вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 372/2089/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7310/2022Головуючий у суді першої інстанції - Кравченко М.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
07 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Вербова І.М., Невідома Т.О.,
секретар Гулієв М.Д.о,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року
та на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні,
У червні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просили припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею - 0,0608 га за адресою Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, СТ «Берізка»; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину зазначеної земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2010 за позивачами та відповідачем визнано право власності на частину майна в порядку спадкування. Так, 30.07.2013 за кожним зареєстровано право речових прав по 1/3 частині на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером №3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, СТ «Берізка». 08.06.2017 за кожним також зареєстровано в рівних частинах право власності на садовий будинок з допоміжними спорудами АДРЕСА_1 .
Відповідач, як власник 1/3 частини земельної ділянки неодноразово створював перешкоди позивачам в користуванні будинком, тому позивач як співвласник 1/3 частини земельної ділянки та житлового будинку, право власності ніким не скасовано, вважає спільне користування майном не можливе, оскільки частина відповідача виходячи із загальної ділянки є замалою, виділити внатурі її не можливо, оскільки на ділянці знаходиться садовий будинок з допоміжними спорудами, які належать їм на праві приватної власності, відповідач своєю частиною не користується, тому просили захистити їх право в судовому порядку шляхом припинення права відповідача на 1/3 частину земельної ділянки та визнання за позивачами земельної ділянки (т. 1 а.с. 1-5).
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.11.2019 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено повністю. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку земельної ділянки 29 з кадастровим номером №3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, СТ «Берізка». Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку земельної ділянки 29 з кадастровим номером №3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 48-51).
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23.06.2021 заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 21.11.2019 у цій цивільній справі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 136-137).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23.12.2021 позов задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером №3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, СТ «Берізка». Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером №3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, СТ «Берізка».
Компенсовано ОСОБА_1 вартість 1/6 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером № 3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, СТ «Берізка», виплативши йому суму у розмірі 110 619,01 грн., що знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину компенсації вартості 1/6 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером № 3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 80 105,82 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 39-44).
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23.02.2022 заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 225,00 грн. В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Заяву ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 380,00 грн (т. 2 а.с. 102-104).
В апеляційній1 скарзі на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.12.2021, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просить в частині задоволення позову та стягненні судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, в іншій частині залишити без змін. Вказує, що судом першої інстанції визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не було доведено належними та допустимими доказами, а саме, суд безпідставно вважав спірну земельну ділянку неподільним майном, а задоволення позовних вимог не завдасть істотної шкоди відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутній експертний висновок в якому б було зазначено яка саме спірна частина земельної ділянки необхідна для обслуговування цього будинку і чи може бути виділена відповідачу в натурі частина земельної ділянки.
Крім того, судом першої інстанції не застосовано норму ст. 125 ЗК України, в наслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 365 ЦК України.
Також, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.02.2022, в якій просив скасувати додаткове рішення в частині задоволення заяви ОСОБА_2 від 14.02.2022 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви, в іншій частині залишити без змін. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву ОСОБА_2 про стягнення на її користь правничої допомоги, яка була подана з пропуском визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку (т. 2 а.с. 173-177).
Слід зазначити, що ОСОБА_1 подано дві ідентичні апеляційні скарги на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.12.2021. Одну апеляційну скаргу було направлено безпосередньо до суду апеляційної інстанції, другу на електронну адресу Київського апеляційного суду. Вивчивши подані матеріали, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони є тотожними, та мають розглядатись як одна апеляційна скарга на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.12.2021 (т. 2 а.с. 107-118, 140-151).
23.06.2022 представником позивачів - ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що сторони по справі є співвласниками земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Позивачі є єдиними власниками садового будинку на даній земельній ділянці, що апелянтом також не спростовано, а зауваження ОСОБА_1 на звернення до правоохоронних органів не свідчать про відсутність або припинення права власності у позивачів на даний садовий будинок. Дана позиція останнього спростовується відповідним витягом з реєстру нерухомого майна та свідчить про необґрунтованість в даній частині апеляції (т. 2 а.с. 192-197).
В судовому засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали подані апеляційні скарги з викладених в них підстав та просили їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечував проти поданих апеляційних скарг та просив їх відхилити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції та на додаткове рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 1/3 частка у власності на майно є не значною, оскільки позивачі маючи у власності 2/3 частку майна та пред'явивши позов про припинення права відповідача у спільному майні, навели достатніх правових і фактичних підстав наявності у них переважного права на майно, порушення їх прав власника іншою стороною.
Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 , 1941 р.н. та ОСОБА_2 , 1945 р.н. перебували в шлюбі з 1967 по 1979 роки. Від шлюбу мають одну доньку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після одруження, 29.11.1986 взяла прізвище чоловіка ОСОБА_3 .
27.11.1987 ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 , 1937 р.н., яка після одруження взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_13 . Дітей від цього шлюбу немає, ОСОБА_1 , син ОСОБА_12 від попереднього шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на праві приватної власності майно.
Спадкоємцями першої черги за законом були:
-мати спадкодавця ОСОБА_8 - позивачка ОСОБА_14 , 1918 р.н.;
-донька спадкодавця ОСОБА_8 - позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-дружина спадкодавця ОСОБА_8 - відповідачка ОСОБА_16 , 1937 р.н.
Всі троє спадкоємців у передбачений діючим на час відкриття спадщини законодавством строк (ст. 549 ЦК УРСР 1963 року) прийняли спадщину, шляхом звернення із заявами про прийняття спадщини до 6-ї Київської державної нотаріальної контори за місцем реєстрації спадкодавця на час відкриття спадщини в квартирі АДРЕСА_2 (спадкова справа 671/98).
На час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_8 на праві приватної власності належало, окрім іншого:
Земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,061 га на території СТ «Берізка», розташованого на дамбі «Конча-Заспа-Плюти» м. Українка Обухівського р-ну Київської області на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_8 02.02.1995 на підставі рішення Української міської Ради народних депутатів Обухівського р-ну Київської області від 11.05.1994 № 129. Згідно Висновку № 9587/10392/10393/10394 від 10.01.2007 проведеної КНДІСЕ судової будівельно-технічної експертизи дійсна ринкова вартість вказаної земельної ділянки становить 243 390,00 грн;
1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 . Згідно Висновку № 7388 від 27.09.2005 проведеної КНДІСЕ судової будівельно-технічної експертизи, садовий будинок № 29 трьохповерховий, з гаражем, загальна площа будинку становить 96,4 кв.м. (без гаража), в тому числі житлова - 38,3 кв.м., кількість кімнат - три. На час складання Висновку дійсна вартість будинку становила 192 684,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2010 зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним рішення Обухівської міської Ради за № 129 від 11.05.1994 про передачу у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,61 га, розташованої на території СТ «Берізка» ОСОБА_8 . Визнано недійсним Державний Акт № 132 від 05.02.1995 про право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,61 га, розташованої на території СТ «Берізка» ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 99-101).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.05.2011, яке залишено без змін ухвалою ВССУ від 21.12.2011, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2010 в частині розподілу гаражного боксу АДРЕСА_3 та визнання права власності на частку даного гаражного боксу. Визнання недійсним рішення Обухівської міської Ради за № 129 від 11.05.1994 про передачу у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,61 га, розташованої на території СТ «Берізка» та визнання недійсним Державний Акт № 132 від 05.02.1995 про право приватної власності на вищезазначену ділянку ОСОБА_8 скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення, яким у позові про розподіл даного гаражного боксу та визнання права власності на його частку відмовлено. Визнано право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,61 га, розташованої на території СТ «Берізка» Обухівського району Київської області. В решті рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 158-162, 164-168).
Відповідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2013, на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками по 1/3 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером № 3223151000:04:070:0024 з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,0608 га за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, СТ «Берізка».
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на праві спільної часткової власності по Ѕ частини за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
У відповідності до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності сукупно передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України обставин, та за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до частин 1, 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частинами 1-3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.
Отже, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, визнав 1/3 частку ОСОБА_1 у праві власності на спільне майно, не значною, оскільки позивачі мають у власності 2/3 частку майна. Однак, вказаний висновок є безпідставним з огляду на те, що судом припинено право власності відповідача на користь позивача ОСОБА_2 , особи, яка має у власності рівну до частки відповідача частку.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно вважав спірну земельну ділянку неподільним майном, однак, для визначення того, чи можливо поділити спірну земельну ділянку без втрати її цільового призначення по справі повинна була бути призначена судова земельно-технічна експертиза і лише на підставі висновку експерта повинна була бути встановлена можливість або неможливість поділу, і відповідно на такому висновку експерта як належному та допустимому доказі суд повинен був ґрунтувати своє рішення про наявність або відсутність обставини щодо неподільності спірної земельної ділянки.
Також, суд першої інстанції вважав, встановленою ту обставину, що задоволення позовних вимог не завдасть істотної шкоди відповідачу, при цьому, не навів доказів, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність такої істотної шкоди.
Як на одну з підстав для часткового задоволення позову, суд першої інстанції вважав, що на спірній земельній ділянці розташований належний позивачам на праві власності садовий будинок і земельна ділянка необхідна для його обслуговування, однак вказаний висновок суду є помилковим. В матеріалах справи відсутній висновок експерта, яка саме частина спірної земельної ділянки необхідна для обслуговування цього будинку і чи може бути виділена відповідачу в натурі частина земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та не перевірив чи підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами обставини, визначені пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України, на які посилаються позивачі, і як наслідок, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Щодо поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.02.2022, то слід зазначити наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічні висновки висловлено у постанові від Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 742/2585/19, від 03.02.2021 у справі № 522/24585/17.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивачами не заявлялось клопотання про стягнення з відповідача на їх користь правничої допомоги, а ні під час розгляду заочного рішення, а ні під час його перегляду, що передбачено ч. 8 ст. 141 УПК України. Також, не було заявлено клопотання до початку судових дебатів в судовому засіданні від 23.12.2021, в якому був присутній представник позивачів ОСОБА_5 .
З огляду на зазначене, у суду першої інстанції не було законних підстав для розгляду поданої заяви, тому додаткове рішення в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення правничої допомоги слід залишити без розгляду, у відповідності до ч. 8 ст. 141 УПК України. В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року в частині задоволення позову про припинення права на частку у спільному майні та стягнення судових витрат скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 правничої допомоги скасувати.
Заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
В іншій частині додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 26 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді І.М. Вербова
Т.О. Невідома