29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 380/12275/21
адміністративне провадження № К/990/25380/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 380/12275/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
19 вересня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
В липні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати противоправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді «догана»; визнати противоправними та скасувати накази начальника Львівського прикордонного загону від 19 квітня 2021 року №136-к «Про результати оперативно-службової діяльності прикордонного загону в період з 13 по 19 квітня 2021 року» та від 04 червня 2021 року № 188-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді «догана»; визнати незаконним та скасувати наказ начальника 7 прикордонного загону № 178-ос від 04 червня 2021 року, яким позивача звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) пункту 2 частини п'ятої статі 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; визнати незаконними та скасувати наказ начальника 7 прикордонного загону від 18 червня 2021 року № 195-ос «По особовому складу», яким позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та направлено позивача для зарахування на військовий облік; зобов'язати відповідача поновити позивача на військовій службі та на займаній до звільнення посаді з 18 червня 2021 року та виплатити позивачу середньомісячне грошове забезпечення (зарплату) за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №380/12275/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника 7 прикордонного загону від 04 червня 2021 року № 178-ос «Про особовий склад», яким позивача звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) пункту 2 частини п'ятої статі 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника 7 прикордонного загону від 18 червня 2021 року № 195-ос «По особовому складу», яким позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та направлено позивача для зарахування на військовий облік;
Поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка-водія пункту технічного обслуговування та ремонту об'єднаної ремонтно-технічної майстерної відділення технічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з 19 червня 2021 року.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19 червня 2021 року по 06 вересня 2022 року в розмірі 170 752 (сто сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 62 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підствами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповдно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2022 року у справі №813/984/17 щодо застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках при ухваленні рішення.
Також скаржник стверджує, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №380/12275/21 є такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: апеляційним судом не наведено конкретного порушення, конкретного закону з боку прикордонного загону, оскільки станом на сьогодні, після винесення постанови підстава для видачі наказу про звільнення з військової служби чинна (не скасована в судовому порядку), а отже, як зазначає скаржник, апеляційним судом порушено статтю 242 КАС України .
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Разом з тим, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Також касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції та цитування норм законодавства. При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яким оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 380/12275/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич