Справа № 306/1773/21
Закарпатський апеляційний суд
13.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду: прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/599/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голубине, Мукачівського району, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, працюючого електромонтером у Свалявському РЕМ, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді виправних робіт строком на один рік із відрахуванням із заробітку ОСОБА_6 по 20 % щомісячно у дохід держави.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) за таких обставин.
24.09.2021, приблизно о 17 год 00 хв, ОСОБА_6 , знаходячись у кухонній кімнаті приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, під час сварки зі своєю дружиною, - ОСОБА_7 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, маючи на меті умисно спричинити тілесні ушкодження, наніс потерпілій ОСОБА_7 не менше одного удару правою рукою зжатою у кулак у нижню частину живота, відтак схопивши потерпілу правою рукою за кисть її лівої руки почав викручувати, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді рваної рани лівої кисті та синця надлобної ділянки тазу. Згідно з висновком судово - медичної експертизи, виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Вказані і вчинені обвинуваченим ОСОБА_6 дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
В апеляційній обвинувачений ОСОБА_6 вказує на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті «Особливої чистини» Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за скоєний злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано злочин. У санкції такої статті визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Суд, враховуючи принцип справедливості покарання, має застосовувати більш суворий вид покарання серед передбачених лише у тому випадку, коли менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Апелянт стверджує, що суд призначив йому покарання у виді виправних робіт, яке є найсуворішим серед всіх покарань, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України. Зазначає, що у вступній частині вироку вказано, що вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винуватого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Звертає увагу на наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на те, що апелянт на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимий. З огляду на наведене, просить вирок у частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання у виді штрафу.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, думку прокурорки ОСОБА_5 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , а також потерпілої ОСОБА_7 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних вище учасників судового провадження береться до уваги те, що: сторона захисту та потерпіла належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на інший день та відомостей про поважність причин неявки не подавали; апеляційним судом обов'язковість явки сторони захисту та потерпілої на розгляд кримінального провадження не визнавалась; розгляд справи в суді першої інстанції відбувався у спрощеному порядку, про що не заперечувала сторона захисту та потерпіла, подавши відповідні заяви, що в свою чергу також свідчить про їх небажання брати участь у розгляді справи; адвокат ОСОБА_8 подав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі сторони захисту.
Висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у спричиненні потерпілій ОСОБА_7 умисного легкого тілесного ушкодження, з короткочасним розладу здоров'я, сторонами кримінального провадження не оспорюється, тому апеляційним судом, з огляду на положення ст. 404 КПК України, не перевіряється, у зв'язку з чим, визнаються такими, що ґрунтуються на вимогах закону та сукупності наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.
Дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів також враховує те, що розгляд справи за згодою сторін кримінального провадження, відповідно до ст. ст. 382, 383 КПК України, відбувся у порядку спрощеного провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинуваченому ОСОБА_7 призначено занадто суворе покарання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов'язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання вимоги наведених вище норм кримінального закону були дотримані, і при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.
Так, з вироку вбачається, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції взято до уваги те, що передбачене ч. 2 ст. 125 КК України кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 - раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання та роботи (електромонтер у Свалявському РЕМ), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставини, які обтяжують покарання, - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та у присутності дитини.
Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 обґрунтовано призначено покарання у виді виправних робіт на строк один рік з відрахуванням із заробітку ОСОБА_6 у дохід держави по 20 % щомісячно у порядку ст. 57 КК України, яке на переконання апеляційного суду відповідає як характеру та ступеню вчинених ним кримінально-карних діянь, так і особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети - виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, зокрема й до штрафу, про призначення якого просить сторона захисту.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимий, - апеляційний суд визнає такими, що не впливають на вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції врахував наведені апелянтом обставини при вирішенні питання про призначення покарання.
Із цих підстав, як такі, що не впливають на висновки суду першої інстанції, апеляційний суд не бере до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що суд призначив йому покарання у виді виправних робіт, яке є найсуворішим серед всіх покарань, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням із заробітку ОСОБА_6 у дохід держави по 20 % щомісячно, не є максимальним за розміром відповідно до санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а вирок як законний та обґрунтований підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав обвинувачений ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року, щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_6 , - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді: