27 вересня 2022 року
м. Київ
справа №640/6982/21
адміністративне провадження №К/990/25102/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року
у справі №640/6982/21
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві,
третя особа: Державне бюро розслідувань
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне бюро розслідувань, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 26 лютого 2021 року №71-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві з 01 березня 2021 року або на різнозначній посаді в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 01 березня 2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, з 01 березня 2021 року на 09 квітня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
15 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №640/6982/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування:
- пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» в частині визнання суб'єктом призначення виконуючого обов'язки директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, на момент підписання оскаржуваного наказу. Позивач також наголошує, що норми пункту 2 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» прямо протирічать пункту 7 частини першої статті 2, пункту 17 частини третьої статті 3 пункту 4 частини першої статті 83, статті 91 Закону України «Про державну службу», які діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення, в частині права звільнення скаржника з державної служби;
- пункту 2 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» в частині визнання права звільняти працівника з посади державної служби виконуючим обов'язки директора Територіального управління Державного бюро розслідувань та видання оскаржуваного наказу.
Також в обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із вимогами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України (а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу) із вмотивованим і аргументованим посиланням на положення частини п'ятої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та вимоги статті 9 КАС України.
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
Крім цього, як на підставу касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає також пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) та вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, який викладено в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20 та від 02 червня 2022 року у справі №420/3541/20.
Водночас, Верховним Судом встановлено, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті позовних вимог та ухваленні, зокрема, судового рішення від 03 серпня 2022 року, висновки, які викладені в зазначених постановах, не застосував, будь-яких посилань на вказані судові рішення суду касаційної інстанції оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року не містить, що свідчить про невиконання скаржником обов'язкових умов та обґрунтувань пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України (зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Таким чином, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
У касаційній скарзі позивачем порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання скаржник зазначає, що вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 329 КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
При цьому позивач зазначає, що в межах присічного строку та без суттєвих затримок і зайвих зволікань, він повторно звернувся до суду касаційної інстанції із даною касаційною скаргою.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами та даними комп'ютерної бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд-
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №640/6982/21.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/6982/21.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду