Копія
29 вересня 2022 року Справа № 160/13502/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати звернення, а саме з 19.07.2022, з урахуванням норм ст. 8 ЗУ “Про підвищення престижності шахтарської праці” у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, зарахувавши до загального страхового стажу та пільгового стажу період навчання з 01.09.1987 по 01.1991, проходження строкової військової служби з 30.05.1991 по 20.04.1993, періоди роботи в шахтах з 04.02.1991 по 14.03.1991, з 27.05.1993 по 13.09.1994, з 30.03.1995 по 15.07.1996, з 19.05.2009 по 31.05.2015, 15.01.2018 по 24.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління ПФУ Львівській області №121130004273 від 28.07.2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови відповідач зазначає відсутність у позивача пільгового стажу - 25 років, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідного до оскаржуваного рішення, страховий стаж становить 24 роки 06 місяців 11 днів, пільговий стаж - не підтверджений. Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідачем не зараховані до пільгового стажу позивача всі періоди його роботи. Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
12.09.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву. В обґрунтування відзиву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначив, що необхідний пільговий стаж для призначення пенсії на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складає 25 років. Крім цього, відповідач зауважив, що періоди згідно поданих документів до страхового стажу не зараховано: проходження військової служби, оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 - дата народження особи не відповідає даті народження згідно паспортних даних та період навчання з 01.09.1987 по 31.01.1991- оскільки не вказано повністю ПІБ заявника.
Відповідач - ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, відзив на позовну заяву не надав; ухвалу суду від 02.09.2022 року отримав 13.09.2022 року, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалпх справи, доходить наступних висновків.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.07.2022 року рішенням Головного управління ПФУ Львівській області №121130004273 відмовлено позивачу в призначенні призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В даному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 11 днів, а пільговий - не підтверджено, в свою чергу, необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах) становить 25 років.
Згідно поданих документів до страхового стажу не зараховано наступні періоди: проходження військової служби, оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 - дата народження особи не відповідає даті народження згідно паспортних даних та період навчання з 01.09.1987 по 31.01.1991- оскільки не вказано повністю ПІБ заявника.
Також у рішенні про відмову у призначення пенсії зазначено, що пільговий стаж визначити не можливо, оскільки відсутня довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі також Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі також Порядок № 637), передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Так, у спірному рішенні №121130004273 від 28.07.2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 не зазначено періоди роботи позивача, які не зараховано до пільгового стажу та підстави їх не зарахування, окрім того, що такий стаж не визначено.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві посилалося на те, що довідки підтвердження періодів роботи позивач не надав. За записами трудової книжки не можливо визначити періоди зайнятості позивача повний робочий день у важких та шкідливих умовах праці. Інформація про атестацію відсутня, пільговий стаж не визначено, що і послугувало підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 04.02.1991 року яка надана до суду, встановлено, що:
- навчався з 01.09.1987 по 01.1991 в Лисичанському ПТУ №2;
- з 04.02.1991 по 14.03.1991 працював машиністом електровозу підземного 3 розряду з повним робочим днем;
- з 30.05.1991 по 20.04.1993 проходив службу в лавах Радянської Армії;
- з 27.05.1993 по 13.09.1994 Працював машиністом електровоза 4го розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Чорноморка» виробничого об'єднання «Лисичанськвуголь;
- з 30.03.1995 по 15.07.1996 працював машиністом електровоза 4го розряду з повним робочим днем під землею в шахті ім. Д.В.Мельнікова Виробничого об'єднання «Лисичанськвуголь»;
- з 19.05.2009 по 31.05.2015 працював підземним машиністом електровоза 3-го розряда з повним робочим днем;
- з 15.01.2018 по 24.02.2022 працював учнем гірника 1-го розряду з повним робочим днем під землею, гірником підземни з повним робочим днем, машиністом електровозу підземним 4го розряду з повним робочим днем у відокремленому підрозділі «шахта ім.. Д.В.Мельнікова» ПРАТ «Лисичанськвугілля».
Також в трудовій книжці позивача записи, а саме № 22, 24, 29, 34, 35, підтверджують проведення атестації робочого місця та підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення.
При цьому, з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) встановлено, що відповідачем 2 не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 вищевказані періоди його роботи, а саме: 04.02.1991 по 14.03.1991, з 27.05.1993 по 13.09.1994, з 30.03.1995 по 15.07.1996, з 19.05.2009 по 31.05.2015, 15.01.2018 по 24.02.2022, та до страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 01.1991, проходження строкової військової служби з 30.05.1991 по 20.04.1993.
Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі також Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Суд звертає увагу, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи із зазначенням відповідного Списку, до якого віднесено професію працівника, визначає саме підприємство шляхом надання уточнюючої довідки.
При цьому, уточнююча довідка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Зазначена довідка необхідна для подальшого її надання відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.
Крім того, законодавством встановлено обов'язок пенсійного органу щодо витребування документів в установ та організацій, які заявник з тих чи інших причин не може надати, з метою з'ясування певних обставин та фактів для призначення пенсії.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 04.02.1991 року містить відомостей щодо віднесення періоду роботи з 19.05.2009 по 31.05.2015, 15.01.2018 по 24.02.2022 до пільгового стажу за відповідним списком, а також проведення атестації на відповідному робочому місці. Водночас, у трудовій книжці зазначено про зайнятість позивача під час роботи машиністом електровозу підземного, учнем гірника під землею у вказаний період протягом повного робочого дня під землею.
У постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 року у справі № 550/927/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: 1) за відсутності трудової книжки як такої або 2) необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд наголошує, що нормами ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці, позивач працював повний робочий день на посаді, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1. Змін щодо характеру роботи або режиму робочого дня, в трудову книжку внесено не було.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, суд звертає увагу, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
У відзиві відповідач 1 посилався на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має законних підстав приймати документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі та провести перевірку обґрунтованості їх видачі, на що суд зазначає.
Відповідно до частин 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Однак, суд звертає увагу, що 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Крім того, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №420/2319/16-а, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів (враховуючи трудову книжку серії серії НОМЕР_2 від 04.02.1991 року), не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 01.1991, суд зазначає наступне
Відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 01.09.1987 по 01.1991 навчався в Лисичанському ПТУ №2. Дане підтверджується довідкою з зазначено ПТУ, а саме, що ОСОБА_1 навчався з 01.09.1987 по 31.01.1991 в даному закладі. Тобто 3 роки 5 місяців. Однак відповідачем не зараховано даний період до страхового стажу оскільки не вказано повністю ПІБ заявника.
Описка чи помилка у довідці, оскільки ПІБ зазначено не повністю, що не відповідає паспортним даним, є фактично формальною підставою для незарахування відповідачем до трудового стажу позивача вказаних періодів його трудової діяльності, зазначених у довідці, так як наявність двох працівників у спірний період на одному і тому ж самому підприємстві з однаковими прізвищами ім'ям та по батькові, на думку суду є малоймовірним, а тому суд вважає, що дані довідки слід взяти до уваги, як такі, що підтверджують відповідний трудовий стаж саме позивача, про що зазначено також і в його трудовій книжці.
У цьому випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії за віком, а відтак відповідач діяв не в межах та не в спосіб, встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на перехід з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17.
Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2020 у справі № 446/656/17.
Також, Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи згідно з наданою трудовою книжкою до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 01.1991р.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 зарахувавши до загального страхового стажу період проходження строкової військової служби з 30.05.1991 по 20.04.1993, суд зазначає наступне
Відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 30.05.1991 по 20.04.1993 проходив службу в лавах Радянської Армії.
Підтвердженням даного факту є військовий квиток Однак відповідачем не зараховано даний період до страхового стажу оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 - дата народження особи не відповідає даті народження згідно паспортних даних.
Період проходження позивачем військової строкової служби з 30.05.1991 року по 20.04.1993 року підтверджено записами в трудовій книжці, військовому квитку НОМЕР_1 .
Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 30.05.1991 по 20.04.1993 року підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати звернення, а саме з 19.07.2022, з урахуванням норм ст. 8 ЗУ “Про підвищення престижності шахтарської праці” у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з огляду на наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
В той же час, згідно з п.п.7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, та інші виплати відповідно до законодавства.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, оскільки в даному випадку необхідно також при вирішенні питання призначення пенсії визначити пільговий стаж, який не був визначений в спірному рішенні відповідача - 2.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Також суд для найбільш ефективного захисту порушеного права особи може вийти за межі позовних вимог (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи позивача до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 01.1991, проходження строкової військової служби з 30.05.1991 по 20.04.1993, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу 04.02.1991 по 14.03.1991, з 27.05.1993 по 13.09.1994, з 30.03.1995 по 15.07.1996, з 19.05.2009 по 31.05.2015, 15.01.2018 по 24.02.2022, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені судові витрати у розмірі 496,20 грн.
Підстав для негайного виконання даного судового рішення згідно статті 371 КАС України немає.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄРДПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, б.10,м.Львів,79016, код ЄРДПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення №121130004273 від 28.07.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку відповідно до заяви про призначення пенсії від 19.07.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 31.01.1991 року та проходження строкової військової служби з 30.05.1991 по 20.04.1993 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу 04.02.1991 по 14.03.1991, з 27.05.1993 по 13.09.1994, з 30.03.1995 по 15.07.1996, з 19.05.2009 по 31.05.2015, 15.01.2018 по 24.02.2022.
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 248,10 гривень .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 248,10 гривень .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили
Суддя С.В, Златін