Справа № 369/4459/22 Суддя першої інстанції: Ковальчук Л.М.
28 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УСР ПП ВПД №2 Звенигородського РВП ГУ НП у Черкаській області старшого лейтенанта Бондаренка Олександра Михайловича про визнання дій інспектора протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із скаргою, в якій просив:
- визнати протиправними дії інспектора УСР ПП ВПД №2 Звенигородського РВП ГУ НП у Черкаській області старшого лейтенанта Бондаренка Олександра Михайловича (далі - Відповідач) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЬАЬ №631594, винесену 13.05.2022 Відповідачем, про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України, та закриття справи.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.06.2022 скаргу повернуто на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з тим, що всупереч ч. 4 ст. 59 КАС України до скарги крім договору про надання правової допомоги не додано ані ордера, ані довіреності, що б підтверджували повноваження Цермолонського І.М. представляти інтереси ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №П/9901/736/18 зазначає, що договір про надання правової допомоги є належним документом, що підтверджує повноваження представника, а відтак повернення судом першої інстанції скарги з підстав ненадання довіреності або ордера було проявом надмірного формалізму.
Після усунення визначених в ухвалі від 22.08.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 26.09.2022.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, скаргу адвоката Цермолонського І.М. в інтересах ОСОБА_1 було повернуто Позивачеві на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки всупереч вимог ч. 4 ст. 59 КАС України до скарги не було додано довіреності або ордера на підтвердження повноважень представника. При цьому суд зауважив, що за правилами КАС України копія договору про надання правової допомоги до документів, що підтверджують повноваження представника, не належить.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
При цьому, у випадку, передбачено п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
Згідно ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За правилами ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому згідно ч. 3 ст. 26 Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Системний аналіз указаних вище норм у своєму взаємозв'язку свідчить, що у спірному випадку спеціальним законом, який визначає вимоги до документів, які підтверджують повноваження адвоката як представника в адміністративному судочинстві, є КАС України, положення якого, як вже було зазначено вище, до таких документів відносять довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таке нормативне положення знайшло своє відображення й у п. 5.3 договору про надання правової допомоги від 25.05.2022 (а.с. 9-10), згідно якого у випадках, передбачених чинним законодавством України, повноваження адвоката щодо представництва/захисту інтересів клієнта можуть також підтверджуватись ордером, до якого додається витяг з цього договору, підписаний сторонами.
Відтак, у буквальному розумінні взаємозв'язку приписів ч. 4 ст. 54 КАС України з нормами ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону на підтвердження своїх повноважень в адміністративному судочинстві адвокат має надавати довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Поряд з цим, судова колегія зауважує, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 264/6635/18 суд касаційної інстанції, вирішуючи питання застосування ч. 4 ст. 62 ЦПК України (аналогічна норма закріплена у ч. 4 ст. 59 КАС України) у поєднанні із ч. 1 ст. 26 Закону, прийшов до висновку, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз змісту доданої до позовної заяви копії договору про надання правової допомоги від 25.05.2022 свідчить, що пунктом 2.1 останнього надано клієнтом адвокатському бюро повноваження на представництво інтересів останнього у судових органах України із правами, зокрема, позивача, пред'являти позови від імені клієнта та в його інтересах.
Викладене з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду свідчить, що у суду першої інстанції була об'єктивна можливість пересвідчитися у наявності в адвоката Цермолонського І.М. повноважень на подання скарги від імені Філіповича Є.В., що вказує на помилковість висновків останнього про те, що позовна заява підписано особою, яка не має права її підписувати (п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України).
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Отже, встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав ненадання до неї представником довіреності або ордера, а надання лише копії договору про надання правової допомоги, дають підстави для висновку, що помилково постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
У свою чергу судом апеляційної інстанції відхиляються посилання Апелянта на необхідність врахування при перегляді оскаржуваної ухвали позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, позаяк остання не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у ній велася мова про відсутність необхідності додавати до ордера договір про правничу допомогу, його копію або витяг.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року - скасувати.
Справу направити до Києво-Святошинського районного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено та підписано 28 вересня 2022 року.