ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 вересня 2022 року м. Київ № 753/23273/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості (далі по тексту - відповідач, Дарницька філія КМЦЗ), у якому просила визнати дії Дарницької філії КМЦЗ протиправними та зобов'язати визнати позивачку особою передпенсійного віку з 05 серпня 2021 року і призначити та виплатити допомогу по безробіттю з 13 жовтня 2021 року по 14 листопада 2021 в сумі 18794,36 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує на наявність у неї права на призначення допомоги по безробіттю як особі передпенсійного віку у спірному періоді, проте відповідач протиправно відмовив у її призначенні.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницької філії КМЦЗ про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №753/23273/21 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження). 21 квітня 2022 року також була постановлена ухвалу суду про задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.
Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався, доказів на спростування заявлених позивачем вимог не надав.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Київського міського центру зайнятості від 18 листопада 2020 року №04-2468/10-13/20 за сприянням у працевлаштуванні до відповідача звернулася ОСОБА_1 вперше 02 серпня 2019 року; через відсутність підходящої роботи та відповідно до поданої заяви з 05 серпня 2019 року позивачці надано статус безробітного та з 12 серпня 2019 року призначено виплату допомоги по безробіттю. На момент надання статусу безробітного (05 серпня 2019 року) позивачці до настання права на пенсію за віком залишалося більше 2 років, тому виплата допомоги по безробіттю була призначена на 360 днів. Дворічний термін, на який була призначена допомога по безробіттю розпочався 12 серпня 2019 рок (з дати призначення допомоги по безробіттю) та закінчився 12 серпня 2021 року. Вдруге до відповідача позивачка звернулася 05 жовтня 2020 року (в межах дворічного періоду, на який була призначена допомога по безробіттю); відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 надано статус безробітного з 05 жовтня 2020 року та відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю. Під час першої реєстрації позивачці виплачено допомогу по безробіттю за 360 календарних днів (у повному обсязі); право на наступне призначення допомоги по безробіттю позивачка матиме після закінчення дворічного терміну.
За твердженням відповідача вищевикладені обставини вказують, що рішення про відмову у виплаті допомоги по безробіттю відповідачем прийняте відповідно до норм діючого законодавства.
Відповідно до довідки від 11 жовтня 2021 року №2631-3863/21, виданої відповідачем, ОСОБА_1 зареєстрована як безробітна в Дарницькій філії КМЦЗ з 05 жовтня 2020 року; дохід за період з 05 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року становить 0,00 грн.
Відповідно до запису у трудовій книжці НОМЕР_1 дата народження позивачки 14 листопада 1961 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.
Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, клінічній ординатурі, асистентурі-стажуванні, аспірантурі, докторантурі з денною або дуальною формою здобуття освіти; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу визначає Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року № 613, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 липня 2015 року за № 821/27266 (далі по тексту - Порядок №613).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №613 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: передпенсійний вік - вік особи за 2 роки до досягнення нею пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
Згідно з пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку №613 допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду. Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.
Виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку. У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю. У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю. Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа ГУ ПФУ в м. Києві від 02 лютого 2021 року №2600-0303-8/15417 позивачці підтверджено загальний страховий стаж 39 років 06 місяців 07 днів.
Тобто, в силу зазначених вище положень законодавства ОСОБА_1 набуває з 15 листопада 2021 року право на пенсію за віком по досягненню 60 років, за наявності страхового стажу більше 28 років.
З урахуванням викладеного, станом на дату звернення позивачки до відповідача вдруге в межах дворічного періоду, який почався з 12 серпня 2019 року та закінчувався 12 серпня 2021 року, а саме - 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 була особою передпенсійного віку, оскільки вона звернулася менше ніж за 2 роки до досягнення нею пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, як свідчать матеріалів справи, позивачка використала своє право на призначення допомоги по безробіттю після реєстрації її як безробітного 05 серпня 2019 року до досягнення нею передпенсійного віку, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для позивачки станом на 05 серпня 2019 року не могла перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня її призначення, тобто до 12 серпня 2021 року (12 серпня 2019 року призначена допомога по безробіттю + 2 роки = 12 серпня 2021 року). При цьому, вдруге позивачка звернулася в межах дворічного періоду, на який була призначена допомога по безробіттю.
При цьому, позивачці, зареєстрованій безробітним, яка в поточному дворічному періоді (з 12 серпня 2019 року по 12 серпня 2021 року) отримала допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю може бути призначена на наступний дворічний період (не раніше 20 серпня 2021 року) за умови її повторної реєстрації після працевлаштування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що, хоча станом на дату звернення 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 була особою передпенсійного віку у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку №613, вона використала своє право на призначення допомоги по безробіттю після реєстрації її як безробітного 05 серпня 2019 року, отримала її у повному обсязі за 360 календарних днів, що не заперечується позивачем та не є предметом оскарження в межах заявлених позовних вимог, та вдруге звернулася в межах дворічного періоду, на який була призначена допомога по безробіттю, що, в свою чергу, виключає можливість повторного призначення допомоги по безробіттю в межах дворічного періоду.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги не підтверджують документально та нормативно та є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено та позивачку звільнено від сплати судового збору ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя: Н.А. Добрівська