27 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11425/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Банцер О.В.,
відповідача: Іванов О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022
у справі № 910/11425/21
за позовом Приватного підприємства "Альянс Новобуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул"
про визнання договору недійсним,
Приватне підприємство "Альянс-Новобуд" (далі - ПП "Альянс Новобуд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" (далі - ТОВ "Соул") про визнання інвестиційного договору № 1-03 ПФЗ від 16.03.2020 недійсним як такого, що суперечить ст. 8, п. 4, 5 ст. 26, ч. 3 ст. 30, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 93, 123. 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі», ч. 3 ст. 413 ЦК України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
В обґрунтування позовних вимог ПП "Альянс Новобуд" зазначало про те, що спірним договором відповідачем позивачу фактично передані передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» правомочності замовника будівництва, які нерозривно пов'язані з правом власності та/або правом користування земельною ділянкою, наданою для будівництва та можуть перейти до іншої особи лише за умови отримання належним чином оформленого права на використання під будівництво земельної ділянки та/або право на забудову чужої земельної ділянки (суперфіцій), проте земельна ділянка, на якій має проводитись будівництво, у встановленому законом порядку позивачу не передавалася. Крім того позивач послався на те, що умови спірного договору не відповідають та суперечить ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в частині визначення механізму фінансування будівництва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (суддя Кирилюк Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як особа, що отримала земельну ділянку в оренду, користуючись можливістю вибору форм організації будівництва, його фінансування уклав з позивачем оспорюваний договір, за яким передав позивачу окремі функції замовника будівництва. Зазначив, що положення спірного інвестиційного договору не містять умов щодо продажу або передачі земельної ділянки на праві користування позивачу, тому останній не породжує, не змінює і не припиняє право на цю ділянку у сторін. Укладання цього договору не є підставою для переходу права власності або користування на земельну ділянку. Також суд вказав на те, що відсутність у позивача відповідної ліцензії на здійснення функцій фінансування будівництва не свідчить про незаконність п. 4.3.8 та інвестиційного договору в цілому, оскільки набуття статусу управителя коштами для здійснення фінансування будівництва чи залучення інших управителів залежить виключно від позивача, включення у оскаржуваний інвестиційний договір п. 4.3.8 про обов'язок позивача здійснювати фінансування будівництва не порушує вимог законодавства.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 (колегія суддів у складі: головуючий - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано недійсним Інвестиційний договір №1-03 ПФЗ від 16.03.2020, укладений між ПП «Альянс Новобуд» та ТОВ «Соул».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про задоволення позову, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що договір фактично передбачав відчуження за плату права користування та права забудови земельної ділянки комунальної власності відповідачем, як користувачем земельної ділянки, наданої йому для забудови, позивачу, який не є користувачем земельної ділянки, що суперечить вимогам закону. Водночас суд вважав безпідставними послання позивача на те, що умови договору суперечать положенням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки відсутність у позивача відповідної ліцензії на здійснення функцій фінансування будівництва не свідчить про незаконність п. 4.3.8 договору в цілому, а набуття статусу управителя коштами для здійснення фінансування будівництва чи залучення інших управителів залежить виключно від позивача, і включення у договір п. 4.3.8 про обов'язок позивача здійснювати фінансування будівництва не порушує вимог закону.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції проаналізував лише положення ст.ст. 1, 8, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 413 ЦК України, ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі», однак не взяв до уваги ст.ст. 93, 123-125 Земельного кодексу України, ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі», ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 23, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» у яких прямо передбачено можливість передачі функцій замовника будівництва. З огляду на те, що положення інвестиційного договору №1-03 ПФЗ від 16.03.2020 не містять умов щодо продажу або передачі земельної ділянки на праві користування позивачу, даний договір не породжує, не змінює і не припиняє право на цю ділянку у сторін, а укладення цього договору не є підставою для переходу права власності або користування на земельну ділянку, що свідчить про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що право на забудову земельної ділянки реалізується саме її користувачем (відповідачем) шляхом укладення інвестиційного договору №1-03 ПФЗ від 16.03.2020. При цьому скаржник зазначає, що замовником будівництва та законним користувачем земельної ділянки виступає саме він, тоді як позивач має виконувати лише окремі функції замовника будівництва. Також заявник вказує на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 921/1204/15-г/6 та від 20.11.2018 у справі № 921/7/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.09.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.08.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.08.2022 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду - без змін.
У судовому засіданні 06.09.2022 оголошено перерву у справі до 27.09.2022.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 справу № 910/7975/21 за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект" про визнання недійсним інвестиційного договору передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г. ухвалено постанову від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21 за позовом ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВЕР-БУД" про визнання недійсним інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору від 08.04.2008 № 0804-2-ІД/08). Зазначеною постановою задоволено частково касаційні скарги ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та ФДМУ; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/7966/21 про відмову у задоволенні позовних вимог; справу № 910/7966/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
З метою формування єдиної правозастосовчої практики, для вирішення питання щодо наявності чи навпаки, відсутності підстав для відступу від висновків у справах з подібних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи № 910/7975/21 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 910/11425/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/7975/21.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Суд,-
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/11425/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/7975/21.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.