимозі про сплату боргу в залежність від того, чи перебуває частина такої суми недоїмки на стягненні у відділі державної виконавчої служби згідно раніше сформованих вимог.
Отже, законодавець визначив, що в будь-якому випадку вимога про сплату боргу формується на підставі облікових даних карток особового рахунку страхувальника станом або на дату формування вимоги, або на дату подання вимоги до ВДВС /пункти 8.3, 8.8 Інструкції/.
Наведеним спростовуються доводи позивача про невідповідність вимоги від 01.03.2010 № Ю-342 в частині визначення недоїмки на суму 61 640,61 грн та рішення від 08.04.2010 № 3 у такій же частині вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки відповідачем, який за ознаками статті 3 вказаного Кодексу є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України доведено правомірність спірних актів індивідуальної дії, суд доходить висновку, що ці акти не порушують права і інтереси позивача.
З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову закритого акціонерного товариства "Атом" до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці про скасування рішення від 08.04.2010 № 3 та вимоги від 01.03.2010 № 342 в частині стягнення недоїмки в розмірі 61 640,61 грн відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2010 року.
Суддя Н.І. Слободянюк