Справа № 161/10119/22 Провадження №11-кп/802/743/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
27 вересня 2022 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року щодо нього,
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, із призначенням йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднане невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2021 та призначене остаточне покарання у виді 2 (двох) років 1 (один) місяця обмеження волі.
Не погоджуючись із судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Відповідно до ст.398 КПК України, апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Так, згідно з положеннями ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються (а.п.31 зворот, абз.4).
З огляду на наведене, судовий розгляд у суді першої інстанції проводився з дотриманням вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Однак, в апеляційній скарзі обвинувачений оскаржує обставини, викладені в обвинувальному акті, та просить закрити кримінальне провадження у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Положення ч.2 ст.394 КПК України регламентують, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межи доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
Відповідно до вимог ч.4 ст.399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, доходжу висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
На підставі наведеного і керуючись ч.4 ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року щодо нього.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.
Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2