19.07.2022 Справа №607/18201/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ващука Я.С., представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» з участю третіх осіб ОСОБА_1 , ПП «Креатор-Буд», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування матеріального збитку завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд до відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» з участю третіх осіб ОСОБА_1 , ПП «Креатор-Буд», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування матеріального збитку завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 12 лютого 2020 року відбулася ДТП, в якій було пошкоджено належний їй автомобіль марки «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність водія, винного у вчиненні ДТП ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну під час керування автомобілем КАМАЗ 5511 д.н.з. НОМЕР_2 станом на 12 лютого 2020 року було застраховано у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Страховою компанією було запропоновано відшкодування у розмірі 46885.23 грн., однак із вказаною сумою позивач не погодилася та після цього нею було замовлено експертизу в судового експерта Мазура М.С., за результатами проведених експертних досліджень визначено вартість матеріального збитку, завданого ДТП автомобілю марки «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 у розмірі 63690.53 грн., а тому просить суд стягнути різницю між нарахованою сумою відповідно до висновку експерта № 217/20 експертного автотоварознавчого дослідження (63690.53 грн.) та вже виплаченою сумою ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (38523.95 грн.) у розмірі 25166.58 грн., а також 288.80 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами позивача та 5000 грн. - витрати на оплату вартості авто товарознавчого дослідження та проведення експертизи.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року провадження у зазначеній справі було відкрите та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» для визначення розміру шкоди, завданої власнику автомобіля «Peugeot» н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП було залучено оцінювача та за результатами проведених дій оцінювачем було складено Дослідження спеціаліста автотоварознавця № 426Е SOS_-200213-194238 про оцінку вартості збитків, відповідно до даних якого вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу становить 44 263.05 грн. та страховою компанією було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 38 717.54 грн.. (розрахунок: 44 263.05 - розмір оціненої шкоди з урахуванням зносу, мінус 5545.51 грн. - сума ПДВ на запчастини та матеріали). Таким чином, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконало свій обов'язок зі сплати страхового відшкодування на користь позивача. Зазначає, що висновок експерта № 271/20, який наданий позивачем на підтвердження заявлених вимог не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, є неналежним та недостовірним доказом про вартість матеріального збитку, оскільки оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться, виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.
Позивач подала відповідь на відзив, у якому вказала, що відповідачем безпідставно заявлено клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки позивачем вже проведені дії із відновлення транспортного засобу, тому провести достовірну експертизу наявних ушкоджень неможливо. Також зазначила про прострочення/несплату повної суми коштів за страховим випадком, а саме суми у розмірі 25 166,58 грн., різниця між сплаченими добровільно коштами за страховим випадком та сумою, яка не оспорюється відповідачем, що є підставою для застосування відповідальності за ст. 625 ЦК України.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав про те, що факт проведення відновлювального ремонту автомобіля має бути документально підтверджено за допомогою договору, наряду-замовлення, акту виконаних робіт. Квитанції чи чека про оплату робіт із відновлення авто. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту проведення відновлювальних робіт автомобіля. Твердження позивача про проведення відповідачем не об'єктивної, упередженої по поверхневої оцінки збитків, представник відповідача вважає безпідставним, оскільки позивач не є суб'єктом, який може здійснювати рецензування оцінки про розмір збитку. Також вказує, що страхова компанія виплачує страхове відшкодування у рамках встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто вартість відновлювального ремонту авто із врахуванням зносу. Якщо відшкодування не буде вистачати на відновлення транспортного засобу, решту суми треба стягувати з винної особи. На підставі наведеного, вказує, що заявлені вимоги позивача є безпідставними, а отже і такими, що не підлягають задоволенню, тому просять відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою суду від 04 березня 2021 року призначено судову автотоварознавчу експертизу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ващука Я.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у поданих заявах по суті справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у поданих заявах по суті справи.
Інші учасники у судове засідання не з'явилися з невідомих на те суду причин, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 12 лютого 2020 року близько 12 год. 15 хв. в м. Тернополі на вулиці Бродівська, 12, керував транспортним засобом марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 на момент розглядуваної ДТП належав на праві власності позивачу ОСОБА_1 .
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/3111/20 від 27.02.2020 року ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яка сталася 12 лютого 2020 року близько 12 год. 15 хв. в м. Тернополі на вулиці Бродівська, 12. Вказана постанова набрала законної сили.
20.03.2020 ОСОБА_1 звернулася із повідомленням до страхової компанія «ПЗУ Україна», ТОВ «Креатор-Буд», відповідно до якого повідомила останніх про те, що нею замовлено незалежну експертну оцінку в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України та огляд її транспортного засобу марки «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 незалежним експертом.
22.05.2022 ОСОБА_1 направлено заяву ПАТ «СК «ПЗУ Україна» , згідно якої позивачка просить ознайомитися із висновком експерта та згідно нього виплатити матеріальне відшкодування у сумі згідно завданих збитків нанесених при дорожньо-транспортній пригоді.
У повідомленні № 3237/31 від 19 червня 2020 року СК «ПЗУ Україна», адресованого ОСОБА_1 , вказано, що відповідно вимог чинного законодавства саме на страховика покладено обов'язок визначати розмір заподіяного збитку. Тому у СК «ПЗУ Україна» не виникає обов'язку надання ОСОБА_1 документів на підставі яких було визначено суму страхового відшкодування.
З метою встановлення дійсного розміру завданої шкоди, позивачка звернулася до судового експерта Мазура М.С., яким було проведено огляд транспортного засобу автомобіля марки «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно Висновку судового експерта Мазура М.С. № 217/20 від 07.05.2020, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 59 582,16 грн.
Відповідно до дослідження спеціаліста автотоварознавця №426Е SOS_-200213-194238 від 12 травня 2020 року, яке проведене на замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 , становить 44 263,05 грн. (з ПДВ на запасні частини та матеріали).
Листом від 05.06.2022 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що страхове відшкодування в розмірі 38 7173,54 грн. буде перераховано протягом 5 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.
09.06.2022 позивачка отримала від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі 38 717,54 грн.
Як вбачається з Висновку експерта Київського НДІ судових експертиз від 22.10.2021 № 15948/21-56, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу для автомобіля «Peugeot 508» д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату оцінки - 12.02.2020 складає 57 564,80 грн. з ПДВ; вартість матеріального збитку, завданого автомобіля «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 станом на дату оцінки - 12.02.2020 складає 57 564,80 грн. з ПДВ.
Норма ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відповідно до ст. 990 ЦКУ Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 34.2статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до пункту 36.2статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки,експертизи пошкодженого майна.
Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок судового експерта Мазура М.С. № 417/20 від 07 травня 2020 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки в ньому вказано про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Судовий експерт Мазур М.С. має право на проведення товарознавчої експертизи за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», на підставі свідоцтва №304 від 14 грудня 2012 року, виданого Міністерством юстиції України, а тому вправі надати висновок за результатами транспортно-товарознавчої експертизи щодо визначення розміру збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП.
При вирішенні спору по суті судом береться до уваги Висновок експерта Мазура М.С., оскільки вказаним експертом при проведення експертних досліджень безпосередньо проводився огляд автомобіля «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 , в той час, як експерт Копил С. проводив експертні дослідження лише на підставі матеріалів цивільної справи, а тому висновок експерта Мазура С.М. суд вважає таким, що об'єктивно відображає характер пошкоджень автомобіля «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 , що встановлено за результатами пояснень вказаних експертів, які надані ними в судовому засіданні.
Отже, визначаючи розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Peugeot 508» н.з. НОМЕР_1 суд виходить із суми 59852,16 гривень, яка визначена висновком судового експерта Мазура М.С. №217/20 від 07.05.2020 року та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» в користь ОСОБА_1 21328,21 гривень страхового відшкодування матеріального збитку завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди (59852,16 гривень (сума матеріального збитку визначена експертом ОСОБА_4 - 38523,95 гривень (сама, яка виплачена страховою компанією позивачу) = 21328,21 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 288,80 гривень суд вважає, що такі вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Нормою ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно норм ч. 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 253 ЦК України, передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 36.1 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України: «Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання».
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Оскільки, Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з ПАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі ч.2 ст.625 ЦК України три відсотки річних.
Початком періоду для розрахунку трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є наступний день після закінчення встановленого договором або законом строку сплати коштів, а саме 21.08.2020 року, враховуючи те, що із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернулась до відповідача 22.05.2020 року (плюс 90 днів). Таким чином розрахунок здійснюємо за період 21.08.2020 по 27.10.2020 (дата звернення до суду із позовом), що становить 67 днів.
Три відсотка річних від несплаченої суми 21328,21 гривень становить 1,75 гривень за один день прострочення.
Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути три відсотки річних за користування грошовими коштами позивача у розмірі 21 328,21 грн. за період 21.08.2020 по 27.10.2020 (67 днів), що становить 177,25 грн.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження понесення позивачем судових витрат пов'язаних із залученням експерта, позивачем надано висновок судового експерта Мазура М.С. № 217/20 від 07.05.2020; договір № 217/20 на виконання судової експертизи від 07 квітня 2020 року, який укладено між ОСОБА_1 та судовим експертом Мазуром М. С., відповідно до якого загальна сума договору складає 5000 грн. Сплата цієї суми коштів підтверджується квитанцією № 217/20 від 07.05.2020.
Суд вважає, що сплачені позивачем кошти в сумі 5000 гривень за проведення експертизи підлягають стягненню із відповідача в користь позивача, враховуючи те, що при вирішені спору судом береться до уваги висновок судового експерта Мазура М.С. № 217/20 від 07.05.2020.
Крім того, на підставі вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 гривень, враховуючи той факт, що судом позовні вимоги позивача задоволені частково і позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.
Керуючись ст. ст. 23, 526, 979, 999, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 76-82, 135, 137, 139, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» в користь ОСОБА_1 21328,21 гривень страхового відшкодування матеріального збитку завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» в користь ОСОБА_1 117,25 гривень - три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» в користь ОСОБА_1 5000 гривень сплачених за проведення автотоварознавчої експертизи.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» в дохід держави 840,80 гривень судового збору.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ПЗУ Україна», адреса: вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312.
Третя особа: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ПП «Креатор-Буд», адреса: вул.. Листопадова, 1/3, м. Тернопіль, 46001.
Третя особа: ОСОБА_3 адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич