Справа № 461/5020/22
Провадження № 1-кс/461/4355/22
29.09.2022 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна - автомобіля «Mercedes Benz Sprinter 413», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві власності.
В обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що слідчим суддею Пустомитівського районного суду Львівської області у межах кримінального провадження №120221414430000358 від 23.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за відповідним клопотанням органу досудового розслідування, ухвалою від 26.08.2022 року, було накладено арешт на автомобіль «Mercedes Benz Sprinter 413», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Заявник вказує на те, що, станом на день звернення до слідчого судді, з даним автомобілем проведені усі необхідні слідчі дії, зокрема проведено огляд даного транспортного засобу, а тому, на його думку, потреба у застосуванні арешту відпала. Крім того, заявник вказує на те, що на даний час автомобіль перебуває на відкритому майданчику, що призводить до його псування.
Заявник подав клопотання, згідно якого просить провести судовий розгляд за його відсутності, а клопотання підтримує.
Слідчий в судове засідання не з'явився, також подав заяву про розгляд справи за його відсутності. В наведеній заяві слідчий також вказав, що у кримінальному провадженні виконуються дії встановлені ст.290 КПК України, а саме ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження.
Згідно положень статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Таким чином, положення процесуального законодавства не містять норм стосовно наявності перешкод для розгляду клопотання про скасування арешту, у разі неявки заявника чи слідчого в судове засідання.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість його проведення не встановлено.
З урахуванням наведених обставин та доводів вважаю, за можливе провести розгляд клопотання за відсутності зазначених осіб.
Дослідивши заяву та долучені до неї документи та матеріали клопотання про накладення арешту, приходжу до висновку, що клопотання слід задовольнити, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що у межах кримінального провадження №120221414430000358 від 23.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за відповідним клопотанням органу досудового розслідування, ухвалою від 26.08.2022 року, було накладено арешт на автомобіль «Mercedes Benz Sprinter 413», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Згідно наведеної ухвали, арешт на автомобіль накладено з метою збереження речових доказів. Зокрема, арешт на автомобіль накладено в цілому (на їх комплектуючі деталі, вузли, агрегати, та інше обладнання), без права відчуження, ремонту та експлуатації. Також, вказаною ухвалою визначено місце зберігання транспортного засобу - майданчик тимчасового утримання за адресою: м.Львів, вул. Авіаційна, 7.
Отже, правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів, з метою проведення ряду слідчих дій, зокрема огляду транспортного засобу. Вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у справі.
Як наведено вище, згідно ч. 1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
З клопотання слідчого встановлено, що, станом на день його подачі слідчому судді, виконуються положення ст.290 КПК України, а отже, досудове розслідування фактично завершене.
Доводи заявника ґрунтуються також на тому, що перебування автомобіля на арешт майданчику може призвести до матеріальних втрат володільця транспортного засобу, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу, внаслідок знаходження на відкритому майданчику під впливом природних факторів. Разом з тим, також слід відзначити наступне.
Оцінюючи наведені у клопотанні доводи заявника та обставини встановлені в ході розгляду клопотання, виходжу з наступного.
Згідно статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо.
Відповідно до положень статті 357 КПК України, речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з річчю та її оглядом. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням. Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
Наведені положення визначають те, що речові докази безпосередньо досліджуються судом під час процедури судового розгляду.
В ході розгляду клопотання встановлено, що кримінальне провадження не закрито, виконуються положення ст.290 КПК України, а отже провадження на розгляд до суду ще не скеровано, тобто судовий розгляд не розпочинався та речовий доказ не досліджений судом.
Таким чином, оскільки речові докази не досліджені в ході судового розгляду, а кримінальне провадження не закрите і виконуються вимоги ст. 290 КПК України, необхідність збереження речового доказу не відпала.
Також, враховую наступне.
Згідно положень ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
Згідно п.п. 8, 20, 28 постанови КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження. Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Таким чином, положення чинного законодавства визначають порядок зберігання речових доказів, коло осіб на яких покладено належне зберігання та передбачають випадки передачі майна на відповідальне зберігання.
Отже, наведене вказує на те, що на орган досудового розслідування покладено обов'язок належного зберігання речових доказів у кримінальному провадженні і саме він вправі вирішувати питання передачі речового доказу на відповідальне зберігання заінтересованим особам або особам уповноваженим на виконання вимог закону щодо збереження речового доказу.
Як наведено вище, згаданою ухвалою слідчого судді визначено місце зберігання транспортного засобу - майданчик тимчасового утримання за адресою: м.Львів, вул. Авіаційна, 7.
Положення ч. 5 ст. 173 КПК України встановлюють, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
1) перелік майна, на яке накладено арешт;
2) підстави застосування арешту майна;
3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;
4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Отже, ухвалюючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя не зобов'язаний визначати місце зберігання речового доказу.
Натомість, очевидним є те, що наведення такого формулювання (місце зберігання транспортного засобу - майданчик тимчасового утримання за адресою: м.Львів, вул. Авіаційна, 7) у резолютивній частині ухвали слідчого судді являється реальною перешкодою для передачі транспортного засобу для зберігання володільцю (у разі наявності на це підстав) або зміни місця зберігання автомобіля в іншому місці, яке, серед іншого, дозволить уникнути його пошкоджень внаслідок зберігання під відкритим небом.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про наявність правових підстав для часткового скасування арешту, оскільки доводи заявника щодо доцільності збереження автомобіля слідчим в ході розгляду клопотання не спростовані, а з боку органу досудового розслідування жодних заперечень щодо клопотання не надходило.
При цьому враховую, що орган досудового розслідування наділений відповідними повноваженнями та зобов'язаний вживати заходи щодо збереження речового доказу та наділений повноваженнями вирішення питання про передачу його на відповідальне зберігання.
В свою чергу, в ході розгляду клопотання не встановлено достатніх законних підстав для скасування арешту в іншій частині.
Таким чином, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання, а саме скасування арешту в частині визначення місця зберігання транспортного засобу.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.08.2022 року у межах кримінального провадження №120221414430000358 від 23.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на автомобіль «Mercedes Benz Sprinter 413», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , в частині визначення місця зберігання транспортного засобу - майданчика тимчасового утримання за адресою: м.Львів, вул. Авіаційна, 7.
В решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1