Справа № 560/19429/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
28 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0037721/1302-2222 від 15.03.2018р., яким нараховано податок у сумі 3192,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0004512-5306-2209 від 25.02.2019, яким нараховано податок 7427,39 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0028669-5305-2209 від 17.03.2020, яким нараховано податок 8325,14 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0004512-5306-2209 від 25.02.2019 та №0028669-5305-2209 від 17.03.2020.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0037721/1302-2222 від 15.03.2018.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що згідно з відомостями, наявними в органах ДПС, які загружені в "Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 16492636, станом на 22.09.2021 перебувало у власності ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, ЯЯЯ 249689, 11.12.2006, виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради. Тому позивачці було здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та правомірно сформовано оскаржені податкові повідомлення-рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 14.01.2009 №6907982 та договору купівлі-продажу від 14.01.2009, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та комунальним комерційним підприємством "Господар" (покупець), продавець продала, а покупець купив нежиле приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у власності продавця. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №26.
Надалі контролюючим органом щодо позивачки прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими визначено суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
- №0037721/1302-2222 від 15.03.2018 у сумі 3192,00 грн (податковий період 2017 рік);
- №0004512-5306-2209 від 25.02.2019 у сумі 7427,39 грн (податковий період 2018 рік);
- №0028669-5305-2209 від 17.03.2020 у сумі 8325,14 грн (податковий період 2019 рік).
Ці податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу позивачки та повернуті відповідачу з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".
Позивачка, вважаючи податкові повідомлення-рішення №0037721/1302-2222 від 15.03.2018, №0004512-5306-2209 від 25.02.2019 та №0028669-5305-2209 від 17.03.2020 протиправними, звернулася з позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом за відсутності на те правових підстав, необґрунтовано нараховано позивачці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та, відповідно, їх слід скасувати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стали об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, нежиле приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка відчужила згідно з договором купівлі-продажу від 14.01.2009.
Таким чином, починаючи з 14.01.2009 у власності позивачки не перебувало нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак податок на цей об'єкт нерухомості нарахований за 2017 - 2020 роки.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно з відомостями, наявними в органах ДПС, позивачка станом на 22.09.2021 мала у власності зазначене нежитлове приміщення, оскільки така інформація є службовою та використовується контролюючими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань. При цьому, інформація про факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів від 14.01.2009 №6907982 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить комунальному підприємству "Господар".
Отже, з врахуванням встановлених судом фактичних обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом за відсутності на те правових підстав, необґрунтовано нараховано позивачці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.