29 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/743/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Одеської міської ради
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022
у справі № 916/743/20
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до Фізичної особи - підприємця Молла Інги Олегівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеська міська рада;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс",
про усунення перешкод у користування майном,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської міської ради на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022 у справі № 916/743/20, подана до Суду 16.09.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження є постанова Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Одеської міської ради у справі № 916/743/20.
Постановляючи оскаржувані ухвалу та постанову у даній справі, суди встановили наступні обставини.
В провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/743/20 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до Фізичної особи - підприємця Молла Інги Олегівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства інфраструктури України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" про усунення перешкод у користування майном.
Одеська міська рада 09.02.2022 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги про визнання права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спеціальну земельну ділянку, відведену для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1, займаною площею 1089,00 кв.м., включену до відповідного переліку (Приморський район, № 88), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 №5286-VI зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018 №3221- VIІ.
В обґрунтування позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Одеська міська рада посилалася на невизнання Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на спеціальну земельну ділянку, відведену для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, займаною площею 1089,00 кв.м., включену до відповідного переліку рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 №5286-VI.
Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2020, окрім іншого, відкрито провадження у справі № 916/743/20, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, а ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 закрито підготовче провадження у справі № 916/743/20.
Водночас апеляційним судом, досліджено протокол судового засідання Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/743/20, та встановлено, що представник Одеської міської ради був присутній у судовому засіданні та вказав, що у нього відсутні клопотання і він вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті
При цьому апеляційним господарським судом наголошено на тому, що сама Одеська міська рада не заперечувала, що нею було пропущено строк на подачу позову як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Таким чином, суди встановивши, що позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору подано з пропущенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 ГПК України застосували норми ч. 6 ст. 180 ГПК України у вигляді повернення позовної заяви.
Верховний Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням такого.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа (третя особа) з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами ст. 49 ГПК України.
Зміст ч. 1 ст. 49 ГПК України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально - правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з'ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі № 911/3132/17, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).
Положеннями ст. 49 ГПК України окремо унормовано строк вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Таким чином, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. При цьому позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 180 ГПК України та відповідати вимогам ст.ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.
Отже, право на пред'явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.
Із системного аналізу змісту ст.ст. 49, 180 ГПК України вбачається, що законодавцем встановлено строк для пред'явлення, зокрема, позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, порушення (недотримання) якого має наслідком повернення позовної заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може бути реалізовано нею виключно у строк, до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.11.2021 по справі № 905/1610/20.
Враховуючи наведені вище норми ГПК України, виходячи з того, що Одеська міська рада пропустила строк, встановлений ч. 1 ст. 49 ГПК України і заява про поновлення процесуального строку до суду не була подана, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що право Одеської міської ради на подачу позову як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, втрачено внаслідок закінчення встановленого процесуальним законодавством строку для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми ст.ст. 49, 180 ГПК України шляхом повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Одеської міської ради у справі № 916/743/20.
Отже конструкція вказаних правових норм процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування положень ст.ст. 49, 180 ГПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За змістом ч. 2 ст. 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на зазначене, правильне застосування норм ст.ст. 49, 180 ГПК України під час постановлення оскаржуваних ухвали та постанови є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення даних норм, у зв'язку з чим Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеська міська рада на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022 у справі № 916/743/20.
Керуючись ст. ст. 234, 287, 293, 304 ГПК України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеська міська рада на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022 у справі № 916/743/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.