Дата документу 29.09.2022Справа № 554/7398/22
Провадження № 1-кп/554/906/2022
«29» вересня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12022221170001820 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
До Октябрського районного суду м. Полтави, відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 06.03.2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», 08 серпня 2022 року надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022221170001820 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 року призначено підготовче судове засідання, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 призначено судовий розгляд кримінального провадження.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого під час досудового розслідування, посилаючись на те, що в теперішній час строк дії попередньої ухвали, якою продовжено обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою спливає, розглянути кримінальне провадження до спливу строку дії попередньої ухвали неможливо, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як тримання під вартою, нікуди не зникли, є реальними та дійсними, про що зазначено в письмовому клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватись від суду та може незаконно впливати на потерпілого та свідка в кримінальному провадженні. А тому прокурор вважає неможливим обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з?явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати кримінальне провадження за його відсутності, зазначив, що претензій до обвинуваченого ні матеріального, ні морального характеру немає, шкода йому відшкодована, не заперечує проти призначення обвинуваченому покарання, не пов?язаного з позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 на відеоконференцію з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не вийшов, у зв'язку із відсутністю у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» доступу до глобальної мережі Інтернет з причини пошкодження кабельної мережі провайдера, що підтверджується листом начальника відділу ІТЗО,ЗІ від 29.09.2022 р.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти продовження її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, зазначила, що обвинувачений раніше не судимий, повністю визнає свою провину, шкоду потерпілому відшкодував, останній не має до нього жодних претензій, обвинувачений має постійне місце проживання, на утриманні двоє малолітніх дітей, а отже ризики, зазначені прокурором, нічим не підтверджені.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновків щодо відмови у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зміни запобіжного заходу на домашній арешт з наступних підстав:
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.06.2022 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 року обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06.10.2022 року, включно.
Згідно із ч.6 ст. 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Оскільки строк дії ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою спливає, розглянути відповідне клопотання в установленому цим Кодексом порядку, зокрема, за участю обвинуваченого неможливо, у зв?язку із відсутністю доступу в ДУ «Хірківський слідчий ізолятор» до глобальної мережі Інтернет з причини пошкодження кабельної мережі провайдера, враховуючи присутність в судовому засіданні захисника обвинуваченого, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, ч.6 ст. 615 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку про вирішення заявленого прокурором клопотання за відсутності обвинуваченого, у зв'язку з тим, що судове провадження не може бути завершене до спливу продовженого судом строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_3 наразі обвинувачується у вчинені умисного, тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства чи суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96 від 26.07.2001, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тому, на думку суду, дійсно, існує певна ймовірність того, що обвинувачений може вдатись до відповідних дій, а отже про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на потерпілого та свідків по вказаному кримінальному провадженню, суд виходить з того, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2012 та 2015 років народження. Вказана обставина свідчить про наявність в останнього міцних соціальних зв?язків.
Доводи прокурора щодо того, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого та свідків, суд вважає безпідставними, оскільки від потерпілого надійшла заява про відсутність претензій до обвинуваченого, повного відшкодування шкоди та призначення йому покарання, не пов?язаного з позбавленням волі. Крім того, згідно обвинувального акту, обвинувачений повністю визнає свою провину, розкаюється у скоєному, що свідчить про відсутність навіть ймовірного ризику впливу на свідків.
Крім того, вказаного ризику можна уникнути шляхом покладення обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме уникнення спілкування з будь-якою особою.
Вищевикладені обставини, спростовують доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.п.3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, оцінюючи ризики, на які посилаються прокурор, як на одну з підстав для продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує те, що Європейський суд з прав людини вбачає порушення права на особисту недоторканність та свободу у випадках, коли суди у своїх рішеннях про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежуються «схематичними» мотивами, як «неналежна поведінка обвинуваченого», «тяжкість покарання, що загрожує» тощо (рішення у справі «І.А. проти Франції»). В ухвалі суду мають бути зазначені обставини, що дають підставу очікувати, що цей ризик (ризики) справдяться і для цього слідчий, прокурор мають надати суду докази цього (рішення у справі «Александр Макаров проти Росії»). Суд не повинен керуватись припущеннями про наявність ризику (ризиків) обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, інакше це б свідчило про явну зневагу до презумпції невинуватості.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув?язнення.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість покарання є визначальним елементом під час оцінки ризику переховуватись від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість кримінального правопорушення (рішення у справі «Мамедова проти Росії»).
Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні. Зокрема, у справі "Волощук проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою... Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (пункти 37, 38).
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з?ясувати, чи є тримання особи під вартою єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов?язків, а також можливість обмежитися в даному випадку застосування менш сурового (альтернативного) запобіжного заходу: «Клішин проти України» від 23.02.2012 року «Підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для взяття під варту».
З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , обставини вчинення ним вказаного злочину, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку, міцні соціальні зв'язки, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, оскільки вважає, що для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків, а отже його належну поведінку та запобігання ризику, визначеного у п.1 ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 з забороною покидати місце проживання у період часу з 21.00 годин до 07.00 годин, без застосування електронних засобів контролю, строком на 60 днів, з покладенням на нього обов?язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 184, 186, 193, 194, 196, 199, 205, 331, 369-372 КПК України,
В задоволенні клопотання процесуального прокурора Салтівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною покидати місце проживання у період часу з 21 годин 00 хвилин до 07 годин 00 хвилин, без застосування електронних засобів контролю, на строк 2 /два/ місяці, тобто до 29 листопада 2022 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання;
- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.
Визначити строк дії ухвали тривалістю два місяці - до 29 листопада 2022 року, включно.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Харківському РУП №2 ГУНП в Харківській області.
Харківському РУП №2 ГУНП в Харківській області негайно поставити на облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який буде відбувати домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: ОСОБА_1