Справа № 297/2023/20
Закарпатський апеляційний суд
14.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду: прокурорки ОСОБА_5 ,
захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатки ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/1065/20 за апеляційною скаргою захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатки ОСОБА_7 ,
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2020 року,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
11 вересня 2020 року, приблизно о 10 год. 45 хв, ОСОБА_6 , у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у громадському місці, біля входу у поліклінічне відділення КНП «Берегівської ЦРЛ імені Бертолона Ліннера Берегівської районної ради Закарпатської області», що по вул. Бертолона Ліннера, 2 в м. Берегове, нехтуючи присутністю сторонніх осіб, грубо порушив громадський порядок з мотивів очевидної неповаги до суспільства, безпричинно ображав нецензурними словами працівників та відвідувачів поліклінічного відділення, після чого, проявляючи грубу силу та особливу зухвалість, діючи з хуліганських спонукань, ліктем лівої руки розбив скло вхідних дверей у вищевказаному приміщенні, внаслідок чого було порушено нормальне функціонування поліклінічного відділення. Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв «Берегівській ЦРЛ імені Бертолона Ліннера Берегівської районної ради Закарпатської області» матеріальну шкоду в розмірі 1500 грн.
За скоєння цих дій ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатка ОСОБА_7 , стверджує, що вирок є незаконним, а призначене судом покарання є занадто суворим для її підзахисного. Звертає увагу на низку пом'якшуючих обставин, які місцевий суд повинен був врахувати при призначенні ОСОБА_6 покарання, зокрема те, що обвинувачений визнав вину у скоєному, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв'язки, на обліку у лікаря - нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся. Вважає, що суд фактично призначив середнє покарання в межах санкції статті, однак не вказав у вироку, чому не дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від покарання, тобто не застосував щодо ОСОБА_6 приписи ч. 4 ст. 74 КК України. Просить вирок змінити, визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 296 КК України, та застосувати відносно нього приписи ч. 4 ст. 74 КК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого, адвокатки ОСОБА_7 , прокурор ОСОБА_8 просить поновити строк на подання заперечення на апеляційну скаргу. Зазначає, що ухвала Закарпатського апеляційного суду від 02.12.2020 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвокатки ОСОБА_7 надійшла на адресу прокуратури тільки 16.12.2020, що унеможливило подання заперечення у встановлений ухвалою суду строк. При цьому, прокурор вважає вирок законним та обґрунтованим, доводи, викладені в апеляційній скарзі про незастосування місцевим судом щодо обвинуваченого приписів ч. 4 ст. 74 КК України - безпідставними. Зазначає, що з матеріалів кримінального провадження убачається, що під час проведення дізнання не здобуто доказів, що свідчать про те, що обвинуваченого ОСОБА_6 не можна вважати суспільно-небезпечним. Стороною захисту такі докази надані не були. Наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого самі по собі не свідчать про втрату обвинуваченим його суспільної небезпечності. Просить вирок суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду: захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатки ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу; прокурорки ОСОБА_5 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та потерпілої сторони береться те, що: про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинувачений та потерпіла сторона повідомлені відповідно до вимог закону; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи на інший термін від них не надходило; в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого і апеляційним судом не приймалось рішення про обов'язковість розгляду кримінального провадження за участі обвинуваченого; під час апеляційного розгляду брала участь адвокатка ОСОБА_7 , яка подала в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скарги, і яка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого.
Оскільки висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, сторонами кримінального провадження не оспорюється, а тому апеляційним судом, з огляду на положення ст. 404 КПК України, не перевіряється і визнається таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на вимогах кримінального та кримінального процесуального закону, а також наявних у матеріалах справи доказах.
Апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.
З огляду на вищенаведене, вирок переглядається у межах апеляційної скарги, тобто в частині призначення покарання.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено занадто суворе покарання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов'язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання вимоги вказаних вище статей кримінального закону були дотримані, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі йому покарання обставини.
Так, з вироку вбачається, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції взято до уваги, що передбачене ч. 1 ст. 296 КК України кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків; дані про особу обвинуваченого - раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює і офіційні доходи у нього відсутні; обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння; відсутність обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини.
Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 обґрунтовано призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання колегія суддів вважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчинених ОСОБА_6 кримінально-карних діянь, так і особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети - виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
При цьому, апеляційний суд вважає, що таке покарання не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд вважає справедливим призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, у тому числі й із застосуванням положень ст. ст. 69, 74, 75, 76 КК України.
Доводи апеляційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання та можливість застосування щодо нього положень ст. 74 КК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Відхиляючи ці доводи, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази про те, що обвинувачений ОСОБА_6 перестав бути суспільно небезпечним, і таких стороною захисту не надано, а наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого самі по собі не свідчать про втрату обвинуваченим його суспільної небезпечності.
Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений визнав вину у скоєному, розкаявся, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв'язки, на обліку у лікаря - нарколога не перебуває, - апеляційний суд визнає такими, що також не впливають на вид та розмір призначеного ОСОБА_6 покарання та, відповідно, не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність признання ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 3 місяці, а також не можуть слугувати підставами для звільнення його від покарання на підставі ст. 74 КК України.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно працевлаштований і з урахуванням його бездоганної поведінки та сумлінного ставлення до праці перестав бути суспільно небезпечним. Разом із тим, стороною захисту не надано відомостей про те, що обвинувачений відшкодував заподіяну вчиненим ним кримінальним проступком шкоду.
Тому, колегія суддів визнає безпідставними і не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично призначив середнє покарання в межах санкції статті, однак не вказав у вироку, чому не дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від покарання, тобто не застосував щодо ОСОБА_6 приписи ч. 4 ст. 74 КК України.
Вищенаведені обставини, на переконання колегії суддів, не призводять до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без відбування ним покарання у виді арешту.
Разом із тим, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його зміни чи скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Тому, апеляційна скарга, доводи якої є безпідставними та необґрунтованими, задоволенню не підлягає, а вирок як законний та обґрунтований підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2020 року, щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 , - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді: