29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 480/492/19
адміністративне провадження № К/9901/32365/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 (головуючий суддя Бондар С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 (колегія суддів у складі: Сіренко О.І., Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Сумської міської ради (далі- відповідач, Рада), в якій просила скасувати рішення "Про затвердження Положення про самоорганізацію мешканців багатоквартирних будинків міста Суми для вирішення питань, що виникають в процесі надання та споживання житлових послуг" від 26.09.2018 №3915-МР.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та співвласником багатоквартирного будинку за вказаною адресою. Вказувала, що в оскарженому рішенні визначено, що мешканці багатоквартирного будинку, а не співвласники, обирають так званого «представника мешканців», здійснюють управління майном співвласників будинку без їх доручення, що є порушенням вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, позов задоволено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу, серед іншого, обґрунтовано тим, що права позивача спірним рішенням не порушуються. Крім того, скаржником зауважено, що спірне рішення прийнято з метою забезпечення реалізації та захисту прав мешканців багатоквартирних будинків, як споживачів житлово - комунальних послуг.
У запереченні на касаційну скаргу позивачка просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Сумської міської ради VII скликання від 26.09.2018 № 3915-МР затверджено "Положення про самоорганізацію мешканців багатоквартирних будинків міста Суми для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг" (далі Положення), яке було оприлюднене на сайті Сумської міської ради 04.10.2018.
Позивач ОСОБА_1 , як співвласник квартири за адресою: АДРЕСА_1 та співвласник багатоквартирного будинку за вищезазначеною адресою, звернулася до суду за захистом своїх прав, посилаючись на те, що відповідач своїм рішенням від 26.09.2018 № 3915-МР грубо порушує її права як співвласника будинку на управління належною їй власністю.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що оскаржуване рішення Сумської міської ради № 3915-МР суперечить нормам чинного (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавства України та порушує права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку м. Суми, оскільки позбавляє її наданих Законом України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" та Цивільним кодексом України прав брати участь в управлінні будинком у випадку відсутності реєстрації місця проживання у будинку, при цьому надаючи мешканцям будинку права не передбачені законом.
Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
В свою чергу систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).
У відповідності до ст. 14 указаного Закону, сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом.
Аналізуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вірно вказала на те, що порядок організації, діяльність та правовий статус органу самоорганізації населення за місцем проживання, зокрема у багатоквартирному будинку, визначаються виключно законом, а не органом місцевого самоврядування.
Також законом врегульовується правовий статус і діяльність органу самоорганізації населення за місцем проживання з будь-якого питання, у тому числі і для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг.
Наведеному кореспондують норми, закріплені у Главі І Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає повноваження сільських, селищних, міських рад.
При цьому, вказані правові норми не містять інформації про наявність у органу місцевого самоврядування повноважень щодо визначення правового статусу, порядку організації та діяльності мешканців багатоквартирних будинків для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що у Сумської міської ради не було ні підстав, ні необхідності врегульовувати правовідносини щодо самоорганізації мешканців багатоквартирних будинків для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг.
Так, Закон України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі - Закон № 417-VIII) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Статтею 4 указаного Закону передбачено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно із ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право:1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.
Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень (ст. 9 Закону № 417-VIII).
Положеннями ст. 10 цього ж Закону визначено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; 8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Отже, брати участь в управлінні будинком мають право власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, а інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Сумська міська рада Положенням про самоорганізацію мешканців багатоквартирних будинків міста Суми для вирішення питань, що виникають в процесі надання та споживання житлових послуг, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 26.09.2018 №3915-МР (далі - Положення), визначила поняття мешканця багатоквартирного будинку, як фізичну особу, яка постійно, або тимчасово проживає та має реєстрацію місця проживання (місця перебування) у багатоквартирному будинку.
Також в Положенні визначено поняття представника мешканців багатоквартирного будинку, як мешканця, який на підставі рішення мешканців багатоквартирного будинку представляє інтереси та волевиявлення мешканців цього будинку для здійснення взаємодії з управителем у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Отже, Положення наділяє мешканців правами брати участь у загальних зборах мешканців багатоповерхового будинку та самостійно, без згоди співвласників будинку, приймати рішення, у тому числі обирати та відкликати представника мешканців.
При цьому, Закон України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирного будинку» не наділяє мешканців будинку (окрім власників/співвласників) правом самостійно брати участь в управлінні будинком.
Отже, ОСОБА_1 , яка є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак не зареєстрована за вказаною адресою, фактично позбавлена наданих законом прав, як власник квартири.
Положеннями статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦКУ власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За приписами ч.1 ст.321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право володіння майном передбачає право власника, у тому числі, на управління належним йому майном.
При цьому, законодавець не визначає жодних обов'язків власника майна щодо реєстрації місця проживання за місцем права власності.
Тобто, у випадку відсутності реєстрації місця проживання у будинку, власник квартири не може бути позбавлений можливості реалізувати надане Законом України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» та Цивільним кодексом України право брати участь в управлінні будинком.
Отже, суди дійшли вірних висновків, що Положення, яке позбавляє власників квартир та нежитлових приміщень на реалізацію наданих законом прав у випадку відсутності реєстрації їх місця проживання у будинку та наділяє мешканців правами брати участь у загальних зборах мешканців багатоповерхового будинку та самостійно, без згоди співвласників будинку, приймати рішення, у тому числі обирати та відкликати представника мешканців, суперечить вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та порушує права позивача ОСОБА_1 , яка є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак не зареєстрована за вказаною адресою.
Наведене повністю спростовує твердження скаржника про відсутність факту порушення прав позивача спірним рішенням.
Водночас суди вірно вказали, що права позивачки не повинні ставитися в залежність від обрання чи необрання уповноваженої особи, а тим більше від її ініціативності чи безініціативності.
Крім того, Законом України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" визначені повноваження органу місцевого самоврядування у разі необрання уповноваженої особи.
Так, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.
Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.
Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком (п. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 417-VIII).
Тобто, законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, чітко врегульовано алгоритм дій міської ради у випадку, якщо співвласники не визначилися з формою управління та фактично самоусунулися від реалізації належних їм прав, в тому числі від права обрання уповноваженої особи співвласників.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вбачає неправомірним втручання Ради у регулювання вказаного кола питань шляхом видання відповідного Положення, яке, окрім іншого, суперечить низці законодавчих актів.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи відповідача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук