Справа № 560/3915/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
29 вересня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
04.03.2022 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за нормами Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення пенсії 01.05.2020р.), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону №1058-ІV враховується для обчислення пенсії за 2014, 2015 та 2016 роки, який використовується для обчислення пенсій, що призначеній до 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до частини 1 статті 27 абзац 2 частини 1 статті 28, частини 1 статті 33 та частини 1 і 2 статті 40 Закону Україні "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення пенсії 01.05.2020р.), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення за 2017, 2018 та 2019 роки - (7763,17 грн.), збільшена на коефіцієнт 1,11 який враховується для обчислення пенсій з 1 березня 2021 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021р. №127 із врахуванням доплати одного відсотка мінімального розміру пенсії за віком за понаднормовий страховий стаж з дня призначення пенсії по інвалідності 01.05.2020р., виплату починаючи з 16.11.2021р. (день письмового звернення вперше із заявою згідно Закону №1058-1V до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області);
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, щодо обчислення та перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення пенсії 01.05.2020р.), взято для визначення індивідуального коефіцієнта зарплати по пенсії із інвалідності всі періоди роботи до 30 червня 2000 року та 01.07.2000 року, а саме з 01.01.1994р. по 31.12.1998р. і з 01.07.2000р. по 31.10.2007р. та з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. тобто 96 місяців заробітної плати, де коефіцієнт заробітку становить 2,49737 який використовується у формулі для обчислення пенсії, що суттєво впливає на зменшення розміру пенсії без застосування вимоги абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити обчислення та нарахування ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення пенсії 01.05.2020р.), із оптимального заробітку за 60 календарних місяців за період роботи з 01.07.2000 р. по 31.10.2007 р. та з 01.01.2010 р. по 31.01.2010р. (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), застосувати індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,78040 відповідно до вимог абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-ІV, виплату починаючи з 16.11.2021р. (день письмового звернення вперше із заявою згідно Закону №1058-1V до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо врахування заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 31.10.2007 для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку при обчисленні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності, із оптимального заробітку за 60 календарних місяців за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010, починаючи з 16.11.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно вимог п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України «Про державну службу», проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на відповідний вид пенсії на загальних умовах за матеріалами пенсійних справ.
Отже, з 01.05.2020 позивача автоматично переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону №1058-VI, оскільки в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії відповідно до Закону №1058-VI виявися більшим за розміром пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Відтак, заробітна плата при перерахунку пенсії на підставі п. 4-7 враховується за документами, які містяться в пенсійній справі, за вихідними показниками, що застосовувались при первинному обчисленні пенсії в тому числі заробітна плата, яка застосовувалась при первинному призначенні.
Крім того, апелянт зазначає, що із заявою від 16.11.2021 позивач звертався щодо доцільності переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону №1058-VI. Щодо проведення перерахунку пенсії по інвалідності із застосуванням заробітної плати без врахування періоду до 01.07.2000 позивач не звертався.
Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції щодо визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо врахування заробітної плати за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 31.10.2007 для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку при обчисленні пенсії по інвалідності позивача та зобов'язання відповідача здійснити обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності із оптимального заробітку за 60 календарних місяців за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.10.2010 по 31.01.2010, починаючи з 16.11.2021, з урахуванням виплачених сум, є помилковим, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 21.11.2007 по 29.11.2007 позивач отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-VI.
З 30.11.2007 позивача переведено на пенсію по інвалідності обчислену за нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1991 № 3723-ХІІ.
З 1 травня 2020 року проведено автоматичний перерахунок пенсій відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 01.04.2020 №251 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (4404,35 грн), на коефіцієнт 1,11.
16.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести розрахунок пенсії по інвалідності та за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та якщо розмір пенсії за віком перерахованої за нормами Закону № 1058,є вищим, ніж розмір пенсії по інвалідності за Законом №1058 провести переведення на пенсію за віком згідно матеріалів пенсійної справи.
Листом від 25.11.2021 позивача повідомлено, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 для обчислення пенсії по інвалідності становить 43 роки 10 місяців 25 днів, в тому числі напрацьований страховий стаж - 33 роки 7 місяців 9 днів (враховано по 08.01.2010) та додатковий стаж 10 років 3 місяці 16 днів (з 01.12.2007 по 31.12.2009 та з 09.01.2010 по 24.03.2018), коефіцієнт страхового стажу - 0,43833.
Заробітну плату враховано за періоди роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 (згідно довідки про заробітну плату) та з 01.07.2000 по 31.10.2007 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,49737.
Розмір пенсії по інвалідності становить 5646,66 грн. та її розрахунок наступний: 5426,60 грн. (середня заробітна плата в галузях економіки України за 2014 - 2016 роки 3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11) х 2,49737 (індивідуальний коефіцієнт заробітку) = 13552,23 грн. (заробіток для обчислення пенсії) х 0,43833 (коефіцієнт страхового стажу) = 5940,35 грн. (основний розмір пенсії) + 333,72 грн. (доплата за 18 років понаднормативного стажу, 1854,00 грн. х 18 %) = 6274,07 грн. (розмір пенсії за віком) х 90% (відсоток по ІІ групі інвалідності) = 5646,66 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено умовний розрахунок згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
1) з врахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 31.10.2007 - індивідуальний коефіцієнт заробітку становитиме 2,43494, а розмір пенсії - 4585,79 грн.;
2) з врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010 - індивідуальний коефіцієнт заробітку становитиме 2,78040 грн., а розмір пенсії - 5067,04 грн.
Враховуючи зазначене, переводити ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком недоцільно.
Позивач, не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фону України в Хмельницькій області, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 01.05.2020 не відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший вид пенсії, відсутні підстави для застосування до спірних відносин наведених положень ч. 3 статті 45 Закону №1058-ІV щодо можливості застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, у зв'язку з чим відсутні підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії позивачки показника середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2017-2019 роки.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області правомірно застосовує показник середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, оскільки позивач перебуває на обліку, як особа, якій вже призначена пенсія по інвалідності, а тому відсутні правові підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії позивача показника середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2017-2019 роки.
Щодо позовних вимог стосовно обчислення та нарахування ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності, призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV, із оптимального заробітку за 60 календарних місяців за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), застосувати індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,78040 відповідно до вимог абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-ІV, виплату починаючи з 16.11.2021, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи розрахунки відповідача, вимоги позивача є правомірними, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача врахувати заробітні плати за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010, і таким чином здійснити перерахунок пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за оновленим індивідуальним коефіцієнтом заробітку.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає оцінку оскаржуваному рішенню в частині відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся з відповідною заявою щодо надання розрахунку пенсії та доцільності переведення на пенсію за віком.
Листом від 25.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що станом на 01.11.2021 розмір пенсії по інвалідності становить 5646,66 грн.
Також, зі змісту наданої відповіді вбачається, що відповідачем здійснено два варіанти розрахунку пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
1) з врахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 31.10.2007 - індивідуальний коефіцієнт заробітку становитиме 2,43494, а розмір пенсії - 4585,79 грн;
2) з врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010 - індивідуальний коефіцієнт заробітку становитиме 2,78040 грн, а розмір пенсії - 5067,04 грн.
Таким чином, переводити позивача із пенсії по інвалідності на пенсію за віком було недоцільним.
При цьому, досліджуючи звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.11.2021, судом встановлено, що воно стосувалось доцільності переходу із пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого листом від 25.11.2021 йому було надано відповідь.
Однак, до суду позивач звернувся, зокрема, з вимогою щодо обчислення та нарахування пенсії по інвалідності, призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV, із оптимального заробітку за 60 календарних місяців за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), застосувати індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,78040.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач не звертався до пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії по інвалідності із застосуванням заробітної плати без врахування періоду до 01.07.2000. Також, апелянтом зазначено, що заробітна плата при перерахунку пенсії на підставі п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується з документами, які містяться в пенсійній справі, за вихідними показниками, що застосовувались при первинному обчисленні пенсії в тому числі заробітна плата, яка застосовувалась при первинному призначенні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.05.2020 відбулось в автоматичному порядку без звернення особи на загальних умовах за матеріалами пенсійної справи.
При цьому, позивачем будь-яких інших документів про заробітну плату до пенсійного органу не подавалось, тоді як розрахунок пенсії за віком, здійснений відповідачем, проведений на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обов'язку позивача щодо звернення з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності із застосуванням заробітної плати починаючи з 01.07.2000, оскільки відповідний перерахунок пенсії проводився автоматично та без повідомлення позивача про періоди страхового стажу, на підставі яких здійснювався відповідний перерахунок.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не заперечується врахування заробітної плати за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010 при розрахунку пенсії за віком.
Також, апеляційна скарга не містить доводів щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії по інвалідності з врахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010.
Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також те, що з 01.05.2020 позивача переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача врахувати заробітні плати за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.10.2007 та з 01.01.2010 по 31.01.2010, і таким чином здійснити перерахунок пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за оновленим індивідуальним коефіцієнтом заробітку.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.