29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №620/6232/21
адміністративне провадження № К/990/21166/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року
у справі №620/6232/21
за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "Чернігівобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" в частині коригування доходу (витрат) в Структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання АТ "Чернігівобленерго", яка є додатком до постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384, а саме коригування витрат відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 09 липня 2020 року № 1308 в бік зменшення на загальну суму 63 153,45 тис. грн; (без урахування податку на додану вартість);
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити з розрахунку на найближчі 12 місяців коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на користь АТ "Чернігівобленерго" у бік збільшення, які забезпечать компенсацію від'ємного коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 63 153,45 тис. грн (без урахування податку на додану вартість), що було здійснено на підставі постанови НКРЕКП від 9 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "Чернігівобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №620/6232/21 позов задоволено повністю:
- визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" із застосуванням стимулюючого регулювання" в частині коригування доходу (витрат) в Структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", яка є додатком до постанови НКРЕКП від 9 грудня 2020 року № 2384, а саме коригування витрат відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 09 липня 2020 року № 1308 в бік зменшення на загальну суму 63 153,45 тис. грн (без урахування податку на додану вартість);
- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити з розрахунку на найближчі 12 місяців коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для AT "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" у бік збільшення, які забезпечать компенсацію від'ємного коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 63 153,45 тис. грн (без урахування податку на додану вартість), що було здійснено на підставі постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" із застосуванням стимулюючого регулювання";
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" судовий збір в розмірі 27240,00 грн.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 07 червня 2022 року, від 04 липня 2022 року та від 02 серпня 2022 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
10 липня 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху в зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
На адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, скаржник вказує, що ним вже подавалися касаційні скарга на оскаржувані судові рішення проте, ухвалами Верховного Суду від 07 червня 2022 року, від 04 липня 2022 року та від 02 серпня 2022 року. При цьому вказує, що згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а також в подальшому продовжено строку дії воєнного стану в Україні. Разом з цим, як вказує заявник частина працівників НКРЕКП вступила до лав територіальної оборони, частина задіяна у інших видах протидії збройній агресії проти України, частина працівників НКРЕКП було евакуйовано з мінімальним комплектом речей до безпечних місць, у зв'язку з їх проживанням безпосередньо у місцях проведення активних бойових дій у Київській області, а частина так і залишилась проживати у таких місцях, у зв'язку з неможливістю бути евакуйованими через обстріли «зелених коридорів» агресорами. Крім того, вказує, що м. Київ піддавалось ракетним обстрілам жилих районів та цивільної інфраструктури, що ставило та ставить під загрозу життя та здоров'я працівників, однак, щоразу, у межах стислого періоду, НКРЕКП повторно зверталась із касаційними скаргами до Верховного Суду в межах справи № 620/6232/21.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Так, скаржником направлено повторну касаційну скаргу у найкоротший строк, що є належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження.
За такого правового регулювання, обставин справи та доказів доданих скаржником на підтвердження зазначених обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки та дає змогу суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Під час повторної перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У тексті касаційної скарги зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та вказати який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником формально вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та жодним чином не обґрунтовано таке посилання, не наведено чіткого переліку норм, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та не вказано який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.
В обґрунтування пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, як підстави касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 щодо застосування частини четвертої статті 78 КАС України.
Разом з тим, Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, проте відповідачем так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 04 липня 2022 року та від 02 серпня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, Верховний Суд вказав, що посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник фактично вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке, на його думку, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому вказане обґрунтування не свідчить про наявність правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржником не конкретизовано висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду та не доведено подібності правовідносин.
Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 прийнята у порядку господарського судочинства, у ній не застосовано статтю 78 КАС України, а скаржником не доведено подібності правовідносин, як обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Визнати поважними причини пропуску Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг строку на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №620/6232/21 та поновити його.
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №620/6232/21 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
Н.М. Мартинюк М.В. Білак