Справа № 297/1209/18
Закарпатський апеляційний суд
08.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/626/20, за апеляційними скаргами, які подали обвинувачений ОСОБА_6 та прокурор Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 ,
Вироком Берегівського районного суду від 22 січня 2020 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горбок, Іршавського району, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, має на утриманні 2 малолітніх дітей, працюючого інженером по техніці безпеки руху ТзОВ «Експедиція Дешко», раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, а за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили залишено попередній - заставу в розмірі 52860 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. Після вступу вироку в законну силу, заставу повернути заставодавцю.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди - задоволено : стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (однієї тисячі дев'ятсот двадцять одної) гривні.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судових авто-технічних експертиз від № 9779 від 21.05.2018 року та № 9800 від 31.05.2018 року у розмірі 5005 (п'ять тисяч п'ять) гривень.
Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду від 10.05.2018 року про накладення арешту на майно - скасовано.
Постановлено речові докази: кросівок, декоративний пластик, бокове дзеркало, які передано на зберігання до кімнати речових доказів Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області - знищити; автомобіль марки «HYUNDAI SATELLITE», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », який знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, повернути ОСОБА_9 , як власнику.
Згідно вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
07 травня 2018 року приблизно о 01:00 годин ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI SATELLITE», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись по вул. Головній у с. Гать, Берегівського району, в напрямку м. Берегово, навпроти будинку № 84, порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по проїзній частині дороги. Причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_6 приписів Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 1.10 - безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;
- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки учасникам руху;
- п. 12.3 - у разі виникнення перешкоди для руху або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 19.3 - у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя - верхньої губи зліва, носа, лобної ділянки, правої скроневої ділянки, крововиливу в м'які покриви правої потиличної ділянки голови, лінійних переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливу під тверду мозкову оболонку на рівні задньої черепної ямки, крововиливів під м'які мозкові оболонки на рівні лобних та тім'яних ділянок, півкуль мозочка, крововиливів під м'які мозкові оболонки на рівні лобних та тім'яних ділянок, півкуль мозочка, в ділянці ніжки мозку та варолієвого мосту, крововиливів у тканину мозку на рівні правої потиличної ділянки, ніжок мозку та варолієвого мосту, забійної рани 1-го пальця правої стопи, множинних саден пальців правої стопи, правого гомілково-ступневого суглобу, задньої поверхні лівої гомілки, правого та лівого стегна, лівої поперекової ділянки, задньої поверхні грудної клітки, синців задньої поверхні грудної клітки та правої поперекової ділянки, множинних переломів ребер з 3-10 по лопаточній лінії та 5-10 по середньопідпахвовій лінії, розриву нижньої долі правої легені, правобічного гематораксу, крововиливу в м'які покриви задньої поверхні грудної клітини, перелому остистого відростку 6-го грудного хребця. Смерть ОСОБА_8 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепу, яка супроводжувалася крововиливами під оболонки та тканину головного мозку, від яких потерпілий помер на місці ДТП, що підтверджується висновком експерта № 50 від 09.05.2018 року.
Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що, вчинивши за вищевказаних обставин дорожньо-транспортну подію, перебуваючи на місці пригоди, усвідомлюючи, що скоїв наїзд на пішохода, який впав на проїзну частину дороги та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, при наявній можливості з боку водія надати допомогу потерпілому, який перебував у небезпечному для житті становищі, не надав потерпілому першу медичну допомогу та не повідомив про такий стан лікарям швидкої допомоги, а з місця пригоди зник, залишивши потерпілого на дорозі.
В апеляційних скаргах:
- прокурор вказує на те, що вирок суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання є незаконним внаслідок м'якості. Зазначає, що призначене покарання суд мотивував тим, що обвинувачений частково визнав вину та щиро розкаявся, при цьому, в подальшому у вироку зазначив, що ОСОБА_6 вину не визнав. Також вказує на те, що обвинувачений навіть не переконався в тому чи у потерпілого наявні які-небудь ознаки життя після зіткнення, так як з транспортного засобу не вийшов та не надав потерпілому першу медичну допомогу та не повідомив про такий стан лікарям швидкої допомоги, а з місця пригоди зник, залишивши потерпілого на дорозі, а тому твердження суду про те, що відсутній причинний зв'язок між діями винної особи та смертю потерпілого та відповідно перекваліфікація дій обвинуваченого з ч. 3 ст. 135 на ч. 1 ст. 135 КК України є неправильною. Стверджує, що судом при постановленні вироку та обранні розміру покарання не враховано характер суспільної небезпеки цього злочину, тяжкості вчинення кримінального правопорушення та думку потерпілого, який просив суворо покарати ОСОБА_6 . Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років та 3 місяці й на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, обвинуваченому ОСОБА_6 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 3 місяці, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки ;
- обвинувачений ОСОБА_6 вказує на те, що суд, перекваліфікувавши його дії з ч. 3 ст. 135 на ч. 1 ст. 135 КК України не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини та мотивів кримінального правопорушення, а також мотивів зміни обвинувачення. Стверджує, що суд при призначенні покарання не взяв до уваги пом'якшуючі покарання обставини - добровільне відшкодування шкоди та активне сприяння розкриттю злочину. Зазначає, що раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, з яких одна дитина є інвалідом І групи. Просить вирок скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу і заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності потерпілої сторони та обвинуваченого ОСОБА_6 , неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: потерпілий та обвинувачений належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від обвинуваченого та потерпілої сторони не надходило; що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово не з'являвся на розгляд справи (18.06.2020; 27.07.2020; 02.09.2020; 25.01.2021; 26.05.2021; 06.09.2021; 10.11.2021; 28.12.2021та 24.02.2022), подаючи заяви про відкладення розгляду справи, не надавши будь-які докази у підтвердження поважності причин на розгляд справи, що кримінальне провадження повинно бути розглянуто з дотриманням приписів щодо розумних строків його розгляду.
Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість вироку підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Колегія суддів уважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, у зв'язку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.
Тому, доводи апеляційних скарг у частині незаконності та необґрунтованості вироку підлягають задоволенню.
Так, у мотивувальній частині вироку (фабула справи) не вказано у чому саме полягають дії обвинуваченого ОСОБА_6 , що свідчать про порушення ним вимог п. п. 1.5, 1.10, 10.1, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху України і чи знаходяться ці порушення вимог ПДР у причинному зв'язку з наслідками, що настали - наїзд на пішохода ОСОБА_10 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Крім того, з мотивувальної частини вироку убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 185 КК України, однак судом не зазначено, які саме дії вчинив обвинувачений ОСОБА_6 , що кваліфіковані за ч. 1 ст. 135 КК України.
Разом із тим, визнавши ОСОБА_6 винуватим за ч. 1 ст. 135 КК України, при цьому, перекваліфікувавши дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 3 на ч. 1 ст. 135 КК України, суд послався на висновок СМЕ № 50 від 09.05.2018, не давши йому належної оцінки. При цьому колегія суддів вважає, що підлягає до ретельної перевірки доводи апеляційної скарги прокурора про неправильну перекваліфікацію дій ОСОБА_6 і ч. 3 на ч. 1 ст. 135 КК України, належного вмотивування висновок про перекваліфікацію дій, у випадку, якщо суд повторно дійде такого висновку.
Поряд із цим, пославшись у підтвердження вини ОСОБА_6 на протоколи огляду місця ДТП від 07.05.2018, оглядів місця події від 07.05.2018, проведення слідчого експерименту від 24.05.2019, суд першої інстанції не дав їм аналіз, не зазначив, які конкретно відомості містяться у цих протоколах, які саме факти та обставини ці докази підтверджують вину ОСОБА_6 .
Крім того, із журналів судових засідань (т. 2, а. к. п. 16-17, 22, 26-27, 30-38, 34-35, 38, 44, 50-51, 62-63, 65) не убачається, що судом досліджувались докази, на які суд послався у підтвердження доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України кримінальних правопорушень.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами кримінального провадження доказам у їх сукупності і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, тобто ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з урахуванням положень ст. ст. 370-374 КПК України.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, - апеляційний суд визнає такими, що підлягають до ретельної перевірки, відповідної оцінки під час нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Приймаючи рішення про скасування вироку і направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів бере до уваги клопотання обвинуваченого у цій частині і те що прокуроркою у цій частині не заявлялись які - небудь клопотання.
Тому, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги, які подали обвинувачений ОСОБА_6 та прокурор Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2020 року щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України ОСОБА_6 скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: