27 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/3547/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Колос І. Б.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - фермерського господарства «Кулевча» (далі - Господарство) - не з'явився,
відповідача - підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (далі -Підприємство) -Шишканова О. А.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) - Бершадської І. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання Господарства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
за результатами розгляду касаційної скарги Підприємства
на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 (суддя Комарова О. С.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 [колегія суддів: Коробенко Г. П. (головуючий), Козир Т. П., Кравчук Г. А.]
зі справи № 910/3547/21
за позовом Господарства
до Підприємства,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Банк,
про стягнення 17 707 652,67 грн.
та за зустрічним позовом Підприємства
до Господарства,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Господарства - Банк,
про визнання припиненим грошового зобов'язання.
Господарство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 17 707 652,67 грн., з яких 13 500 000 грн. основного боргу, 1 125 123,29 грн. 3 % річних та 3 082 529,38 грн. збитків від інфляції.
Підприємство подало до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву про визнання припиненим з 17.09.2018 грошового зобов'язання перед Господарством у сумі 10 800 000 грн. у частині оплати 80 % вартості поставленого 14.09.2018 зерна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, первісний позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Господарства 13 500 000 грн. основного боргу, 1 125 123,29 грн. 3 % річних та 3 081 861,42 грн. інфляційних втрат; у решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.09.2022 рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 зі справи № 910/3547/21 залишено без змін, а касаційну скаргу Підприємства - без задоволення.
12.09.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання Господарства про ухвалення додаткового рішення, в якому просило стягнути на його користь з Підприємства 570 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому попередньо (06.09.2022) Господарство подало до Верховного Суду заяву про намір подати докази понесення витрат на правничу допомогу відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді касаційної інстанції позивач до клопотання про ухвалення додаткового рішення додав копії: договору про надання юридичних послуг від 22.02.2021 № 01-2021/Ю (далі - Договір); додаткової угоди від 22.07.2022 до Договору; акта приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022 № 3; ордера на надання правничої допомоги Господарству адвокатом Крушенівським Р. О. і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
20.09.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання Підприємства про зменшення розміру судових витрат.
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За умовами Договору, укладеного між Господарством (замовник) і адвокатським об'єднанням «Глорія Лекс» в особі керуючого партнера Крушенівського Р. О. (виконавець), додаткової угоди до Договору: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати на належному рівні юридичні послуги та передати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти надані послуги та виплачувати виконавцеві винагороду за їх надання (пункт 1.1 Договору); зміст правової допомоги, що надається за цим Договором - представництво інтересів замовника при вирішенні спору до Підприємства щодо стягнення заборгованості за поставлений на виконання укладеного у спрощений спосіб договору поставки, предметом якого є насіння ріпаку 1 класу врожаю 2018 року в кількості 1 000 т вартістю 13 500 000 грн.), в судах усіх юрисдикцій та інстанцій з усіма правами, що надаються замовнику як стороні у справі. Представництво інтересів замовника включає в себе: вивчення необхідних матеріалів, вивчення та узагальнення законодавства і чинної судової практики, складання необхідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань, виготовлення необхідного обсягу копій документів та їх направлення іншим сторонам спору, ознайомлення з матеріалами справи, складання апеляційних та/або касаційних скарг, участь у судових засіданнях у справі в судах усіх інстанцій, а також будь-які інші юридично значимі дії, направлені на захист інтересів замовника у відповідному спорі (пункт 1.2 Договору); вартість 1 години надання правової допомоги за даним договором становить 2 000 грн. без ПДВ (пункт 3.2 додаткової угоди); у випадку досягнення позитивного результату для замовника у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду замовник додатково сплачує виконавцю гонорар успіху в розмірі 500 000 грн. (пункт 3.3 додаткової угоди); позитивним результатом для замовника є прийняття остаточного рішення у справі № 910/3547/21 шляхом відмови в задоволенні касаційної скарги Підприємства на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 зі справи № 910/3547/21 (пункт 3.4. додаткової угоди).
Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022 № 3 містить інформацію про види робіт та фактично витрачений час, а саме: складання заперечень на відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства (вивчення тексту та матеріалів касаційної скарги, підготовка заперечень на відкриття касаційного провадження, аналіз судової практики) - 8 годин; складання відзиву на касаційну скаргу Підприємства (вивчення матеріалів касаційної скарги, складання відзиву, його належне оформлення та направлення сторонам) - 16 годин; аналіз та складання заперечень на клопотання Підприємства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - 11 годин.
Як убачається з матеріалів справи, Господарство дотрималося вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо строків подання відповідних доказів.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Водночас за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи названу заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема: чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань; чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 ГПК України.
Дослідивши клопотання Господарства щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження цих витрат (копії Договору, додаткової угоди від 22.07.2022 до Договору, акта приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022 № 3, ордера на надання правничої допомоги Господарству адвокатом Крушенівським Р. О. і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю), Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення такого клопотання.
Так, надані Господарством докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування Судом витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 70 000,00 грн. за рахунок Підприємства, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений та документально обґрунтований. Акт приймання-передачі наданих послуг містить інформацію про види правової допомоги та фактично витрачений час. Обсяг робіт, які виконані задля представництва інтересів клієнта в суді, не суперечить Договору. Необхідність понесення таких витрат стало наслідком звернення скаржника з касаційною скаргою та клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат у силу приписів частини шостої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Твердження Підприємства про те, що вартість послуг, обрахованих погодинно, є завищеною, зводяться до його власної суб'єктивної оцінки змістовного навантаження кожного зі складених представником Господарства документів (заперечення на відкриття касаційного провадження, відзиву на касаційну скаргу, заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду). При цьому жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат не надано.
Крім того, Підприємство просить зменшити розмір витрат, проте не зазначає, до якого розміру такі витрати мають бути зменшені, та не наводить обґрунтованого розрахунку витрат, які є співмірними.
Водночас Підприємство, посилаючись на відсутність доказів фактичного понесення таких витрат, просить відмовити в задоволенні клопотання Господарства щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Однак такі доводи відхиляються Верховним Судом з огляду на правову позицію, викладену в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є «гонораром» успіху», Верховний Суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Господарство заявило до стягнення 500 000 грн. за додатковою угодою від 22.07.2022 до Договору. Зазначена сума визначена як гонорар успіху у зв'язку з досягненням позитивного результату для Господарства в суді касаційної інстанції (відмова в задоволенні касаційної скарги Підприємства).
Підприємство в клопотанні про зменшення розміру судових витрат стверджує, що заявлена Господарством вимога щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка є «гонораром» успіху», не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, неминучості, необхідності, що встановлені ГПК України; Господарство за результатами розгляду справи в суді першої інстанції вже понесло судові витрати на правничу допомогу «у формі гонорару успіху», які частково були стягнуті з Підприємства додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2021.
Верховний Суд оцінює можливість стягнення такого розміру витрат з огляду на те, що сторони обумовили сплату коштів саме за представництво інтересів у суді касаційної інстанції.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді касаційної інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
У зв'язку із цим Суд бере до уваги, що на стадії касаційного розгляду справи правова позиція позивача за первісним позовом вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано. Вчинені Господарством дії, які можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, були актуальні під час звернення із позовною заявою та розгляду її в суді першої інстанції, за результатами якого вже було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, до складу яких було включено і «гонорар успіху».
Отже, Верховний Суд вважає, що заява Господарства щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 500 000 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозміріні із виконаною роботою в суді касаційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Враховуючи викладене, а також те що в задоволенні касаційної скарги Підприємства було відмовлено та рішення місцевого і апеляційного господарських судів зі справи залишено без змін, з Підприємства на користь Господарства підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 234, 244 ГПК України, Верховний Суд
1. Клопотання фермерського господарства «Кулевча» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/3547/21 задовольнити частково.
2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» на користь фермерського господарства «Кулевча» 70 000 (сімдесят тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовити.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос