1 Справа № 11- а -1324 Категорія КК: ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 186
Головуючий у першій інстанції Сітайло О.М.
Доповідач Лясковська В.І.
12 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Єфімова О.І.,
суддів - Лясковської В.І., Матієк Т.В.,
за участю прокурора - Карпука Ю.А.,
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року, -
Цим вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Чернігова, який проживає в АДРЕСА_1, судимого:
- 25 вересня 2003 року за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- 3 жовтня 2006 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 4 лютого 2009 року по відбуттю покарання;
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України на 2 (два) роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначене 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_3 1 785 грн. та ОСОБА_4 3 355 грн. матеріальної шкоди.
Речові докази по справі: паспорт громадянина України та ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_2 - залишені в матеріалах справи.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 25 березня 2009 року о 00-45 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в підземному пішохідному переході по вул. Гагаріна, 3 в м. Києві, повторно, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою вчинив напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5 При цьому особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завдала три удари кулаком в обличчя потерпілому та утримувала того за одяг, в той час як ОСОБА_2 забрав з кишень потерпілого гроші в сумі 14 грн.
Крім того, ОСОБА_2 10 червня 2009 року о 08-30 годині, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, повторно, таємно викрав шкіряний гаманець, в якому знаходились гроші в сумі 200 грн. і дисконтні картки «ДЦ», «Екомаркет», «Сітіком», та мобільні телефони «Samsung X-680», з сім картою «МТС» на рахунку якої було 20 грн. та «Nokia» з сім-картою «Київстар» на рахунку якої було 28 грн., що належали ОСОБА_6, на загальну суму 2 148 гривень.
Крім того, ОСОБА_2 22 березня 2009 року о 01-00 годині, знаходячись біля будинку № 8 по вул. Жмаченка в м. Києві, повторно, таємно викрав з салону автомобіля «Деу-Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 через віконний отвір передніх дверей, скло якого розбив, GPS-навігатор «Міо С220», Блютус-систему «520 Plantronics», що належить ОСОБА_7, на загальну суму 3 390 грн.
За аналогічних обставин, ОСОБА_2 вчинив ще ряд крадіжок чужого майна , а саме:
- 22 березня 2009 року о 20-30 годині по вул. Братиславській, 11 в м. Києві, з салону автомобіля «Хюндай Акцент», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_8 та ОСОБА_9: жіночу сумку, гроші в сумі 300 доларів США, що в перерахунку на національну валюту, відповідно до встановленого НБУ України офіційного курсу станом на час крадіжки становить 2310 грн., які знаходилися в книзі «Біблія» (як матеріальний об'єкт цінності не представляє), а всього на загальну суму 2 510 грн.;
- 30 березня 2009 року о 02-00 годині по вул. М. Раскової, 8 в м. Києві, з салону автомобіля «Рено Сценік», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10: GPS-навігатор «Ноluх», FМ-модулятор, а всього на загальну суму 1 699 грн.;
- 5 квітня 2009 року о 02-00 годині по вул. Калачевській, 9 в м. Києві, з салону автомобіля «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_11: передню панель автомагнітоли «Ріопееr DЕN-50UВ», гроші в сумі 4100 грн., а всього на загальну суму 4 250 грн.;
- 6 квітня 2009 року о 02-00 годині по вул. П. Запорожця в м. Києві, з салону автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_5, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_12: автомагнітолу «Ріопееr», гроші в сумі 150 грн., автомобільну рацію «ІСОМ F210S» залишковою балансовою вартістю 985 грн., а всього на загальну суму 1 785 грн.;
- 18 квітня 2009 року о 01-00 годині по вул. Ватутіна, 2-б в м. Києві, з салону автомобіля «Кіа Ріо», державний номерний знак НОМЕР_6, що належить ОСОБА_4: комплект автомобільних чохлів, механічний домкрат в комплекті з балонним ключем, автомагнітолу «Панасонік», перфоратор «Бош», 12 компакт-дисків разом з чохлом для зберігання дисків, рукоятку перемикання передач з накладкою на важіль перемиканні передач, а всього на загальну суму 3 355 грн.;
- 5 квітня 2009 року о 02-00 годині по вул. Калачевська, 9 в м. Києві, з салону автомобіля «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_11: посвідчення водія та талон попереджень до посвідчення водія НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, реєстраційний номер НОМЕР_4, договір добровільного страхування наземного транспорту, талон технічного огляду на 2010 рік на вказаний автомобіль, після чого розпорядився викраденими документами на власний розсуд, збувши їх за грошові кошти іншій особі.
В апеляції та доповненнях до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, та правильність юридичної кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 К України 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити 5 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції та доповненнях до неї просить вирок суду скасувати в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України та повернути справу в цій частині на додаткове розслідування через недоведеність його вини. Також посилається на те, що суд при розгляді справи не звернув увагу на неявку одного з понятих та не викликав для допиту слідчого, який проводив його впізнання з порушеннями, бо він, ОСОБА_2, був в наручниках.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і заперечував проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2, засудженого, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати і надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що жодна з апеляцій задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Особи, які подали апеляції, не оспорюють фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 повторно таємного викрадення чужого майна, викраденні офіційних документів з корисливих мотивів. А тому апеляційний суд, виходячи з вимог ст. 365 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції, які стосуються фактичних обставин справи, що не оспорюються і докази по яких не досліджуються.
Ці дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
В судовому засіданні також знайшло своє підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, за попередньою змовою за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку.
Доводи засудженого про непричетність його до вчинення грабежу щодо ОСОБА_5, спростовуються доказами, які суд ретельно дослідив і дав їм належну оцінку, зокрема:
- показаннями на досудовому слідстві особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_13 як обвинуваченого по іншій кримінальній справі, який вказував, що під час нападу на ОСОБА_5 з ним був саме ОСОБА_2, який незадовго до цього передав йому свій паспорт;
- показаннями потерпілого ОСОБА_5 на досудовому слідстві (який на час розгляду справи в суді помер) про те, що 25 березня 2009 року о 01.30-02.00 годині в підземному пішохідному переході, по вул. Гагаріна, 3 в м. Києві, до нього підійшли двоє незнайомих молодих хлопців і один із них ударив його кулаком тричі в обличчя, після чого обхопив обома руками за верхній одяг, а другий в цей час обшукав його кишені, вийнявши з них гроші в сумі 12 грн. Другий хлопець з іншої кишені одягу вийняв гроші в сумі 2 грн. На його крики про допомогу в перехід спустився якийсь чоловік і хлопці втекли всередину переходу та побігли на протилежну сторону. При цьому потерпілий докладно описав їх зовнішність;
- показаннями свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні про те, що у вказаному потерпілим місці, почув крик чоловіка, який просив про допомогу, а також звук розбитого скла. Він спустився в перехід і побачив, що на сходах лежить чоловік, якого утримував хлопець, а інший хлопець його обшукував. Побачивши його, ці хлопці залишили потерпілого та побігли на протилежну сторону переходу на вихід. Їх обличчя він не роздивився, але описав статуру кожного з них та одяг, вказавши, що їх вік становив приблизно 20-25 років. Потерпілий повідомив, що ці особи відібрали у нього 10 грн. - 14 грн. В цей час під'їхали працівники міліції, яким він повідомив про вчинене. Після затримання одного з злочинців, потерпілий вказав на нього як на особу, котра вчинила напад. Він свідок, також підтвердив, що за статурою ОСОБА_2 подібний до одного з чоловіків, які напали на потерпілого;
- показаннями свідка ОСОБА_15, який був понятим при впізнанні, під час якого потерпілий ОСОБА_5 чітко, впевнено, не вагаючись вказав на ОСОБА_2 як на одну із осіб, яка вчинила щодо нього напад;
- показаннями свідка ОСОБА_16 - командиру взводу батальйону патрульної служби Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про те, що під час несення ним служби разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 близько 00.45 години почули крики чоловіка з підземного переходу та звук битого скла. Через 15-20 секунд з підземного переходу вибіг молодий чоловік, який побіг в двори в бік вул. Сосюри. Вони разом з ОСОБА_18 наздогнали його приблизно через 1,5 км. Затриманим виявився ОСОБА_13, який мав при собі паспорт спільника ОСОБА_2, газовий балончик «Терен» та гроші в сумі 17 грн. Від потерпілого вони дізналися, що затриманий разом ще з одним хлопцем напали на нього в переході та відібрали гроші в сумі 17 гривень;
- аналогічними за змістом показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17
Показання потерпілого та вказаних свідків не містять суперечностей щодо обставин вчинення злочину відносно ОСОБА_5 двома особами, один з яких ОСОБА_2 і підтверджуються іншими доказами, а саме:
- даними протоколу усної заяви ОСОБА_5 від 25 березня 2009 року про злочин щодо нього;
- даними протоколів впізнання ОСОБА_5 ОСОБА_13 та ОСОБА_2 як осіб, котрі відкрито викрали його гроші;
- даними протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 з яких видно, що ОСОБА_13 підтверджує свою участь у злочині і заперечує вчинення будь-яких дій ОСОБА_2
- даними протоколу огляду та вилучення у ОСОБА_13 паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_2, грошей в сумі 17 грн. та газового балончика;
Наведеним доказам суд дав належну оцінку і на законних підставах поклав їх в основу вироку та визнав, що ОСОБА_2 є співучасником злочину.
Твердження засудженого в апеляції про те, що суд не допитав як свідка іншого понятого ОСОБА_19 та слідчого, який проводив досудове слідство, і таким чином неповно з'ясував всі обставини справи, не можуть бути визнані такими, що заслуговують на увагу. Як видно з матеріалів справи, свідок на час її розгляду за вказаною слідчим адресою не проживав (т. 3 а.с. 116). Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання (т.3 а.с. 133 оборот), ОСОБА_2 не заперечував проти розгляду справи у відсутності свідка ОСОБА_19 та не заявляв клопотання про виклик для допиту слідчого.
За таких обставин колегія суддів вважає, що викладені ОСОБА_2 доводи в апеляції суперечать доказам, які суд визнав достовірними. Законних підстав для повернення справи для додаткового розслідування в частині його засудження за ст. 2 ст. 186 КК України колегія суддів не вбачає.
Інших будь-яких переконливих доводів, які б давали підстави сумніватись в правильності висновків суду першої інстанції, в апеляції засудженого не наведено.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за цим епізодом за ч. 2 ст. 186 КК України, є правильною.
Що стосується доводів прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції про м'якість призначеного покарання ОСОБА_2., то колегія суддів вважає, що вони є безпідставними.
Призначене судом ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, у тому числі і про його засудження в минулому за аналогічні злочини, його відношення до вчиненого, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, суд, вирішивши питання про необхідність збереження в матеріалах справи речового доказу - паспорту та ідентифікаційного коду засудженого ОСОБА_2, позбавив його права мати документи, які є його власністю та підтверджують і ідентифікують його особу. Крім того, у відповідності до п. 23 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року, забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України. Тому суду першої інстанції в порядку ст.ст. 409-411 КПК України слід вирішити питання про належне спрямування цих документів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни , а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого - без задоволення .
В порядку ст.ст. 409-411 КПК України суду першої інстанції вирішити питання про долю паспорту та ідентифікаційного коду засудженого ОСОБА_2
Судді:
Єфімова О.І. Лясковська В.І. Матієк Т.В.