1 Справа № 11- а 1023 Категорія КК: ч. 2 ст. 286
Головуючий у першій інстанції Котович О.Л.
Доповідач Лясковська В.І.
2 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Лагнюка М.М.,
суддів - Лясковської В.І., Матієк Т.В.,
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.,
засудженої - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 3 березня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Бобринець, Кіровоградської області, пенсіонерку, яка зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1, не судима
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на три роки та на неї покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з засудженої на користь потерпілої ОСОБА_4 500 000 гривень моральної шкоди.
Згідно вироку суду засуджена ОСОБА_2 19 листопада 2009 року біля 13 години 35 хвилин на АДРЕСА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф», державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. 1.3, 18.1, 4.16 Правил дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому переходила дорогу ОСОБА_5, не зменшила швидкість, не зупинилась та не надала їй перевагу, внаслідок чого скоїла наїзд на потерпілу. Від одержаних травм, які знаходяться у причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, потерпіла ОСОБА_5 28 листопада 2009 року померла.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_2, в апеляції просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. При цьому зазначає, що засуджена не відшкодувала завдані нею моральну шкоду, а тому просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду змінити в частині цивільного позову, зменшити суму стягнення за завдану моральну шкоду.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і заперечував проти задоволення апеляції захисника засудженої; захисника засудженої, який підтримав свою апеляцію і заперечував проти задоволення апеляції прокурора; засуджену ОСОБА_2, думка якої аналогічна думці захисника, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати і надавши засудженій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція захисника підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, протоколу судового засідання, висновки суду про винуватість засудженої ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку та в апеляції ніким не оспорюються.
Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про її особу, яка позитивно характеризується, пенсійного віку, має статус учасника бойових дій, нагороди і відзнаки, страждає на хронічні захворювання, щиро розкаюється у вчиненому, добровільно повністю відшкодувала заподіяну матеріальну шкоду.
За таких підстав, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування основного покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням.
Посилання прокурора в апеляції на те, що засуджена не відшкодувала завдану моральну шкоду не є підставою для скасування вироку. Як видно з матеріалів справи, потерпіла пред'явила позов про стягнення 1 000 000 грн. завданої їй моральної шкоди в судовому засіданні при попередньому розгляді справи 2 лютого 2010 року, а вирок постановлено 3 березня 2010 року. При цьому між підсудною та потерпілою існує спір щодо суми заявлених вимог, який підлягає розгляду судом.
З урахуванням наведених обставин підстав вважати, що ОСОБА_2 необхідно призначити за вчинений злочин покарання у виді позбавлення волі, а вирок суду першої інстанції скасувати, на чому наполягає прокурор, немає.
Разом з тим, доводи захисника засудженої щодо необхідності зміни вироку суду в частині цивільного позову є слушними.
У відповідності до ст. 1167, 1168 ЦК України, рекомендацій, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами, при стягненні моральної шкоди необхідно враховувати характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач. Разом з тим, суд повинен враховувати і майновий стан винної особи та інші обставини.
Суд правильно встановив, що смертю ОСОБА_5, яка настала внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 її дочці, потерпілій по справі ОСОБА_4, завдана моральна шкода. Обґрунтовуючи своє рішення щодо суми заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що позивачка жила зі своїм сином окремо від престарілої матері, 1931 року народження, протягом чотирьох днів вона не вчинила всіх необхідних дій по встановленню місця перебування матері після травми, не довела погіршення свого фізичного, психологічного, матеріального стану. Разом з тим, суд оцінив завдану моральну шкоду в 500 000 грн. При цьому не врахував майновий стан засудженої, яка є пенсіонеркою, та судову практику з цих питань.
Колегія суддів, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів щодо цивільного позову, приходить до висновку, що завдана потерпілій ОСОБА_4 моральна шкода складає 80 000 грн. Тому вирок в частині цивільного позову підлягає зміні, а апеляція захисника засудженої - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.
Апеляцію захисника засудженої ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині цивільного позову змінити, розмір стягнення з засудженої на користь потерпілої ОСОБА_4 зменшити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за завдану моральну шкоду 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді
Лагнюк М.М. Лясковська В.І. Матієк Т.В.