ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2022Справа № 910/2475/22
За позовом Закритого акціонерного товариства «Спіка»
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про визнання незаконним та скасування наказу,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
представники учасників справи:
від позивача: Данильчук М.Я.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
Закрите акціонерне товариство «Спіка» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати чинність наказу відповідача №3436/5 від 29.09.2021 «Про задоволення скарги».
Позовні вимоги, з посиланням на ст.8, 19, 41, 55, 124, 144 Конституції України, ст.3, 16, 319, 334, 331, 392, 876 Цивільного кодексу України, ст.10, 18, 24, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», мотивовані тим, що оспорюваний наказ винесено з порушенням норм чинного законодавства та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
04.05.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2475/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.06.2022, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилу Анатоліївну (надалі - третя особа-1) та на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - третя особа-2).
25.05.2022 від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість.
01.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній відхиляє доводи відповідача викладені у відзиві.
20.06.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з введенням воєнного стану на території України.
У підготовче засідання 21.06.2022 з'явився представник позивача та третя особа-2, відповідач та третя особа-1 у засідання не з'явилися. Третя особа-2 у засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для належної підготовки до її розгляду. Суд, з урахуванням думки учасників справи, протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача та клопотання третьої особи-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.08.2022.
18.07.2022 від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив.
У підготовче засідання 21.06.2022 з'явився представник позивача та третя особа-2, відповідач та третя особа-1 у засідання не з'явилися, повідомлені про місце, день та час розгляду справи належним чином, причини неявки суд не повідомили. Третя особа-2 у засіданні заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом протокольною ухвалою задоволено та долучено документи до матеріалів справи, також суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи доповнення позивача до відповіді на відзив.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, учасниками справи було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.09.2022.
Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити. Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Також судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 20.09.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
03.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна (третя особа-1) за №52980092 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЗАТ «Спіка» (позивач) на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення незавершеного будівництва (торговий центр в вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку) 2-га черга, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Ушакова Миколи, будинок 34-а, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:129:00983, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2115774380000.
18.04.2020 до відповідача надійшла скарга ОСОБА_1 (третя особа-2) на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, яка зареєстрована за вх. №38783-33-20, у якій останній просив:
1) провести перевірку правомірності прийнятого рішення ПНКМНО Тимошенко Л.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52980092 від 06.07.2020;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52980092 від 06.07.2020, прийняте ПНКМНО Тимошенко Л.А.
Скарга була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником 1/1 частини об'єкту на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, посвідченого ПН КМНО Морозовою від 31.12.2003, зареєстровано в реєстрі за №14684 та відповідно до запису про державну реєстрацію прав КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 08.02.2012 №25967596.
24.03.2021 позивачем, як заінтересованою стороною, були надані письмові заперечення щодо скарги, в яких, зокрема, зазначено, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває справа №759/21623/20 за позовом Данильчук М.Ю. до ЗАТ «Спіка», третя особа: ПН КМНО Тимошенко Л.А. про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора ПНКМНО Тимошенко Л.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52980092 від 06.07.2020, (з відкриттям розділу), на нерухоме майно - нежитлові приміщення незавершеного будівництва (торговий центр в вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку) 2-га черга, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнання майнового права. Крім того зазначено, що ОСОБА_1 подано заяву про вступ у справу з самостійними вимога. До заперечень, зокрема, було додано ухвалу про відкриття провадження в справі №759/21623/20 від 19.02.2021, копію позову та заяву ОСОБА_1 про вступ у справу за самостійними вимогами.
04.08.2021 позивачем було подано доповнення до заперечень, які зареєстровані за вх.№71837-33-24, до яких додано ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №759/21623/20, якою залучено до участі в справі за позовом Данильчук Марини Юріївни до Закритого акціонерного товариства «Спіка», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна про скасування державної реєстрації та визнання майнового права, третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 . Прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до Данильчук Марини Юріївни , Закритого акціонерного товариства «Спіка», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна про скасування державної реєстрації та визнання майнового права, поданий у справі за позовом Данильчук Марини Юріївни до Закритого акціонерного товариства «Спіка», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна про скасування державної реєстрації та визнання майнового права до спільного розгляду
Також до доповнень позивачем додано копію самого позову ОСОБА_1 відповідно до якого останній просить суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52980092 від 06.07.2020 ПНКМНО Тимошенко Л.А. ;
- визнати за ОСОБА_1 майнові прав на нежитлові приміщення незавершеного будівництва торгового центру в вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , груп приміщень №100, загальною площею 197, 3 кв.м.
19.08.2021 колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок, яким рекомендовано:
1. Задовольнити скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2020 у повному обсязі.
2. Скасувати рішення від 06.07.2020 №52980092, прийняте ПНКМНО Тимошенко Л.А. ;
На підставі вказаного вище висновку відповідачем було прийнято наказ №3436/5 від 29.09.2021, яким:
1. Скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2020 задоволено повністю.
2. Скасовано рішення від 06.07.2020 №52980092, прийняте ПНКМНО Тимошенко Л.А.
3. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу відповідача №3436/5 від 29.09.2021 «Про задоволення скарги»..
Підставами позову є незаконність дій відповідача щодо прийняття наказу №3436/5 від 29.09.2021 за наслідками розгляду скарги третьої особи-2 від 15.12.2020, оскільки на момент її розгляду існував судовий спір щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з тим самим предметом і підставами. Крім того, при розгляді скарги не було враховано аргументів позивача щодо законності зареєстрованого ним права власності, а також належним чином не повідомлено позивача, як заінтересовану особу, про розгляд 19.08.2021 скарги.
У відповідності до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Разом із цим, компетенція Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав не є безумовною, адже її межі врегульовано статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі закон в редакції чинній на момент розгляду скарги) Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Отже, Міністерство юстиції України не має права здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку: а) коли право набуто на підставі судового рішення; б) коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.
При цьому, словосполучення "щодо нерухомого майна наявний судовий спір" суд тлумачить у розумінні наявності спору між двома та більше суб'єктами, які мають різне бачення щодо особи, яка має бути власником нерухомого майна, і одна з таких осіб передала цей спір на розсуд компетентного суду, і відповідним судом відкрито провадження у справі.
Такий судовий спір завершується постановлення остаточного судового рішення і до його завершення, одна із сторін переданого на вирішення суду спору позбавлена можливості звертатися до Міністерства юстиції України із скаргою в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо така скарга стосується цього нерухомого майна та прав чи інтересів однієї або декількох осіб, які є учасниками відповідного судового спору.
Пунктом 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Отже, зі змісту пункту 1 частини 2 та пункту 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.
Такий спір про право підлягає вирішенню в судовому порядку.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №910/16155/20.
Предметом первісного позову в справі №759/21623/20 є вимоги Данильчук М.Ю. про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора ПНКМНО Тимошенко Л.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52980092 від 06.07.2020, (з відкриттям розділу), на нерухоме майно - нежитлові приміщення незавершеного будівництва (торговий центр в вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку) 2-га черга, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнання майнового права, а предметом позову третьої особи ОСОБА_1 є, зокрема, вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52980092 від 06.07.2020 ПНКМНО Тимошенко Л.А.
Отже, враховуючи приписи пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Міністерства юстиції України були відсутні повноваження щодо розгляду скарги ОСОБА_1 .
Також відповідно до пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1128 Міністерством юстиції України чи його відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме наявності інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.
Отже, підставою для відмови Міністерством юстиції України в задоволенні скарги у сфері державної реєстрації є наявність не будь-якого судового спору, а виключно спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Матеріалами даної справи підтверджується наявність станом на час розгляду скарги інформації про судове провадження із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави, а саме про розгляд Святошинським районним судом міста Києва справи №759/21623/20. Про що позивачем повідомлялось колегії в запереченнях на скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2020, що підтверджується матеріалами розгляду вказаної скарги.
Крім того, відповідно до пункту 10 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
У пункті 11 Порядку № 1128 визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги.
Встановивши, що заінтересовану особу не повідомлено про час та місце розгляду скарги або їй не надіслано скарги, колегія не мала законних підстав розглядати скаргу по суті.
Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17.
Зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що у відповідності до п. 10, 11 Порядку № 1128 оголошення про розгляд скарги розміщено відповідачем на офіційному сайті Міністерства юстиції України 13.08.2021 року о 11:58.
Суд зазначає, що порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Разом з тим, на переконання суду, розміщення повідомлення про розгляд скарги за відсутності у такому повідомленні будь-якої інформації щодо підстав подання скарги, реєстраційних дій (рішень), які є предметом оскарження, і, тим більше, доводів скаржника, не може бути визнане належним повідомленням заінтересованих осіб в розумінні пунктів 10, 11 Порядку №1128, оскільки є унеможливленою (суттєво ускладненою) реалізація прав таких осіб на надання своїх пояснень, заперечень та висловлення думок по суті скарги.
Аналогічні правові висновки викладені постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №826/1632/17.
Якщо в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.
Повідомлення про розгляд 19.08.2021 скарги шляхом публічного повідомлення на сайті Міністерства юстиції України, з урахуванням обставин цієї справи, було недостатнім та прогнозовано не надавало можливості колегії пересвідчитись у його отриманні всіма зацікавленими особами.
Доказів того, що колегією засобами електронного зв'язку чи телефонограмою було направлено позивачу повідомлення про те, що розгляд скарги відбудеться 19.08.2021 відповідачем також не подано.
Отже, з огляду на викладене, колегією не було належним чином повідомлено зацікавлених осіб про час і місце розгляду скарги ОСОБА_1 .
Важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення (п. 65 постанови Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16).
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що при розгляді скарги ОСОБА_1 Київська регіональна колегія Міністерства юстиції України допустила істотне порушення процедури розгляду скарги, оскільки неприбуття на засідання особи, яку належним чином не повідомили про час та місце засідання колегії, перешкоджає розгляду скарги; неповідомлення ЗАТ «Спіка» як заінтересованої особи не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов'язковість здійснення такого повідомлення передбачена нормами чинного законодавства, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб'єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення, що відповідачем дотримано не було.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Спіка» в повному обсязі і визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3436/5 від 29.09.2021 «Про задоволення скарги».
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3436/5 від 29.09.2021 «Про задоволення скарги».
3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Закритого акціонерного товариства «Спіка» (03067, місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 19а, ідентифікаційний код 13677750) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 28.09.2022.
Суддя Я.А.Карабань