Справа № 755/12547/20 Головуючий у І інстанції Катющенко В.П.
Провадження №22-ц/824/8992/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
23 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у вересні 2020 року позивач АТ «МЕГАБАНК» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що останнім 14 серпня 2017 року з відповідачем укладено кредитний договір № 155-608-850-2-17-Г, за яким надано кредит на споживчі цілі в розмірі 15 560,17 грн. на строк до 13 серпня 2018 року, із процентною ставкою на суму заборгованості 10%. З 01.05.2018 відповідачем порушуються умови договору, у зв'язку з чим наявна заборгованість.
27 жовтня 2017 року АТ «МЕГАБАНК» з відповідачем укладено кредитний договір № 241-608-850-2-17-Г, за яким надано кредит на споживчі цілі в розмірі 12 448,13 грн. на строк до 26 жовтня 2018 року, із процентною ставкою на суму заборгованості 15%. З 01 серпня 2018 року відповідачем порушуються умови договору, у зв'язку з чим наявна заборгованість.
21 березня 2018 року АТ «МЕГАБАНК» з відповідачем укладено кредитний договір № 80-608-850-2-18-Г, за яким надано кредит на споживчі цілі в розмірі 8 298,76 грн. на строк до 20 березня 2019 року, із процентною ставкою на суму заборгованості 10%. З 28 січня 2019 року відповідачем порушуються умови сплати платежів за кредитом.
Враховуючи вищевикладене, позивач АТ «МЕГАБАНК» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 155-608-850-2-17-Г від 14 серпня 2017 року, яка станом на 31 липня 2020 року становить 9 527,73 грн.; заборгованість за кредитним договором № 241-608-850-2-17-Г від 27 жовтня 2017 року, яка станом на 31 липня 2020 року становить 6 463,62 грн. та заборгованість за кредитним договором № 80-608-850-2-18-Г від 21 березня 2018 року, яка станом на 31 липня 2020 року становить 3 734,44 грн.; а також витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором № 155-608-850-2-17-Г від 14 серпня 2017 року в розмірі 9 527,73 грн; заборгованість за кредитним договором № 241-608-850-2-17-Г від 27 жовтня 2017 року, в розмірі 6 463,62 грн; заборгованість за кредитним договором № 80-608-850-2-18-Г від 21 березня 2018 року, в розмірі 3 734,44 грн; та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн., а всього 21 827,79 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, що рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів, пені та задовольнити вимоги банку в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення позову, не врахувавши письмових доказів наявних у відповідача, зокрема квитанцій про сплату кредитних коштів, що не лише підтверджують виконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів й після дати визначення банком розмірів заборгованості за кожним із кредитних договорів (31 липня 2020 року), а й підтверджує невідповідність заявлених у позовній заяві розмірів заборгованості за кожним із кредитних договорів станом на 31 липня 2020 року - розмірам фактично сплачених відповідачем на користь банку грошових коштів.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, взявши до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, врахувавши відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідача, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Мегабанк» про стягнення заборгованості, так як позивач не виконує взяті на себе зобов'язання перед банком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ПАТ «МЕГАБАНК», правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК», було укладено кредитний договір № 155-608-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.
Згідно із п.п. 2.2., 2.3., 2.4. кредитного договору загальний розмір кредиту склав 15 560,17 грн. та надавався на строк з 14 серпня 2017 року до 13 серпня2018 року включно зі сплатою 10,00% річних за користування кредитом.
Позивачем виконано умови договору та 14 серпня 2017 року видано відповідачу грошові кошти в розмірі 15 560,17 грн., передбачені кредитним договором, що підтверджується випискою з рахунку та копією заяви на видачу готівки.
27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ПАТ «МЕГАБАНК», правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК», було укладено кредитний договір № 241-608-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.
Згідно із п.п. 2.2., 2.3., 2.4. кредитного договору загальний розмір кредиту склав 12 448,13 грн та надавався на строк з 27 жовтня 2017 року до 26 жовтня 2018 року включно зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом.
Позивачем виконано умови договору та 27 жовтня 2017 року видано відповідачу грошові кошти в розмірі 12 448,13 грн., передбачені кредитним договором, що підтверджується випискою з рахунку та копією заяви на видачу готівки.
21 березня 2018 року ОСОБА_1 та ПАТ «МЕГАБАНК», правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК», було укладено кредитний договір № 80-608-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.
Згідно із п.п. 2.2., 2.3., 2.4. кредитного договору загальний розмір кредиту склав 8 298,76 грн. та надавався на строк з 21 березня 2018 року до 20 березня 2019 року включно зі сплатою 10,00% річних за користування кредитом.
Позивачем виконано умови договору та 21 березня 2018 року видано відповідачу грошові кошти в розмірі 8 298,76 грн., передбачені кредитним договором, що підтверджується випискою з рахунку та копією заяви на видачу готівки.
Відповідно до п. 4.1 кредитних договорів повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором. Ануїтетними платежами є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати відповідачем, та направляються на погашення суми кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці цього договору, за умови виконання зобов'язання відповідачем, заборгованість його повністю погашається.
Згідно із п. 3.2.3. кредитних договорів відповідач зобов'язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.
Пунктом 2.9. кредитних договорів зазначено, що розмір щомісячного платежу включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, що сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
У відповідності до п. 4.4. кредитних договорів у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позивач обліковує заборгованість за кредитом повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту позивач припиняє нарахування щомісячної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, встановленому п. 2.11. цього договору (0,1% процента річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород відповідач, сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3. цього договору.
Відповідно до п.2.8. кредитного договору розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ст. 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови кредитних договорів та відповідачу були видані готівкою грошові кошти визначені договорами.
Оскільки, відповідачем були порушені умови кредитних договорів, а саме: сплати ануїтетних платежів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, що підтверджується розрахунками заборгованості, та виписками по рахункам, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на подані ОСОБА_1 долучені до апеляційної скарги квитанції, судова колегія відхиляє, оскільки надані квитанції не спростовують доводів позивача щодо наявності заборгованості відповідача по кредитам.
Надані квитанції про сплату відповідних сум на користь АТ «Мегабанк», встановлють факт виконання зобов'язань відповідача перед позивачем згідно кредитних договорів.
Доказів звернення ОСОБА_1 до АТ «Мегабанк» із заявою про здійснення перерахунку заборгованості, у зв'язку з її погашенням, скаржником не надано.
Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розрахунку заборгованості по кредитам, визначеного позивачем, також не надано власного розрахунку, про призначення судової економічної експертизи клопотань не заявлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій, які є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.О. Писана